WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридичний і медичний критерії й правові наслідки психічних розладів особи в період після здійснення нею злочину, але до винесення судом вироку (рефера - Реферат

Юридичний і медичний критерії й правові наслідки психічних розладів особи в період після здійснення нею злочину, але до винесення судом вироку (рефера - Реферат

інтересів.
Таким чином, психічні недоліки, що перешкоджають обвинувачуваному самий здійснювати право на захист - самостійна процесуально-правова категорія, що не збігається з категорією обмежена (процесуальна) дієздатність*.
* Подальші наукові дослідження, можливо, змінять погляди більшості правознавців-процесуалістів на співвідношення між собою відзначених категорій. Але для того, щоб "психічні недоліки обвинувачуваного" можна було віднести до різновиду обмеженої карно-процесуальної дієздатності, необхідні перегляд або уточнення ряду теоретичних (загальправових) погляді на саму обмежену дієздатність.
Важливе значення для слідчої, судової й експертної практики має правильна відповідь на питання, чи всякий психічний розлад обвинувачуваного перешкоджає самостійному здійсненню права на захист?
На перший погляд, до "психічних недоліків обвинувачуваного" можна віднести будь-який неглибокий психічний розлад у рамках осудності, оскільки кожне з них негативно впливає на психічні здатності страждаючі ними особи. Однак таке трактування представляється невірної. Щоб "перешкоджати" (тобто істотно утрудняти) можливість самостійної реалізації обвинувачуваним права на захист, психічні аномалії повинні бути досить вираженими по ступені свого впливу на психіку.
По такому ж шляху йде й судова практика. Якщо обвинувачуваний страждає неглибоким психічним розладом, що, однак, не позбавляє його можливості правильно орієнтуватися в ситуації слідства, добре розбиратися в практичних питаннях і мати життєві пізнання й навичками, достатніми для цілком задовільної реалізації своїх процесуальних прав, то такий психічний розлад не ставиться до категорії "психічних недоліків", що перешкоджають самостійному здійсненню права на захист (див. визначення Судової колегії Верховного Суду РСФСР по конкретних справах - Бюлетень Верховного Суду РСФСР. 1984. № 1. С. 12; Бюлетень Верховного Суду Росії. 1994. № 1. С. 6-7).
У зв'язку із цим у юридичній і судово-психіатричній літературі вживали спроби сформувати юридичний критерій "психічних недоліків обвинувачуваного". За аналогією з юридичним критерієм неосудності й недієздатності він покликаний відбити глибину (ступінь) поразки психічних функцій, що і обумовлює істотні утруднення при реалізації обвинувачуваним основного процесуального права. Наприклад, до "психічних недоліків обвинувачуваного" запропоновано відносити стійкі психічні розлади, що не позбавляють особу осудності й процесуальної дієздатності, але обмежуюча його здатність повною мірою сприймати й запам'ятовувати обставини, знання яких необхідно для здійснення права на захист, або самостійно використати надані законом засобу захисту*. Розглянемо деякі, нужденні в поясненні ознаки, які втримуються в наведеному визначенні.
* Схожі формулювання пропонувалися раніше автором цієї глави в роботах, написаних разом із судовими психіатрами. Див.: Боброва И.Н., Метелиця Ю.Л., Шишков С.Н. Про критерії оцінки психічних недоліків, що перешкоджають обвинувачуваному здійснювати своє право на захист // Соціалістична законність. 1983 № 11 С. 47-49.
Віднесення до "психічних недоліків обвинувачуваного" лише стійких психічних розладів пов'язане з тим, що нездатність до здійснення права на захист повинна існувати протягом усього виробництва в справі, тобто досить тривалий час. У клінічному плані розглянуту категорію розладів становлять випадки психічного інфантилізму, розумової відсталості, наслідків органічної поразки головного мозку, затяжного невротичного стану та ін.
У число обставин, знання яких необхідно обвинувачуваному для захисту, входять насамперед обставини здійснення інкримінованого йому діяння й сукупність доказів, що фігурують у справі. Обвинувачуваний повинен також мати подання про свої права й кошти їхнього захисту. Крім того, він повинен бути здатним, щоб реально скористатися цими коштами, робити певні дії. Наприклад, досить складно сформулювати клопотання або скаргу.
Висновок про наявність у розглянутої категорії психічних аномалій двох критеріїв - медичн і юридичного - приводить до висновку, що для їхнього встановлення необхідна судово-психіатрична експертиза (або комплексна судова психолого-психіатрична експертиза). Тому при виникненні сумнівів у психічній повноцінності обвинувачуваного перед експертами поряд з "традиційними" питаннями, що ставляться до осудності й процесуальної дієздатності, потребі в примусових мірах медичного характеру та ін., слід ставити також питання про наявність або відсутність психічних недоліків, що перешкоджають самостійно здійснювати право на захист.
Але при цьому виникає серйозне протиріччя. Участь захисника обов'язково з моменту пред'явлення обвинувачення, і навіть раніше (при затримці підозрюваного або узятті його під варту), тоді як судово-психіатрична експертиза вимагає чималих витрат часу. Звідси "очікувати висновку експерта значить позбавляти обвинувачуваного захисника, іноді на тривалий строк"* (думка, з яким важко не погодитися). У зв'язку із цим нерідко пропонується засвідчувати наявність "психічних недоліків" довідкою або іншим медичним документом. З обліком сказаного, для слідчої практики можна рекомендувати наступні варіанти дій.
* Петрухин И.Л. Про розширення захисту на попередій слідстві // Радянська держава й право. 1982. № 1. С. 65.
З появою в справі медичної документації, що свідчить про наявність в обвинувачуваного неглибокого психічного розладу (наприклад, при таких діагнозах, як "психопатія","астено-невротические реакції" і т.п.), слідчий вправі на підставі тільки цього джерела (медичних документів) визнати "психічні недоліки" установленими. Це не звільняє слідчого від призначення судово-психіатричної експертизи. На дозвіл експертів ставиться все коло питань, розв'язуваних при експертизі обвинувачуваного. Це питання, пов'язані з неосудністю, обмеженою осудністю, карно-процесуальною дієздатністю, потребою в примусових мірах медичного характеру, і в тому числі питання про наявність "психічних недоліків". Залежно від результатів експертизи, слідчий може внести корективи в раніше прийняте їм рішення. Наприклад, експерти прийшли до висновку про наявність у випробуваного не психічного недоліків, а важкого психічного розладу, несумісного з осудністю. Якщо слідчий згодний з експертами, то питання про "психічні недоліки", природно, відпадає. Експерти можуть і не виявити взагалі ознак психічного розладу (наприклад, у випадку, коли медичні дані, на які опирався слідчий у своєму висновку про наявність "психічних недоліків", ставляться до минулого, що була тоді .психопатологія до теперішнього часу повністю зник). Але прийняте слідчим і оказавшееся помилковим рішення - про обов'язкову участь захисника й обов'язковості попередій слідства - не порушує права обвинувачуваного й негативно не позначається на повноті й об'єктивності слідства. Тому сама можливість подібної помилки при прийнятті слідчим рішення лише по медичних документах (до проведення судово-психіатричної експертизи) із правової точки зору несуттєва. Інтереси правосуддя через це не постраждають, та й помилок такого роду на практиці навряд чи зустрінеться занадто багато.
При відсутності в справі медичних довідок і документів (якщо дана особа ніколи раніше не спостерігалося психіатром) єдиними коштами встановлення "психічних недоліків обвинувачуваного" виступає судово-психіатрична експертиза. У цьому випадку визначати стан психічного здоров'я обвинувачуваного неекспертним шляхом неприпустимо.
Loading...

 
 

Цікаве