WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Психологія неповнолітніх - Реферат

Психологія неповнолітніх - Реферат


Реферат на тему:
Психологія неповнолітніх
ПЛАН
1. Проблеми неповнолітніх в юридичній психології.
2. Підліток і злочин.
3. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
1. Проблеми неповнолітніх в юридичній психології.
Досвід вивчення неповнолітніх правопорушників показує, що підліток найчастіше може скоїти злочин під безпосереднім впливом однолітків або дорослих людей, підкоряючись тиску натовпу. У більшості таких підлітків в структурі особистості домінують негативні якості: лінь, слабка воля, безвідповідальність, конформізм, агресивність. Важливою умовою формування особистості "важкого" підлітка здебільшого є негативні сімейні умови, алкоголізм батьків або рідних, їх аморальна поведінка. Бувають випадки, коли викривлену моральну атмосферу навколо неповнолітнього створюють люблячі його батьки, які не володіють достатньою педагогічною культурою. Для важковиховуваних підлітків, як правило характерним є негативне ставлення до навчання, яке в результаті протиставляє їх колективу класу, школи. У більшості випадків до числа підлітків-правопорушників потрапляють ті хто не знайшов себе в шкільному колективі через конфліктні взаємостосунками.
Антисоціальна поведінка неповнолітнього, таким чином взаємодетермінована впливом багатьох факторів, в першу чергу зовнішнім соціальним середовищем, а саме мікросередовищем, а також індивідуальними особливостями особистості підлітка, які визначають його індивідуальне реагування на різні "життєві невдачі".
Підлітковий вік (11 - 15 років) є перехідним, оскільки це - період статевого дозрівання, паралельно з яким досягають в основному зрілості й інші біологічні системи організму. В соціальному аспекті підліткова фаза - це продовження первинної соціалізації. Як правило, всі підлітки цього віку - школярі. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно це - вік протиріччя. Звідси - типові вікові конфлікти та їх заломлення в самосвідомості підлітка.
Юнацький вік (14-18 років) це - "третій світ", який існує між дитинством і дорослістю. В біологічному аспекті це - етап закінчення фізичного дозрівання. Юність це - завершальний етап первинної соціалізації. Перед юністю постає завдання соціального і особистісного самовизначення, а це означає зовсім не автономію від дорослих, а чітке орієнтування і визначення свого місця в дорослому світі.
Процес засвоєння моральних і правових норм поведінки закінчується в підлітковому віці до 14 років. Цю обставину враховують законодавці, які встановили часткову кримінальну відповідальність з 14 років і повну кримінальну відповідальність за всі злочини, які передбачені законами - з 16 років. Особистість "важкого" підлітка, як правило, характеризується низьким рівнем соціалізації і відображає прогалини та недоліки в 3-х основних сферах його виховання: в сім'ї, школі (ПТУ) та на виробництві. З іншого боку, на особистість "важкого" підлітка значний вплив має особлива сфера - вулиця, двір, вуличні групи з негативною спрямованістю.
Під важковиховуваністю перш за все розуміють негативізм і опір педагогічним впливам, який може бути зумовлений найрізноманітнішими причинами, які виходять за межі педагогічного і соціального захищення. Конфліктність, яка властива підліткам, пояснюється не тільки органічними змінами, але і тим, що змінюється вся система стосунків підлітка з дорослими та однолітками. Намагаючись звільнитись від оцінки і впливу дорослих, підліток стає досить критичним у стосунках з батьками та вчителями, піддає сумніву поради і думки, висловлювання старших. Криза підліткового віку з більш або менш вираженою тенденцією до криміналізації проявляється і в тому, що у підлітка суттєво перебудовуються стосунки з однолітками. Для нього в цей період характерна підвищена потреба спілкування з однолітками, прагнення до самоствердження в їхньому середовищі, чуйне реагування на думки однолітків. Слід зазначити, що в підлітковому віці закладається самосвідомість, самооцінка - основа і фундамент особистості, які відіграють вирішальну роль в процесі особистісного самовизначення і саморегулювання. Якщо з якихось причин самоствердження здійснюється в неформальних підліткових групах, вуличних компаніях у формі асоціальних проявів (таких як вживання алкоголю, наркотиків, хуліганство) воно може стати небезпечним криміналізуючим фактором. Соціальну адаптацію дітей і підлітків можуть утруднювати різні нервово-психічні захворювання та відхилення. Тому в даному випадку недостатньо заходів педагогічної корекції, потрібне ще втручання та допомога психіатрів, невропатологів, психотерапевтів.
Важливою умовою формування особистості важкого підлітка в більшості випадків є негативні сімейні умови. Скандали батьків, фізичні покарання підлітків як правило призводять до порушення гальмівних процесів, до виховання запальності (гарячковості), підвищеного збудження, нестриманості. "Тепличні" умови, які створюють для дітей в деяких сім'ях, звільнення їх від будь-якої активної діяльності призводить до інфантильності і нездатності подолати життєві труднощі в критичній ситуації, які іноді бувають досить банальними: не пройшов у вуз за конкурсом...
Конфліктні ситуації дуже часто є наслідком неправильної самооцінки підлітка. Перешкодою для нормального розвитку особистості із завищеною самооцінкою є їх знижена критичність до себе. Як вважають деякі дослідники, діти із заниженою самооцінкою не можуть нормально розвиватись через підвищену самокритичність.
2. Підліток і злочин
Для неповнолітніх правопорушників характерним є скоєння групових злочинів тому, що багато злочинів технічно є неможливими для одинокого підлітка; крім того деякі підлітки беручи участь в діях групи стають сміливішими і навіть нахабнішають, оскільки це здобрюється груповим авторитетом.
В.Л. Васільєв вважає, що кримінальну спрямованість груп характеризують такі кількісні та якісні характеристики: участь у групі раніше засуджених елементів, які не працюють і не навчаються, зловживають алкоголем чи наркотиками, займаються азартними іграми, а також наявність в групі лідера, авторитарний стиль управління групою, здебільшого кримінальна спрямованість групи, формування субкультури групи (жаргон, спеціальні клятви, особливий ритуал поведінки тощо). Пізніше при систематичній злочинній діяльності в групі відбувається розподіл ролей і функцій при здійсненні злочинів.
Як злочин, так і злочинця слід розглядати в діалектичній єдності. Злочинна поведінка як і будь-яка поведінка людини має дві групи ознак. Суб'єктивні - мотиви, цілі, наміри людини та об'єктивні - фізичні рухи і дії. Злочин, перш ніж втілиться в небезпечних для суспільства діяннях, проходить стадію внутрішнього, психологічного визрівання. Людина спочатку вирішує, а вже потім скоює злочин. Рішучість особи скоїти злочин називається наміром. Скоїти злочин навмисно - означає усвідомити характер свого вчинку, передбачити його суспільно небезпечні наслідкиі усвідомлено допускати їх. Характер наміру таким чином, в значній мірі, вказує на те як злочинець ставився до скоєної дії.
При аналізі злочинної поведінки неповнолітніх виділено чотири типи порушників для яких суспільно небезпечне діяння є:
а) випадковим, таким, що протирічить загальній спрямованості особистості;
б) можливим, з врахуванням загальної нестійкості особистісної спрямованості, але ситуативним з точки зору причини і ситуації;
в) результатом загального негативного орієнтування особистості, що зумовлює вибір середовища, проведення часу і безпосереднього варіанту дій при наявності підбурювання (намовляння), прикладу злочинної поведінки, тощо;
г) результатом злочинної установки особистості, яка включає активний пошук, організацію причини і ситуації для злочинних діянь, відповідної відносно стійкої системи антисоціальних оцінок і ставлень.
В результаті взаємодії несприятливих зовнішніх умов з певними прогалинами або перекрученнями в психіці підлітка виникає важковиховуваність. Несприятливими умовами можуть бути аморальна поведінка батьків, криза в сімейних стосунках, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Проте, ні в якому разі не можна вважати, що у поганих батьків - погані діти, що типові несприятливі умови породжують типові недоліки будь-якого підлітка. Часто у батьків-алкоголіків їх дорослі діти не вживають спиртного, у батьків-грубіянів виростають дуже тактовні діти тощо. Підліток, як правило, не просто сприймає та засвоює несприятливі зовнішні впливи. Він може їх і не сприйняти, відкинути, а може з ними боротись в залежності від того, який механізм психологічного захисту спрацює. І тоді в боротьбі з несприятливими умовами формуються позитивні якості
Loading...

 
 

Цікаве