WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принцип розподілу влади в конституційній системі України - Курсова робота

Принцип розподілу влади в конституційній системі України - Курсова робота


Курсова робота
Принцип розподілу влади в конституційній системі України
План
Вступ
1. Історіографія світової практики розподілу влади :
1.1 в українській конституційній практиці
1.2 в країнах Європи та США
2. Загальні засади, організація та реалізація державної влади
2.1 Верховна Рада як єдиний орган законодавчої влади
2.2 система органів виконавчої влади її ознаки та функції
2.3 основна роль судової влади в загальній системі розподілу державної влади
3. Шляхи вдосконалення інституту розподілу влади в конституційній системі України
3.1 конституційна реформа як новий рівень державного будівництва в країні
3.2 необхідність подальшого розвитку законодавства щодо проблеми розподілу влади
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Метою даної курсової роботи є дослідження та вивчення принципу розподілу влади в конституційній системі України, а також окремих державних органів як складову принципу розподілу влади, їх функції, взаємодію між собою, систему "стримувань і противаг", на прикладі Української моделі державотворення.
В даній курсовій роботі розглядаються: загальні засади, організація та реалізація державної влади, система державного законодавчого, виконавчого, судового органів, принципи та основні засади їх діяльності і взаємодії між собою; шляхи вдосконалення інституту розподілу влади, внесення змін до чинного законодавства та вдосконалення правової бази України, проведення конституційної реформи та внесення змін до Основного закону.
Принцип розподілу державної влади це перший із чинників формування і функціонування демократичного суспільства. Відмінність світових держав з демократичним режимом від країн де втілений авторитарний або тоталітарний режим саме в принципі розподілу влади. Зазначений принцип являється лакмусовим папірцем, який проявляє рівень демократії в країні. Уособлене функціонування гілок державної влади виявляє налагодженість правової бази, відсутність узурпації з боку інших гілок влади, здатність самостійно врегульовувати питання в межах своєї компетенції, запобігаючи негативному впливу з боку інших владних структур, можливість здійснення контролюючих функцій в межах визначених законом щодо діяльності конкуруючих гілок державної влади.
Актуальність даної теми полягає в дослідженні принципу розподілу влади в молодій державі - незалежній Україні. Україна, отримавши свою незалежність 15 років назад на даному етапі свого становлення експериментує з моделлю державного управління, визначаючи всі плюси і мінуси запропонованої і втіленої моделі будівництва державного апарату. Цей процес не є локальним і відокремленим від населення України, проводячи аналіз діяльності гілок державної влади, науковці визначають негативні і позитивні моменти в життєдіяльності державного механізму.
Пропоную розглянути цю цікаву і актуальну тему.
1. Історіографія практики розподілу влади.
Ідея розподілу влад у найбільш чіткому та послідовному викладі була сформульована французьким просвітителем XVIII ст. Ш. Монтеск'є. Його вчення посіло помітне місце в політико-правовій теорії й істотно вплинуло на розвиток державних інститутів у новий період історії.
Але саме Пилипу Орлику належить авторство першої в Європі державної Конституції. У 1710 р. Пилипа Орлика (1710-1742), що при Мазепі був генеральним писарем, обирають гетьманом у вигнанні. Намагаючись завоювати собі підтримку, Орлик складає проект так званої Бандерської конституції. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. Ця конституція, в якій гармонійно поєднано інтереси гетьманату, старшини як провідної верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же час маніфестом державної волі української нації перед цілим культурним світом.
Ш. Монтеск'є розрізняв три влади - законодавчу, виконавчу та судову - і стверджував, що в умовах політичної свободи неприпустиме поєднання цих влад і здійснення їх одним державним органом. Таке поєднання, на його думку, могло призвести, і звичайно призводило, до сваволі. Тому Ш. Монтеск'є вважав за необхідне, щоб зазначені три влади здійснювалися різними органами. Водночас він визнавав всі розподілені влади рівнозначущими.
Розвиваючи своє вчення про розподіл влад, Ш. Монтеск'є висунув положення про необхідність їх взаємної зрівноваженості. Він мав на увазі таку взаємодію влад, за якої останні стримують одна одну і в результаті узгоджено прямують до спільної мети. При цьому Ш. Монтеск'є вказував на неможливість практичного розмежування їх настільки, щоб це абсолютно виключало втручання однієї влади в діяльність іншої. Нарешті, він підкреслював, що сам по собі розподіл влад не є самоціллю, а повинен забезпечити свободу індивіду. Характерно, що Ш. Монтеск'є визначав розподіл влад не як простий поділ функцій між різними державними органами, а як розподілення політичних сил, інтереси яких тією чи іншою мірою мали бути враховані.
1.1 в українській конституційній практиці
Знайшовши своє відображення в зарубіжному конституціоналізмі, ідея розподілу влад наприкінці ХІХ ст. була сприйнята і проголошена представниками прогресивної політичної думки в Україні. Відносно пізнє звернення до цієї ідеї тут було зумовлене об'єктивними причинами. На час її первісного формулювання та поширення український народ був уже позбавлений власної державності, що не могло не позначитися на змісті української політико-правової теорії. Особливо це стосувалося тих ідей, котрі були прямо віднесені до характеристик державного владарювання. До того ж більша частина України перебувала під імперською самодержавною владою, яка не тільки не передбачала будь-який поділ останньої, а й довгий час ставилася до подібних ідей як до злочинних.
Одним з перших політичних документів, де пропагувалась ідея розподілу влад, був конституційний проект, підготовлений Українською народною партією (УНП) у 1905 р. Цей проект, як і конституції переважної більшості зарубіжних країн, відбивав ідею розподілу влад у вигляді структурно-функціонального визначення вищих органів держави. Його автори фактично пропонували створити в Україні президентську республіку, де б законодавча влада належала двопалатному парламенту, виконавча - президенту, судова - судам і суддям. Характерно, що до 1917 р. УНП була чи не єдиною партією, що виступала за державну самостійність України, хоча її конкретні дії іноді набували характеру крайнощів.
Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), одним з лідерів якої певний час був М. Грушевський та Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), відповідний період історії були одними із значних партійно-політичних сил. Їм належала більшість місць у складі Центральної Ради, а їх представники були включені до Генерального Секретаріату. З кінця1917 р. і по 1920 р. лідери цих партій входили до складу уряду УНР, а представники УПСР - і уряду П. Скоропадського. В подальшому їх спіткала загальна участь українських політичних угруповань.
Політико-правові концепції домінуючих на ті часи партійно-політичних сил знайшли своє відображення в Конституції Української Народної Республіки (Статуті про державний
Loading...

 
 

Цікаве