WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Види судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі - Реферат

Види судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі - Реферат

ст. 260 ЦПК, суддя в порядку підготовки справи до судового розгляду при наявності достатніх даних про психічний розлад громадянина призначає для опеределения його психічного стану судебно-психиатрнческую експертизу.
У всіх випадках психічний стан громадянина як єдина підстава позбавлення його дієздатності повинне бути підтверджене судово-психіатричною експертизою. Угоди, зроблені громадянином, визнаним недієздатним, у чинність закону вважаються недійсними. Так, згідно ст. 27 Сімейного кодексу, недійсним уважається шлюб, якщо він укладений з порушенням умов, установлених ст. 14 цього ж Кодексу з особою, визнаною недієздатним.
Майнові угоди, зроблені громадянином, визнаним недієздатним, також уважаються недійсними (ст. 171 ГК РФ)*.
* Для подібних випадків закон установлює виключення із загального правила: в інтересах громадянина, признаного недієздатним, суд на вимогу його опікуна може визнати таку угоду дійсної, якщо буде встановлено, що така угода зроблена до вигоди цього громадянина.
Особи, визнані судом недієздатними, не можуть також брати участь у судовому засіданні як позивачів або відповідачів.
Позбавлення дієздатності не безповоротно. Відновлення дієздатності особи, раніше визнаного недієздатним, зі скасуванням опіки регламентується ч. 3 ст. 29 ГК, що вказує, що, "якщо підстави, у чинність яких громадянин був визнаний недієздатним, відпали, суд визнає його дієздатним. На підставі рішення суду відміняється встановлена над ним опіка". При цьому правом звертатися в суд із заявою про визнання особи дієздатним поряд з іншими особами користується й опікун. Рішення суду про визнання громадянина дієздатним виноситься на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи.
Закон допускає обмеження цивільної дієздатності відносно осіб, що зловживають спиртними напоями або наркотичними коштами й ставлять у зв'язку із цим свою родину у важке матеріальне становище (ст. 30 ГК). На підставі рішення суду цим особам призначається піклувальник. Обсяг дієздатності таких осіб значно звужений: вони вправі робити лише дрібні побутові угоди. Однак робити будь-які інші угоди за розпорядженням майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію, інші доходи й розпоряджатися цими коштами вони можуть лише за згодою піклувальника. Якщо громадянин проживає один (не має родини), він не може бути обмежений у дієздатності.
Якщо відпали підстави, у чинність яких громадянин був визнаний обмежено дієздатним (він припинив зловживати спиртними напоями або наркотичними коштами, або внаслідок розлучення, смерті, роздягнула й т.п. перестала існувати його родина), суд скасовує обмеження дієздатності й на підставі рішення суду відміняється піклування. При обмеженні дієздатності цієї категорії осіб закон виходить не з їхньої психічної хвороби, а з матеріальних інтересів їхньої родини. Ці особи не підлягають судово-психіатричній експертизі, оскільки не є психічно хворими. Органами опіки й піклування є органи місцевого самоврядування (ст. 34 ГК). Опікун або піклувальник призначається органами опіки й піклування за місцем проживання нужденного в цьому особи (ст. 35 ГК).
Норми про опіку й піклування вперше включені в Цивільний кодекс. Дотепер вони втримувалися в Кодексі про шлюб і родину. Цими нормами регулюються загальні питання опіки й піклування - їхньої мети, правове положення; функції опікунів і піклувальників; порядок їхнього призначення, а також звільнення або відсторонення від обов'язків; виконання опікунами й піклувальниками своїх обов'язків; порядок припинення опіки й піклування.
Не можуть бути опікунами або піклувальниками неповнолітні, особи, позбавлені батьківських прав, а також визнані судом недієздатними (ст. 35 ГК); опікун або піклувальник призначається тільки з його особистої згоди. При цьому повинні враховуватися його моральні й інші особисті якості, здатність до виконання обов'язків опікуна або піклувальника, відносини, що існують між ним і особою, що бідує в опіці або піклуванні, а якщо це можливо, і бажання підопічного. Опікуни й піклувальники зобов'язані піклуватися про втримування своїх підопічних, про забезпечення їхнім доглядом і лікуванням, захищати їхні права й інтереси.
Серед норм ГК про опіку й піклування слід особливо зазначити ст. 37, що встановлює контроль із боку органів опіки й піклування за діями опікунів і піклувальників за розпорядженням майном підопічних. У цій статті більш чітко, ніж це було раніше (у минулому ст. 136 Кобс), передбачені межі такого контролю: без попередньої згоди органа опіки й піклування опікун не вправі робити, а піклувальник давати згоду на здійснення угод, які тягнуть зменшення майна підопічного, а також угод, які передбачають відмову від приналежних підопічному правий (наприклад, відмова від спадщини, неприйняття майна в дарунок). Стаття 37 установлює не тільки контроль за діями опікунів і піклувальників за розпорядженням майном підопічних, але й певні обмеження їхніх дій у цій сфері, зокрема на здійснення майнових угод з підопічними за винятком лише безоплатних угод, зроблених до вигоди підопічних.
Судово-психіатрична експертиза по справах про майнові угоди. Предметом судово-психіатричної експертизи є оцінка психічного стану особи на момент здійснення майнової угоди.
Незважаючи на розмаїтість можливих угод (купівля-продаж, обмін житлової площі, приватизація квартир, розділ особових рахунків, дарування й т.д.) експертиза виходить із єдиного принципу й підходу при рішенні експертних питань. Основним питанням, що підлягає дозволу, є оцінка психічного стану особи в момент здійснення угоди, його здатності розуміти значення своїх дій або керувати ними в цей період. Для правильної експертної оцінки основне значення має встановлення часу початку захворювання, його глибини й виразності в момент здійснення угоди.
Ретроспективна оцінка психічного стану особи на момент здійснення майнової угоди заснована на аналізі комплексу клінічних, психологічних і соціально-побутових характеристик з урахуванням можливого погіршення психічного стану вже після здійснення угоди.
Доповнює ці дані аналіз особливостей самої угоди - її логічність, умотивованість, розуміння особою своїх діянь і правових наслідків, що відображає стан його критичних здатностей.
У тих випадках, коли аналіз сумарних даних свідчить про нездатність особи в період здійснення угоди розуміти значення своїх дій або керувати ними, судово-психіатричний висновок є підставою для визнання судом угоди недійсної. Згідно ст. 177 ГК РФ угода, зроблена громадянином, хоча й дієздатним, але находились у момент її здійснення в такому стані, коли він не був здатний розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсної по позові цього громадянина або інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені в результаті їїздійснення.
Судово-психіатрична експертиза відповідає в цих випадках на питання суду про здатність особи розуміти значення своїх дій або керувати ними в момент висновку угоди, тому що якщо психічна хвороба або погіршення психічного стану наступило після висновку угоди, те юридичний акт не втрачає свою чинність.
При розгляді позовів про
Loading...

 
 

Цікаве