WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Короткий історичний нарис розвитку судової психіатрії - Реферат

Короткий історичний нарис розвитку судової психіатрії - Реферат

своїх радянських колег; були запропоновані резолюції, що засуджують практику зловживання психіатрією в СРСР. Знаючи про те, що на конгресі буде поставлене питання про виключення із ВПА Всесоюзного суспільства невропатологів і психіатрів, останнє заявило про свій вихід із цієї міжнародної організації.
Положення справ змінилося в другій половині 80-х рр., коли проголошена в нашій країні політика відкритості й гласності торкнулася й психіатрію. У радянській пресі з'явилися статті, де критикувалися різні сторони вітчизняної психіатрії. Спочатку мова йшла переважно про окремі випадки необґрунтованої постановки психіатричного діагнозу; необґрунтованих обмеженнях, що накладаються на людей з таким діагнозом (наприклад, професійні обмеження); труднощах, з якими зштовхнулися ці люди, пытавшиеся захистити свої права, і т.п. Трохи пізніше в публічних виступах і публікаціях з'явилися висловлення про використання радянської психіатрії в політичних цілях - для боротьби з інакомисленням і придушення політичної опозиції.
Наприкінці 80-х рр. у СРСР організуються психіатричні об'єднання, що заявили про свою незалежність від державних органів керування охороною здоров'я й від Всесоюзного суспільства психіатрів.
Ряд кроків в області державного керування й правотворчества свідчив про зміну політичного курсу в СРСР у розглянутій сфері. В 1988 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР приймається "Положення про умови й порядок надання психіатричної допомоги". Спеціальні психіатричні лікарні передаються із МВС СРСР у ведення органів охорони здоров'я. Передбачається кримінальна відповідальність за незаконне приміщення в психіатричну лікарню.
Роком пізніше відміняється кримінальна відповідальність за антирадянську агітацію й пропаганду (ст. 70 КК РСФСР) і поширення свідомо помилкових вигадництві, що ганьблять радянського державного й суспільного лада (ст. 1901 КК РСФСР). Особи, засуджені по названих статтях, звільняються від подальшого відбування покарання.
На Конгресі Всесвітньої психіатричної асоціації в Афінах (жовтень 1989 р.) від СРСР у цю організацію були прийняті Всесоюзне суспільство психіатрів і опозиційна йому Незалежна психіатрична асоціація (НПА). Представник МЗС СРСР привселюдно визнав, що існуючі в Радянському Союзі політичні умови привели до використання психіатрії в немедичних, у тому числі політичних, цілях. Однак ряд членів Всесоюзного суспільства не розділяв таких оцінок минулого, затверджуючи, що зловживань психіатрією в СРСР не було.
Спрямована проти радянської психіатрії викривальна кампанія досягла свого апогею на рубежі 80-90-х рр. У засобах масової інформації психіатрів стали йменувати "злочинцями в білих халатах". Говорилося про існування особою "психіатричної мафії", на рахунку якої, нібито, безліч злочинів. Різко зросла напруженість між психіатрами й частиною їхніх пацієнтів. Збільшилося число нападів на психіатрів з боку психічно хворих. Вони приводили до важких наслідків - каліцтвам і загибелі жертв.
Бурхливі події наступного років (серпня 1991 і жовтня 1993 р., розпад Радянського Союзу та ін.) трохи заслонили собою психіатричні проблеми, знизили інтерес до них з боку суспільної думки. Одночасно наступила й пора більше спокійних, зважених оцінок.
Сьогодні очевидно, що для встановлення істини однаково неприйнятне як огульне обвинувачення всіх психіатрів колишнього Радянського Союзу в зловживаннях своїми професійними знаннями, так і повне заперечення яких би те не було порушень із їх боку. У кожному конкретному випадку потрібен індивідуальний підхід з урахуванням складностей розглянутої предметної області (можлива динаміка плину деяких психічних захворювань із поступовим обважненням або ослабленням хвороби; сполучення періодів загострення з "світлими проміжками" і навіть повним видужанням; давнина досліджуваного випадку, здатна сильно утруднити встановлення істини; розходження в психіатричній кваліфікації окремого клінічного випадку в межах науково припустимих розбіжностей у думках між фахівцями й т.д.).
З розпадом Союзу РСР відбувся розрив налагоджених за десятиліття професійних зв'язків між науковими й практичними установами судової психіатрії колишніх союзних республік, що негативно позначилося на їхній діяльності. Положення справ збільшив найтяжку економічну кризу, пережита нині всіма державами СНД. У Росії недолік фінансування ускладнив роботу правоохоронних органів по призначенню судово-психіатричної експертизи, так само як і роботу самих експертів. В окремих випадках по суті відбувається відмова від судово-психіатричної експертизи навіть при наявності достатніх підстав для її призначення. Особливо це стосується стаціонарної експертизи осіб, що втримуються під стражів. Багато судово-психіатричних відділень для проведення таких експертиз виявилися на грані закриття. У ряді місць місяцями не виділяються засоби на зміст психічно хворих, що перебувають на примусовому лікуванні. Все це приводить до грубейшим порушень закону, попранню конституційних вдача громадян.
Зазначені процеси явно не відповідають завданням правової й судової реформи, здійснюваної в цей час у Росії. Реформа покликана істотно зміцнити гарантії захисту основних прав і воль людини, привести вітчизняне законодавство у відповідність із міжнародно-правовими стандартами в цій області. Так, з 1993 р. вступили в дію Закон РФ "Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні" і Основи законодавства РФ про охорону здоров'я громадян. Обоє законодавчих акту враховують вимоги міжнародно-правових норм до діяльності по наданню медичної допомоги. З 1995 р. діє частина перша нового Цивільного кодексу РФ, з 1996 р. - його друга частина, а також новий Сімейний кодекс Росії, з 1997 р. - новий Кримінальний кодекс РФ. З липня 1997 р. набув чинності російський Кримінально-виконавчий кодекс РФ (замість Виправно-трудового кодексу РСФСР).
У цей час відбувається перехід вітчизняної психіатрії (включаючи судову) на нову Міжнародну класифікацію хвороб (так звану класифікацію десятого перегляду, або МКБ-10).
Психіатрична систематика в МКБ-10 перетерпіла помітні зміни в порівнянні з попередніми класифікаціями. Ці зміни стосуються насамперед введення деяких нових рубрик, звуження границь шизофренії, використання набагато більше докладних характеристик психічних розладів і чітких діагностичних критеріїв, що визначають кількість і співвідношення симптомів, необхідних для достовірної діагностики. Важливо відзначити, що у всій класифікації МКБ-10 застосовується термін "розлад" (а не "хвороба"), під яким мається на увазі клінічно певна група симптомів або поведінкових ознак, що заподіюють у більшості випадків страждання й перешкоджаюче особистісне функціонування. Ізольовані соціальні відхилення або конфлікти без особистісної дисфункции не повинні включатися в групупсихічних розладів. Є підстави думати, що перехід до МКБ-10 буде сприяти більше глибокій інтеграції вітчизняної загальної й судової психіатрії у світову психіатричну науку.
Loading...

 
 

Цікаве