WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу влади в конституційній системі України - Курсова робота

Принцип розподілу влади в конституційній системі України - Курсова робота

з гілок влади. Загострилися відносини між законодавчою і виконавчою владою. Затримка з розробкою та прийняттям нової Конституції негативно позначалася на становищі в суспільстві і державі, гальмувала економічні, політичні і державно-правові реформи.
Парламент, прийнявши Основний закон, наштовхнувся на іншу проблему - відсутність конституційних законів, які б регулювали діяльність інститутів, що закладені в Конституції України. Тому перед Верховною Радою постало завдання якомога швидшого видання законів, що регулюють діяльність певних державних органів: Конституційного Суду України, Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, органів місцевого самоврядування та місцевих державних організацій, Національного банку України, Вищої ради юстиції та інших. Крім цих законів Парламентом було прийнято ряд інших законів, що регулюють питання громадянства, розгляду звернень громадян, державних нагород, пенсій, заробітної плати, військового будівництва, виборчого процесу, економічних, ратифікаційних законів.
Згідно з Конституцією було необхідно внесення змін до кодифікованих законодавчих актів поки не будуть прийняті нові. Це стосувалося кодексів про адміністративні правопорушення, про надра, про кримінальну відповідальність, цивільного і цивільно-процесуального кодексів, кримінально-процесуального, митного, торговельного мореплавства, водного, сімейного, земельного, повітряного, кодексу про працю. Реалізація Основного Закону спричинила виникнення абсолютно нових суспільних відносин.
Так в зв'язку з появою значно нових суспільни відносин (злочинів) потрібно було врегулювати кримінальне законодавство, що виразилось у прийнятті Верховною Радою 21 вересня 2000р. Закону України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України і Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з посиленням відповідальності за незаконне заволодіння транспортними засобами". Згодом норми даного Закону лягли в основу Кримінального кодексу України прийнятого 5 квітня 2001р.
Першого січня 2004р. Верховна Рада прийняла Сімейний кодекс України в якому вперше дано визначення поняття сім'я і шлюб. Даний кодифікований акт узгоджує процедуру реєстрації шлюбу органами державної влади, засади шлюбу, особисті майнові і не майнові відносини подружжя.
Збагачення національного законодавства відбувалося на основі ратифікації Парламентом тих чи інших міжнародних договорів, що призводило до приведення національного законодавства у відповідність із міжнародним правом. Після прийняття Конституції 341 закон стосувались ратифікації відповідних міжнародних договорів.
Інститут законодавства Верховної Ради України провів науково-дослідні роботи щодо розробки Концепції розвитку законодавства України і Орієнтованої програми законопроектних робіт на 1997-2005 роки. Зібрані матеріли були обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції. З урахуванням положень Конституції, а також рекомендацій, висловлених на конференції, названі документи були доопрацьовані і сьогодні використовуються Парламентом у його законодавчій діяльності.
На період до 2002р. за ініціативою Інституту розвитку законодавства на основі Концепції розвитку законодавства була розроблена і схвалена Верховною Радою України 5 липня 1999р. програма і річний план законодавчих робіт. Схвалена Державна програма передбачала прийняти 233 законодавчих актів.
За результатами моніторингу виконання програми в 1999р. лише 3 закони із запланованих 70 було прийнято - це закони "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а ще 37 проектів законів за станом на початок 2000р. перебували на різних стадіях розгляду. Тобто Державна програма в 1999р. була виконана на 4,3%, а біля 53% законопроектів було розглянуто в комітетах та на засіданнях Парламенту, але не прийнято. Така ж ситуація склалася в 2000р., коли із запланованих 126 законів було прийнято лише 11, а ще 52 за станом на 2001р. знаходилися на різних етапах розгляду в Верховній Раді. В 2001р.Державна програма була виконана на 8,7% .Взагалі протягом 1999 - 2002рр. планувалося прийняти 233 правових акти, з яких 70 у 1999р., 126 у 2000р., 32 у 2001р., 5 у 2002р.
Таким чином можна сказати, що прийняття Основного закону створило надійну правову основу для подальшого розвитку законодавства, яке має бути спрямоване на належне законодавче забезпечення потреб людини, суспільства і держави, але ефективність діяльності Верховної ради щодо видання нормативно-правових актів залишає бажати кращого.
Висновки
Отже, розглянувши питання про принцип розподілу влад в конституційній системі України можна дійти висновку:
1. Принцип розподілу влади є важливим чинником в прояві демократичного устрою країни.
2. Основним виконавцем принципу розподілу влади є державний орган, який наділений повноваженнями видавати і втілювати в життя правові норми.
3. Досконалість правової бази, яка покликана обмежувати тиск з боку конкуруючої гілки влади, визначає рівень демократичного розвитку, щабель цивілізованості і людяності України.
4. Необхідність розвитку і вдосконалення правової бази є запорукою гармонійного життя держави і всього народу України.
З 1 січня 2005р. в Україні запропонований і реалізований новий розподіл державно-владних повноважень, він покликаний стати більш демократичним, обмежити узурпацію влади, бути більш гнучким до вдосконалення правової бази. Ми стоїмо на самому початку реалізації даної моделі і робити висновки з цього питання ще зарано, але, втілюючи зазначену модель розподілу державної влади, ми знову стикаємося з недоліками законодавця в певних питаннях діяльності державних органів.
Нагальним питанням для законодавця повинно стати не перерозподіл владних повноважень, а видання вдосконаленої нормативної бази для якомога ефективнішої роботи органів державної влади.
Список використаної літератури:
1) Конституція України (від 28 червня 1996р.)
2) Закон України "Про внесення змін до Конституції України"(від 8.12.2004р.) № 2222-IV
3) Закон України "Про судоустрій України" від 07.02. 2002 р.
4) Постанова Верховної Ради України від 16 березня 2006 р. "Про Регламент Верховної Ради України"
5) Тацій В. Методологія конституційної реформи // Урядовий кур'єр. - 2003. - 9 берез. - № 66.
6) Андрійко О. Виконавча влада має бути контрольованою // Юридичний вісник України. - 2003. - 24-30 трав. - С. 8.
7) Шаповал В. Сучасні характеристики місцевого самоврядування / Право України. - 2002. - № 3. - С. 48-54
8) В.М. Шаповал "Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України" 1994р.
9) Опришко В.Ф. Державно-правова реформа в Україні: основні напрями // Право України. - 1998. - № 1. - С. 3-11.
10) Гальчинський А., Литвиненко О.,Паламарчук. В. Проблемні питання політичної реформи // Урядовий кур'єр. - 2003. - 23 трав. - С. 4.
11) Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні // Юридичний вісник. - 1999. - № 4. - С. 66-71.
12) О.Майданник "Правозастосовчий процес реалізації українським парламентом контрольної функції"
Loading...

 
 

Цікаве