WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виправно-трудова психологія - Реферат

Виправно-трудова психологія - Реферат


Реферат на тему:
Виправно-трудова психологія
ПЛАН
1. Предмет та завдання виправно-трудової психології.
2. Психологічний аналіз колективу засуджених.
3. Особистість засудженого і виховний процес.
4. Проблеми адаптації звільненого до умов життя на волі.
1. Предмет і завдання виправно-трудової психології
ВИПРАВНО-ТРУДОВА ПСИХОЛОГІЯ (ВТП) досліджує психологічні аспекти перевиховання осіб, які скоїли злочини, залучаючи їх до трудової діяльності та адаптації, до нормального існування у звичайному соціальному середовищі; динаміку особистості засудженого; фактори, що впливають на його перевиховання; структуру колективу засуджених, а також розробляє практичні рекомендації з перевиховання і ресоціалізації засуджених. ВТП тісно пов'язана з виправно-трудовим правом, психологією праці, педагогічною і соціальною психологією. Перед виправно-трудовим закладом (ВТЗ) поставлено надзвичайно складні завдання з перевиховання осіб, що скоїли злочини. Це залучення їх до трудової діяльності та адаптації до нормального існування в суспільстві.
Кожен засуджений потрапляючи у ВТЗ планує для себе тільки закінчення терміну покарання. Перед вихователями ВТЗ поставлено значно складніше завдання, а саме виховати людину, добитись щоб засуджений сам прагнув перевиховатись, до росту своєї власної особистості.
У злочинця (бандита, грабіжника, насильника, злодія тощо) при тривалому занятті злочинною діяльністю формуються своєрідні звички та навички, тобто виробляється своєрідний динамічний злочинний стереотип. Людина звикає до відсутності постійного житла, перестає самостійно працювати і втрачає навички праці. Проте набуває злочинних навичок і як наслідок будь-яку життєву ситуацію розглядає тільки під одним кутом зору - чи можна в даних обставинах безкарно скоїти злочин?
ВТП досліджує динаміку особистості засудженого, фактори, що впливають позитивно на засудженого та, які сприяють активній перебудові його особистості: режим, праця, колектив, виховний вплив, а також факультативні фактори - сім'я, дружні зв'язки з особами, які є на волі, навчання, захоплення самодіяльністю тощо.
Перебування в місцях позбавлення волі по-різному впливає на психіку людини. Особливості психології засуджених проявляються у визначеному комплексі психічних станів, які розвиваються в місцях позбавлення волі. Найбільш типовими серед них є: стан очікування змін (перегляд справи, розконвоювання, звільнення); стан нетерпіння. Як один, так і інший стан може характеризуватись підвищеною напругою, що іноді призводить до різких зривів у поведінці. Може розвиватись і стан безнадійності, приреченості, що викликає апатію, пасивність у всіх діях і проявах.
До прибуття у ВТК (виправно-трудову колонію) у деяких засуджених вже є розвинений стан пригніченості від усвідомлення своєї провини перед суспільством, сім'єю. Ці засуджені не порушують режиму, навіть виконують норму та всі вимоги вихователів. Проте, постійна пригніченість не сприяє створенню повноцінної особистості й обов'язково її потрібно зняти.
Типовим станом у місці позбавлення волі є туга за домом, за свободою, за улюбленими людьми, що назовні виражається в ціпенінні. Під впливом туги може розвиватись дратівливість і підвищена збудливість.
Зміна психічних станів пов'язана з різними періодами відбування покарання в місці позбавлення волі. Виділяють наступні періоди:
1. Період адаптації, звикання до нових умов життя, який триває перші 3-4 місяці, В цей період особливо гостро відчувається обмеження потреб, зміна наявного стереотипу. Завжди має місце звуження можливості задоволення сформованих потреб, що викликає стан підвищеної подразливості. В окремих осіб це навпаки проявляється в стані пригніченості і подавлення. Засуджений змушений змінювати звичайний стереотип життя.
2. Період появи та розвитку інтересів в нових умовах життя. Цей період пов'язаний з появою і розвитком позитивних емоцій, станів, які викликають та підвищують психічну активність засудженого. Інтереси, які викликають такі стани можуть бути різними: створення мікрогрупи, участь в житті колективу засуджених, виконувана робота, культурний відпочинок, навчання, побачення з рідними тощо. Поява широкого кола інтересів, розширення структури виконуваних соціальних ролей сприяє зміні психології засуджених.
3. Період поєднання зовнішнього впливу з самовихованням. Процес перевиховання неможливий без проходження такої стадії. Вона характеризується появою цілей в житті, виробленням шляхів їх досягнення. В психології засудженого в більшій мірі проявляються покаяння у скоєному злочині, переживання його в поєднанні з прагненням повернути нанесену шкоду. Для цього періоду характерною є переоцінка ціннісних орієнтацій життя, яка детермінована певним комплексом психічних станів, які пов'язані з подібними змінами стосунків, а часто і світогляду.
4. Період, що передує звільненню засудженого. Очікування звільнення часто переживається дуже важко. Воно пов'язане з передбаченням труднощів, які очікують його в нових умовах (взаємостосунки в сім'ї, на роботі тощо). З цієї причини можливий розвиток психічних станів пригнічення, підвищеної дратівливості.
Перебування у ВТЗ, наявність режиму, зміна стереотипу, різке обмеження і зміна потреб в значно посилюють переживання засуджених, викликаючи різну спрямованість. В окремих засуджених у переживаннях домінує категорія минулого, в інших - майбутнього, у третіх - категорія теперішнього.
Як правило, в умовах позбавлення волі і багатьох благ, якими користуються всі громадяни відбувається суттєве переосмислення засудженим багатьох минулих стосунків та інтересів. Він починає цінити ті стосунки і блага, які раніше ним взагалі не помічались або навіть викликали роздратованість. Цілком інакше в тих умовах він згадує стосунки товаришів по роботі, взаємостосунки в сім'ї. У зв'язку з цим відбувається переоцінка свого ставлення до людей.
Для процесу перевиховання засуджених у ВТЗ використовуються навчання, праця, спілкування. Проте, вони тут обов'язково поєднуються з режимом, особливою організацією діяльності ВТЗ, що створює специфіку всієї діяльності з виправлення і перевиховання засуджених.
Режимом, як правило, називають точно встановлений розпорядок праці, харчування, відпочинку тощо. В той же час це ж і система необхідних правил і заходів. Режим виконує функцію формування тих чи інших особливостей особистості у зв'язку з визначеним ритмом діяльності. Дотримання режиму засудженими забезпечується завдяки;
1 - охороні, нагляду за ними;
2 - використанню засобів заохочення та покарання;
3 - застосуванню, в суворо визначених випадках, особливих заходів безпеки (зброї, наручників, вгамовуючих сорочок).
Основною базою дії режиму як фактору є жорсткість і неухильність вимог його виконання. Людина змиряється з дією режиму і усвідомлюючи його неминучість буває змушена прийняти його без внутрішніх конфліктів та протестів.
Кара, що полягає в режимі, суб'єктивнопо-різному сприймається і переживається засудженими. Суб'єктивне сприймання і переживання кари залежить від виду режиму, ставлення засудженого до вироку, кількості судимостей, часу знаходження у ВТЗ, індивідуальних особливостей засудженого, віку, статі, сімейного та соціального стану тощо.
Незважаючи на велике виховне значення каральних елементів режиму, він має цілком самостійну виховну функцію.
Loading...

 
 

Цікаве