WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція України: реалізація, застосування, використання, виконання і дотримання - Курсова робота

Конституція України: реалізація, застосування, використання, виконання і дотримання - Курсова робота

громадянина.
Висновки
Адже щоб "запрацювала" Конституція, необхідно було виконати низку дій. По-перше, слід було належним чином реалізувати її "Перехідні положення" (розділ ХV Конституції). По-друге, привести національне законодавство у відповідність до ухваленої Конституції України. І по-третє, підготувати й ухвалити цілу групу нових законів, зокрема "Про Кабінет Міністрів України", "Про органи виконавчої влади", "Про Президента України", "Про регламент Верховної Ради України", "Про територіальний устрій" тощо. Однак цих законів так і не ухвалили.
Першою серйозною спробою "покремсати" Конституцію України 1996 року (фактично познущатися з українського народу та його політичного вибору) мав стати квітневий всеукраїнський референдум 2000 року. Однак втілити в життя його "результати" було неможливо. Особливої гостроти питання "конституційних змін" набуло напередодні президентських виборів, коли шанс перемоги кандидата від опозиції ставав більш ніж реальним. За таких умов унесені певного (тенденційного) спрямування зміни до Конституції, з одного боку, могли суттєво послабити владні повноваження новообраного президента України, а з іншого - допомогти бодай частині режиму, який правив, зберегти свій вплив на політичне життя країни через інститути парламентської республіки. І в пік політичного протистояння між владою та опозицією (період між другим і третім турами голосування на виборах президента України) 8 грудня 2004 року Верховна Рада України в режимі безпрецедентного та нелегітимного, так би мовити, "пакетного голосування" затвердила Закон України "Про внесення змін до Конституції України". Як відомо, ці зміни набули чинності 1 січня цього року
Зміни в Конституції України, що їх ухвалили у грудні 2004 року призвели:
По-перше, до розбалансованості й без того не дуже міцного механізму здійснення державної влади в Україні.
- По-друге, до реальної загрози базовим цінностям парламентаризму загалом, конституційним принципам розподілу влади та верховенства права зокрема.
- По-третє - ці зміни зовсім не сприяли тому, що Україна стала демократичною, правовою чи соціальною державою (ст. 1 Конституції України). Навпаки, вони ще більше підсилили розрив між простими громадянами і тими, хто нібито від їхнього імені здійснює владу в державі. Яскравий приклад останнього - депутатський корпус Верховної Ради України 2006 року. Аргументованість, зрештою, елементарна доцільність саме такої зміни Основного закону доволі важко пояснити, хоча б із позицій проголошених раніше курсів на проведення судової та адміністративної реформ. Ми стали свідками очевидної кризи конституціоналізму в Україні. І якщо нині не зупинити чи бодай не відкоригувати запущений у грудні 2004 року "маховик" політичної реформи, то "оновлена" таким чином Конституція України, може просто перетворитися у "...державний делітанський експеримент для насильства над життям, волею і бажанням народу".
Роки, що пройшли з часу проголошення Україною незалежності, достатньо
впевнено показали, наскільки важливим, особливо для держави, яка переходить до нового суспільного устрою, захищає принципи демократії та громадянського суспільства, є існування Основного Закону держави, її Конституції, що відповідає цим ідеям.
Україна дійсно вистраждала свою Конституцію, демократичну Конституцію незалежної держави Тепер постає нове, не менш, а ще більш важливе завдання, яке повинен виконати наш народ, - поступово, на демократичних засадах, неухильно керуючись принципами Права і Справедливості, поступово впроваджувати в країні засади громадянського суспільства, демократичної соціальної правової держави. Ці завдання повинні бути головними у житті нашого народу, громадян вільної України. Водночас слід наголосити, що визначення Конституції України і формування її змісту як Основного Закону держави, аж ніяк не означає одержавлення суспільного життя або потяг до нього. Навпаки, зорієнтованість нормативно-регулюючої ролі Конституції у суспільстві насамперед на державу засвідчує про намір розвиватися у напрямі до сформування реального громадянського суспільства. А суспільство лише тоді набуде рис громадянського, коли воно саме по собі і кожна особа в ньому стануть повноцінними і достатньо автономними від прямого впливу держави; держава стане його справжньою складовою.
Прийняття Конституції, яка увібрала в себе світовий досвід державотворення, зафіксувала основи міжнародного співробітництва, є першим і серйозним кроком на цьому шляху. Тому цілком зрозумілим є те, що міжнародне співтовариство визнало важливість прийняття Основного Закону нашої держави.
Конституція України створила умови для практичної реалізації закладених у її тексті принципів. Оскільки останні є нормативно закріпленими, то вони як й інші норми Конституції, мають найвищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Отже, можна звертатися до суду за захистом своїх прав, посилаючись безпосередньо на принципи конституційного права.
З іншого боку, Конституція не має чіткого механізму, який забезпечував би підпорядкованість принципам конституційного права інших його норм, оскільки всі норми Конституції мають однакову юридичну силу. Таке становище породжує можливість ігнорування принципів названого права при зміні інших норм галузі.
За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рівні закріплює певний баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, націй, етнічних груп. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження.
Отже, наша Конституція побудована на засадах, що найвищою цінністю в державі є людина. Але норми записані в ній, не завжди відповідають дійсності, тому Конституція має постійно удосконалюватись, щоб справді бути
Конституцією для народу.
Будемо сподіватися, що, незважаючи на всі труднощі, пов'язані із реалізацією конституційних норм Україна все ж, за підтримки молодих спеціалістів у галузі права, вийде із кризи та твердо стане на правовий шлях розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ із змінами і доповненнями, внесеними
Законом України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV
2. Лучин В.О. Конституція Російської Федерації. Проблеми реалізації. - М.: ЮНИТИ - ДИАНИ, 2002. - 687с. ISBN 5-238-00364-1
3. Тодика Ю.М. Конституція України Основний Закон держави і суспільства:Навчальний посібник. -Х.: Факт, 2001. - 382 с. ISBN 966-637-052-2
4. Конституційне право України, Опорний конспект з курсу Конституційне право України", Київ, 2000 р.
Loading...

 
 

Цікаве