WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція України: реалізація, застосування, використання, виконання і дотримання - Курсова робота

Конституція України: реалізація, застосування, використання, виконання і дотримання - Курсова робота

референдуми) та інші форми безпосередньої демократії.
Четверта група - норми, які закріплюють організацію державної влади: законодавчої, виконавчої та судової, влади Президента України, самоврядування тощо.
П'ята група - норми, які закріплюють територіальний устрій України, зокрема його визначальні принципи, систему адміністративно-територіального поділу, статус Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
В залежності від змісту, норми конституційного права поділяються на матеріальні і процесуальні.
Процесуальні норми є складовою частиною практично всіх інститутів конституційних прав України. В цьому їх функціональне призначення: обслуговувати інститут, забезпечувати реалізацію його норм.
Розрізняють насамперед регулятивні та охоронні норми. Це - головний розподіл норм конституційного права, який відповідає поділові спеціально-юридичних функцій на регулятивні і охоронні. Регулятивні (правоустановчі) відносини виникають здебільшого при встановленні суб'єктивних прав та обов'язків учасників правовідносин.
У свою чергу, регулятивні норми можуть бути зобов'язуючими, заборонними та уповноважуючими.
Зобов'язуючі - це такі юридичні норми, які встановлюють обов'язок особи вчинити певні позитивні дії.
Утримуватись від дій, які спрямовані на будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само, як і всяку проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі або зневаги. Це - явна норма-заборона.
Уповноважуючи конституційно-правові норми встановлюють суб'єктивні права з позитивним наповненням, тобто права на здійснення тих чи інших позитивних дій.
Серед конституційних норм немало спеціалізованих норм: загальних, дефінітивних, норм-принципів, установчих, гарантуючих, оперативних, колізійних та інших.
За сферою дії норми бувають загальні і локальні; за тривалістю дії - постійні й тимчасові. Їх можна класифікувати також за органами що видають нормативні акти, можна розрізняти норми, видані Верховною Радою України, Президентом України, місцевою радою або іншим органом місцевого самоврядування тощо.
Можна класифікувати акти також за їх державно-правовою природою. Зокрема, за природою державно-владних повноважень. Так, деякі органи, посадові особи, не маючи необхідних повноважень, інколи отримують їх від інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Це так звані делеговані повноваження.
Норми конституційного права можна поділяти за їх юридичною силою.
Норми конституційного права, як і вся галузь права, виконують інтеграційні функції в правовій системі країни: вони з'єднують її в одне цілісне утворення, визначають найсуттєвіші її структурні та функціональні характеристики, напрями вдосконалення й розвитку.
Особлива юридична природа, зміст, найвища юридична сила, найбільша стабільність у порівнянні з іншими галузями права, підвищений рівень охорони з боку держави, установчий характер конституційно-правових норм, прямий характер їх дії, особливий механізм реалізації та специфіка їх структури - такі найважливіші ознаки конституційно-правових норм.
Нормам конституційного права властивий політичний характер, оскільки основним предметом цієї галузі права є державно-політичні відносини влади, тобто політичні відносини, що виникають і здійснюються в сфері функціонування держави.
Політичні норми включають надзвичайно широке коло соціальних норм, які діють у сфері здійснення політичної діяльності, серцевиною якої є боротьба за владу, утримання влади і використання, здійснення її в інтересах певних суб'єктів.
Однак лише відносно незначна частина таких норм опосередковується правом і стає, таким чином, правовими нормами. Політична спрямованість таких норм очевидна. Вони приймаються з приводу політики, але не є її формальним виразом, не є типовими політичними нормами, які існують поза конституційним правом.
Серед конституційно-правових норм значну питому вагу займають нетипові нормативні положення, в яких безпосередньо не визначаються права і обов'язки суб'єктів. Їх завдання в іншому: вони є ланкою між нормами різних галузей права, інтегруючим фактором, що забезпечує єдність і стабільність правової системи. Це нормативні приписи, що визначають загальні принципи конституційного права, установчі норми, гарантуючі норми, юридичні конструкції, норми-дефініції, презумпції тощо.
Реалізація конституційних положень передбачає повне втілення їх у життя. Це забезпечується: безпосереднім здійсненням норм Конституції шляхом їх виконання, використання, дотримання і застосування;
2.1 Застосування Конституції України
Застосування конституційних норм - це діяльність державних та інших органів метою яких є забезпечення реалізації прав і обов'язків , а також контроль за процесом.
Реалізація Конституції можлива в результаті застосування конституційних норм державними і уповноваженими органами. Призначення цієї норми є реалізація конституційних призначень шляхом надання одним учасникам відносин суб'єктивних прав та покладання на інших обов'язків і рішень про юридичну відповідальність. Застосування має активний творчій характер. Реалізується виданням актів, здійснюється в установленому порядку і опирається на апарат примусу.
Суб'єкт застосування конституційних норм це держава, органи державної влади і місцевого самоврядування , а також органи суду, прокуратури, уповноважені особи в межах своєї компетенції. Конституційні норми застосовуються трудовими колективами, виборцями, громадянами які виступають в державно-правовій якості.
Використання супроводжується виникненням , зміною або припиненням конституційних правовідносин. Виконанням досягаються конституційні цілі та забезпечуються функціонування конституційного механізму влади.
Має дві функції:
- позитивне регулювання шляхом видання актів, що забезпечують виконання Конституції суспільством;
- охорона та захист Конституції
Застосування права представляє собою власну індивідуально - правову діяльність, яка направлена на рішення юридичних справ в результаті якої в систему права включається індивідуальні приси, виражені піднормативним регулюванням.
Застосування як засіб управління суспільними процесами, націлена на здійснення загальних програм, закріплених у нормах права. Потрібна для здійснення прав і свобод, а також контролю за доцільністю їх використання.
Як засіб організації має публічний характер, це політичне явище. Виступає стабілізатором політики.
Кожен правозастосовник зобов'язан приймає акти застосування норм Конституції в межах своєї компетенції, не припускав порушень.
Застосування має такі стадії:
- встановлення і дослідження фактів;
- встановлення юридичної основи;
- прийняття рішення та документальне оформлення;
В процесі застосування конституційних
Loading...

 
 

Цікаве