WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міри медичного характеру у відношенні психічно хворих, що зробили суспільно небезпечні діяння - Реферат

Міри медичного характеру у відношенні психічно хворих, що зробили суспільно небезпечні діяння - Реферат


Реферат на тему:
Міри медичного характеру у відношенні психічно хворих, що зробили суспільно небезпечні діяння
Діюче карне законодавство встановлює, що особи, що зробили протиправні дії в стані неосудності, обумовленою психічною хворобою, не є злочинцями й не підлягають покаранню. До них по визначенню суду можуть бути застосовані різні міри медичного характеру.
По своїх завданнях міри медичного характеру відрізняються від покарання. Вони спрямовані, з одного боку, на лікування психічно хворих, а з іншого боку - мають мета захистити суспільство від суспільно небезпечних дій, чинених цими особами.
Міри медичного характеру застосовуються тільки відносно осіб, що зробили передбачені карним законом протиправні дії й страждаючі психічні розлади (або алкоголізмом або наркоманією).
Закон передбачає примусові й непримусові міри медичного характеру.
Примусові міри медичного характеру є різновидом медичних мір, застосовуваних до психічно хворого без його згоди або згоди його законних представників. Вони застосовуються тільки за рішенням суду відносно осіб, що страждають психічними розладами й суспільно небезпечні діяння, що зробила, по підставах і в порядку, установленим КК РФ і УПК РСФСР. Підстави й порядок застосування недобровільних психіатричних мір, які передбачені Законом про психіатричну допомогу, не ставляться до категорії примусових мір медичного характеру.
Примусові міри медичного характеру у відповідності зі ст. 97 КК можуть бути призначені судом особам:
а) совершившим суспільно небезпечні діяння, передбачені статтями Особливої частини КК, у стані неосудності;
б) у яких після здійснення злочину наступив психічний розлад, що робить неможливим призначення або виконання покарання;
в) совершившим злочин і страждаючий психічний розлади, що не виключають осудності;
г) совершившим злочин і визнаним нужденними в лікуванні від алкоголізму або наркоманії.
Під суспільно небезпечними діяннями в цьому випадку маються на увазі дії (або бездіяльність), передбачені хоча б однієї зі статей Особливої частини КК РФ (убивство, зґвалтування, розбій, грабіж, крадіжка й ін.). Якщо здійснення суспільно небезпечного діяння даною особою не доведено, примусові міри медичного характеру не можуть бути застосовані. У цьому випадку кримінальна справа підлягає припиненню незалежно від характеру й ваги психічного захворювання. Питання про лікування й госпіталізацію даного психічно хворого вже вирішується відповідно до Закону про психіатричну допомогу.
Примусові міри медичного характеру згідно ст. 97 КК призначаються тільки у випадках, коли психічні розлади пов'язані з можливістю заподіяння страждаючими ними особами істотної шкоди або з небезпекою для себе або інших осіб (так звана суспільна небезпека).
Суспільна небезпека хворого визначається як ризик здійснення хворим повторного суспільно небезпечного діяння. Небезпека може бути обумовлена наявністю у хворого маячних ідей, розладів потягів, важких афективних розладів і інших хворобливих розладів психіки. Запобігання здійснення хворим суспільно небезпечного діяння є одне із завдань, розв'язуваних за допомогою мер медичного характеру.
Відносно осіб, що не представляє небезпеки по своєму психічному стані, суд може передати необхідні матеріали органам охорони здоров'я для рішення питання про лікування цих осіб у психоневрологічних установах соціального забезпечення в порядку, передбаченому законодавством РФ про охорону здоров'я.
Рішення про застосування до особи примусових мір медичного характеру приймається тільки судом після розгляду справи в судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора й захисника (ст. 408 УПК). Особа, у відношенні якого розглядається справа, може бути викликане в судове засідання, якщо цьому не перешкоджає характер його психічного захворювання (ст. 407 УПК).
Якщо суд всупереч рішенню судово-психіатричної експертизи не вважає за необхідне застосовувати до хворого примусові міри медичного характеру, він зобов'язаний дати повідомлення про хворого в органи охорони здоров'я для прийняття необхідних медичних мір у звичайному порядку.
Метою застосування примусових мір медичного характеру є лікування осіб або поліпшення їхнього психічного стану, а також попередження здійснення ними нових протиправних діянь (ст. 98 КК).
Діюче карне законодавство передбачає чотири види примусових мір медичного характеру:
- амбулаторне примусове спостереження й лікування в психіатра;
- примусове лікування в психіатричному стаціонарі загального типу;
- примусове лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;
- примусове лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з інтенсивним спостереженням.
Всі психіатричні лікарні, у яких здійснюється примусове лікування, перебувають у віданні органів охорони здоров'я. Умови втримування хворих, надавана їм медична допомога, всі необхідні міри соціальної реабілітації визначаються тільки психічним станом хворого й не залежать від виду психіатричної лікарні, у якій проводиться примусове лікування. Відмінність цих лікарень між собою укладається тільки в режимі охорони. У психіатричному стаціонарі загального типу режимні умови не відрізняються від таких у психіатричних лікарнях загального профілю й всіх охоронних функцій покладені на медичний персонал лікарні. У психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу передбачена додаткова зовнішня охорона, здійснювана звичайно чинностями органів МВС. У психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з інтенсивним спостереженням поряд із зовнішньою охороною передбачена й охорона усередині відділень лікарні, також звичайно здійснювана чинностями органів МВС.
Закон вимагає, щоб особи, поміщені в психіатричні стаціонари спеціалізованого типу й спеціалізованого типу з інтенсивним
Loading...

 
 

Цікаве