WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих - Реферат

Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих - Реферат


Реферат на тему:
Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих
Показання свідків і потерпілих на попереднім і судовому слідстві є одним з важливих доказів у карному процесі. У законі сказано: "Свідок зобов'язаний з'явитися за викликом особи, що производили дізнання, слідчого, прокурора, судна й дати правдиві показання: повідомити все відоме йому в справі й відповісти на поставлені питання" (ст. 73 УПК РСФСР).
Показання свідків, дані психічно здоровими особами, іноді виявляються недостатньо повноцінними й суперечать дійсністю. Це може залежати від емоційного стану свідка й потерпілого, схоронності його довгострокової пам'яті, механізмів сприйняття й відтворення подій, індивідуально-особистісних особливостей (схильності до реакцій гальмування або расстерянности в екстремальних ситуаціях), його активного небажання розкрити якісь обставини й ряду інших факторів. Для того щоб бути повноцінним свідком, особа повинне мати схоронність психічних функцій, розуміти юридичну сторону що происшли й наслідку для обвинувачуваного даних їм відомостей.
У зв'язку із прийнятим у нас у країні курсом на побудову демократичної й правової держави права потерпілих значно розширюються. Потерпілі за законом мають право відстоювати свої інтереси, заявляти відводи й клопотання, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання, виражати своє відношення до слідства, знайомити з його результатами (ст. 53 УПК). Поряд із правами на потерпілого накладають і певні обов'язки: він повинен давати правдиві показання, брати участь в очних ставках, упізнанні, слідчому експерименті, якщо буде потреба піддаватися огляду, представляти зразки свого почерку й т.д. (ст. 75, 164, 183 УПК).
Наділяючи потерпілими процесуальними правами й обов'язками, законодавець виходить із презумпції здатності потерпілого реалізувати свої права в ході судово-слідчого процесу. Однак у чинність різних причин ця здатність може бути порушеної.
Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих не оцінює вірогідність і втримування показань, це компетенція суду, а констатує психічний стан особи (свідка або потерпілого) на предмет їхньої здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про їх правильні показання. По суті, мова йде про процесуальну дієздатність цих учасників карного процесу.
До умов процесуальної дієздатності ставиться вік потерпілого, психічне здоров'я, фізичний стан. Залежно від наявності цих умов потерпілий може бути визнаний процесуально дієздатним, обмежено дієздатним або повністю недієздатним. Повністю недієздатними є малолітні (до 14 років), обмежено дієздатними - неповнолітні (від 14 до 18 років), повністю дієздатними - особи з 18 років. Закріплюючи ту або іншу вікову границю, законодавець виходить із того, що саме в цьому віці в людини з'являється здатність правильно й повно орієнтуватися в соціальних і морально-етичних нормах, розуміти характер своїх дій і керувати ними. Разом з тим вікова психологія при визначенні віку оперує поняттями не хронологічного, конкретного числа, а вікового періоду, під час якого психічний і особистісний розвиток має якісна відмінність від інших періодів. Визначення ступеня психічної зрілості малолітнього й неповнолітнього потерпілого стосується компетенції психолога-експерта. Тому при необхідності враховувати фактор психічної зрілості неповнолітнього потерпілого може бути рекомендована комплексна судова психолого-психіатрична експертиза.
Не викликає сумніву й той факт, що, якщо дорослий і фізично здорова людина не обізнана в правових питаннях, то він не зможе самостійно реалізувати свої функції. Тому в останні роки спостерігається тенденція до залучення адвоката на ранніх етапах слідства для правової допомоги потерпілим від злочину.
Здатність самостійно реалізувати свої права багато в чому залежить від особливостей особистості потерпілого. Наприклад, особи з гальмуються чертами, що, характеру, у зв'язку із властивої ним боязкістю, сором'язливістю, нерішучістю, схильністю до реакцій розгубленості, страху перед публічними виступами в судовому засіданні, виглядають значно нижче своїх здатностей і не можуть ефективно захистити себе. Оцінка зазначених нехворобливих індивідуально-психологічних особливостей психіки проводиться психологом. Все це свідчить про необхідність комплексних судових психолого-психіатричних експертиз, при яких констатується не тільки психічне здоров'я потерпілого, але й вплив нехворобливих рис характеру на його поводження в кримінальній і судово-слідчій ситуації.
Якщо всі ці питання піднімаються при експертизі психічно здорових потерпілих, то при огляді осіб з ознаками психічної патології вони здобувають ряд специфічних особливостей. Свідком і потерпілим може виявитися особа з будь-якою формою психічної патології. Однак досвід показує, що найбільше часто судово-психіатрична експертиза призначається відносно осіб, що страждають розумовою незрілістю (олігофренією), раннім органічною поразкою головного мозку, перенесших черепно-мозкову й психічну травму в кримінальній ситуації й значно рідше хворим шизофренією. Експертний висновок здобуває особливу актуальність, якщо мова йде про потерпілих із психічною патологією, які іноді є єдиними очевидцями що происшли, найчастіше по полових правопорушеннях.
Експертний висновок відносно осіб із психічною патологією повинне відображати здатність особи здійснювати процесуальні функції на різних етапах юридичної ситуації з урахуванням характеру психічних розладів і їхні динаміки. Тому в одному висновку можуть знайти відбиття багато взаємозалежних експертних питань. Визначення карно-процесуальної дієздатності будується за аналогією з поняттям осудності й дієздатності, а отже, єдності формули, що містить медичний і юридичний критерії. Медичні критерії визначаються поняттям "психічний розлад", що охоплює всі форми психічної патології, що відповідають класифікації МКБ-10. Юридичні критерії, передбачені законоположенням, визначають неможливість потерпілим і свідкам правильно сприймати обставини справи й давати про їх правильні показання, розуміти характер і значення зроблених відносно потерпілого діянь, чинити опір - "безпомічний стан" у кримінальний період, здійснювати своє право на захист (ставиться як до потерпілої, так і до обвинувачуваного).
Широкий діапазон процесуальних функцій потерпілого й розмаїтість психічної патології, розглянутої в динамічному аспекті, вимагають диференційованого експертного висновку. Відносно свідків звичайно вирішується одне питання: чи може
Loading...

 
 

Цікаве