WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет судової психіатрії і її завдання - Реферат

Предмет судової психіатрії і її завдання - Реферат

висновком. Вони вправі як погодитися, так і не погодитися з експертними висновками, відкинути їх як недостовірні, призначити нову експертизу. Зазначені особи зобов'язані лише мотивувати свою незгоду з експертними висновками, указавши на ті обставини, по яких експертний висновок відкинутий.
Нарешті, по-четверте, порядок призначення й виробництва судово-психіатричної експертизи встановлений процесуальним законодавством - УПК і ЦПК. Тут незастосовні норми й правила, що регулюють психіатричне обстеження пацієнта в загальпсихіатричній практиці (наприклад, незастосовні ті статті закону "Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні", які присвячені психіатричному огляду громадян).
Перераховані особливості експертизи досить наочно демонструють специфіку діяльності судового психіатра. Вона покликана забезпечити ефективне досягнення цілей і рішення завдань, які поставлені перед суб'єктами, що здійснюють правосуддя, підлегла цим цілям і завданням. Судово-психіатрична експертиза призначається судом (слідчим) і виробляється для суду (слідчого) за правилами, передбаченим процесуальним законом.
Разом з тим було б абсолютно необґрунтованим затверджувати, що судовий психіатр - особа несамостійне, цілком підлегле правоохоронним органам, що виконує їхню волю й відстоює їхні інтереси. У карному й цивільному судочинстві судовий психіатр фігура самостійна, що володіє професійною незалежністю, на яку ніхто не вправі зазіхати. Тільки експерт може вирішити, які дослідження необхідні для відповіді на поставлені перед ним питання і якими повинні бути відповіді. Суд, доручаючи психіатрам-експертам виробництво експертних досліджень, неправомочний робити на експертів ні прямого, ні непрямого впливу з метою одержання бажаного для себе результату. Зокрема, при призначенні експертизи з боку слідчого й судна неприпустимі вказівки експертові, що прирікають хід майбутніх досліджень і їхній результат.
2. Застосування примусових мір медичного характеру до психічно хворим, що зробив суспільно небезпечні діяння (примусове лікування). Даний розділ можна розглядати другим по значимості у вітчизняній судовій психіатрії після судово-психіатричної експертизи.
Види примусових мір медичного характеру, підстави їхнього скасування й зміни, а також коло осіб, до яких ці міри застосовуються, визначені карним законом (гл. 15 КК РФ).
Призначається примусове лікування тільки судом після розгляду справи в порядку карного судочинства (гл. 33 УПК РСФСР). Тільки суд вправі припинити примусове лікування або змінити його вид, причому зробити це він може лише за правилами, установленим карно-процесуальним законодавством (ст 369 і 412 УПК РСФСР).
У рамках даного розділу вивчаються критерії психічних розладів, що обумовлюють необхідність призначення примусових мір медичного характеру, їхнього скасування або зміни їхнього виду; розробляється одна з основних категорій судової психіатрії - суспільна небезпека психічно хворих (осіб із глибокими психічними розладами); досліджуються психопатологічні фактори, що приводять хворого до здійснення передбаченого карним законом діяння; розробляються медичні заходи щодо профілактики таких діянь та ін.
3. Пенітенціарна психіатрія займається проблемою надання психіатричної допомоги засудженим до позбавлення волі. Виділення її в самостійний розділ обумовлено декількома причинами. По-перше, серед засуджених виявляється чимало осіб з неглибокими психічними розладами, що не виключають осудність і можливість відбувати покарання. Отже, ці хворі можуть мати потребу в наданні їм психіатричної допомоги. По-друге, однієї із завдань психіатра в місцях позбавлення волі виступає своєчасне виявлення в засуджених більше глибоких психічних розладів. Якщо такий розлад робить відбування покарання неможливим, то хворий звільняється судом від його подальшого відбування (ст. 81 КК РФ). Одночасно зі звільненням суд може застосувати до хворого примусові міри медичного характеру.
Нарешті, по-третє, умови, у яких перебувають засуджені до позбавлення волі, відрізняються від звичайних і, як правило, пред'являють до психічної сфери людини підвищені вимоги. У зв'язку із цим немаловажної може виявитися роль психіатра в наданні допомоги особам з неглибоким психічним розладом, які зазнають труднощів при адаптації до умов виправної установи. Це може виразитися в погіршенні стану психічного здоров'я, у неадекватних поведінкових реакціях (підвищена конфликтность із навколишніми, порушення режиму змісту й т.п.). Успішний терапевтичний вплив на неглибокий психічний розлад, що виступав у ролі обставини, що способствовали здійсненню даною особою злочину, за яке він відбуває покарання, може розглядатися в якості одного із засобів попередження злочинного рецидиву.
Принципово новим, що не має прецедентів у вітчизняному законодавстві, є положення Кримінального кодексу РФ про можливість застосування до осіб із психічним розладом, що не виключає осудності, примусових мір медичного характеру (ч. 2 ст. 22 КК).
Такі основні напрямки діяльності судового психіатра в карному й цивільному судочинстві, що дають підстави для виділення трьох щодо самостійних розділів у структурі судової психіатрії як прикладної галузі психіатричної науки.
Трохи іншим є розподіл на розділи навчального курсу судової психіатрії й, зокрема, даного підручника для студентів-юристів. Структура навчального курсу покликана сприяти послідовному й систематичному викладу навчального матеріалу з метою його найкращого освоєння студентами-правознавцями.
Перший розділ підручника охоплює все з виділених нами основних розділів судової психіатрії. Підручник має два клінічних роздягнула - основи загальної психопатології, а також розділ, присвячений окремим формам психічних розладів і їхньому судово-психіатричному значенню. Знання клініки психічних захворювань необхідно юристові, у першу чергу слідчому, прокуророві, судді, у їх повсякденній практичній роботі. Юрист не може й не повинен знати клінічну психіатрію на рівні лікаря-психіатра, що робить психічно хворим психіатричну допомогу або провідну судово-психіатричну експертизу. Однак юрист зобов'язаний мати психіатричні знання в обсязі, необхідному для успішного рішення його власних завдань. Наприклад, слідчий і суддя повинні самостійно вирішити питання про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи; зібрати матеріали, що підлягають експертному дослідженню; юридично й психиатрически грамотно сформулювати експертне завдання й, нарешті, правильно оцінити дане експертами висновок і вміло використати його в доказательственном процесі. Без знання основ клінічної психіатрії зробити ценеможливо.
У самостійні розділи виділені питання судово-психіатричної експертизи неповнолітніх і проблема симуляції. Експертиза неповнолітніх має особливості, обумовлені специфікою їхнього правового положення й своєрідністю психічних розладів, спостережуваних у цьому віці. Актуальна для слідчої, судової й експертної практики також проблема симуляції, оскільки частина обвинувачуваних, симулюючи психічне захворювання, намагається тим самим уникнути кримінальної відповідальності й покарання.
Loading...

 
 

Цікаве