WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Психологія злочинної поведінки. Психологія злочину - Реферат

Психологія злочинної поведінки. Психологія злочину - Реферат


Реферат на тему:
Психологія злочинної поведінки.
Психологія злочину
ПЛАН
1. Предмет і завдання кримінальної психології.
2. Загальна психологічна характеристика злочинної діяльності.
3. Психологічний аналіз злочинної поведінки при різних формах
провини.
1. Предмет і завдання кримінальної психології.
Кримінальна психологія (від лат. Criminalis - злочинний) - це галузь юридичної психології. Кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структуру, функціонування та розпадання злочинних груп,
Кримінальна психологія вивчає психічні закономірності, які пов'язані з формуванням злочинного задуму, підготовкою та скоєнням злочину, а також утворенням стереотипу злочинної поведінки. Вона досліджує особистість злочинця та злочинної групи, а також психологічні шляхи впливу на цю особистість і групу.
Різні наукові дисципліни по-різному підходять до генезису правопорушень. В.Кудрявцев стверджує що: "Структура конкретного правопорушення може бути проаналізована з різних точок зору. Юридичний підхід характеризує його як діяння, яке складається з 4-х елементів: об'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторін та суб'єкта. Для кримінології, соціології та психології більш продуктивним є динамічний, генетичний підхід, який дозволяє вивчити поведінку людини в розвитку. З цієї точки зору конкретне правопорушення е процесом, який розгортається як в просторі, так і в часі. Більше того, оскільки нас цікавлять причини правопорушень потрібно враховувати не тільки самі дії, які утворюють заборонений законом вчинок, але і деякі події, що передували їм. Таким чином розкривається генезис протиправної поведінки, тобто її походження та розвиток".
Визнання факту, що злочинність зумовлена перш за все соціально, зовсім не означає, що ігноруються індивідуальні властивості особистості при вивченні злочинної поведінки. Різні сторони особистості, від природи здібностей і до природи відхилення поведінки є предметом гострої, багаторічної дискусії таких вчених як Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн, К.К. Платонов та ін.
Непрямий, опосередкований вплив соціального фактору на особливості біологічної підструктури не менш очевидний як і вплив біологічного на підструктуру спрямованості, хоча стать, тип і структуру нервової системи, патології та задатки людина одержує при народженні. Відомі такі явища як "недільні діти", "діти карнавалу", діти які зачаті п'яними батьками, і які появляються на світ з різними патологіями нервової системи; що затрудняє їх соціальну адаптацію. За даними, які наводить Ф. Углов, спостереження за 1500 породіллями показали, що різні відхилення в організмі дітей спостерігаються у 2% матерів, які не вживають алкоголю, у 9% - які вживають алкоголь помірно і в 74% матерів, які зловживають спиртним.
Досить складною є також взаємодія біологічного та соціального фактору на вищій підструктурі спрямованості, яка проявляється, перш за все, в особистісних якостях і поведінці людини, в характері її соціальної активності. Як відомо, героями та злочинцями не народжуються, а стають. Тому, у формуванні цих якостей головне місце відводиться соціальним, прижиттєвим факторам: вихованню, навчанню, впливу середовища.
Г.А Аванесов виділяє такі біологічні передумови, які відіграють негативну роль у поведінці людини:
o патологія біологічних потреб, яка часто стає причиною сексуальних збочень і статевих злочинів;
o нервово-психічні захворювання (психопатії, невростенії), які підвищують збудливість нервової системи, зумовлюють неадекватну реакцію та затрудняють соціальний контроль за діями,
o спадкові захворювання, особливо, які спричинені алкоголізмом, якими страждають 40% розумово відсталих дітей;
o психофізіологічні навантаження, конфліктні ситуації, зміна хімічного складу навколишнього середовища, використання нових видів енергії, які призводять до різних психосоматичних, алергійних, токсичних захворювань і є додатковим кримінальним фактором.
Одним із суттєвих компонентів причинного комплексу злочинності є незадоволення запитів людей у сфері споживання, розрив між потребами і можливостями їх задоволення.
Потреби утворюються під впливом минулого. Стандарти минулого звичаю життя діють на актуальні потреби людей завдяки їх власному досвіду та досвіду попередніх поколінь. Установка "жити не гірше ніж раніше", яка охоплює як рівень життя в цілому, так і його окремі показники, стосується і більш віддаленого минулого. Знання про нього є завжди приблизними, а уява в значній мірі перекручена. Причому одні сторони минулого соціального життя як правило перебільшуються, в той час як інші - суттєво зменшуються, внаслідок чого минуле ідеалізується і сприяє невиправданому зростанню потреб.
По-друге, потреби диктуються майбутнім, яке прогнозується, ("Завтра жити не гірше ніж сьогодні").
По-третє, потреби людей формуються в результаті порівняння з життям інших соціальних груп. ("Жити не гірше ніж інші" ).
По-четверте, формування потреб підпорядковано принципу "відповідності" можливостям.
Важливе кримінологічне значення має протиріччя засвоєної рольової інформації, що пов'язано у деяких випадках з протиріччями у самому змісті соціальної ролі, її двозначності "вбудованої" в дану роль.
Результат внутрірольового конфлікту залежить від:
а) розміру соціальних, правових, моральних санкцій, які очікують у зв'язку з тим чи іншим варіантом поведінки (як позитивних так і негативних);
б) очікуваного ступеня їх реальності, близькості, неминучості;
в) ставлення індивіда до своєї соціальної ролі в цілому і до її складових елементів;
При кримінологічному вивченні важливим є аналіз особистості у взаємодії з соціальним середовищем, оскільки злочинну поведінку породжує не сама по собі особистість або середовище, а саме їх взаємодія.
Особистість злочинця має для кримінальної психології і самостійний інтерес тому, що вона не просто відображає певні зовнішні умови але є активною стороною взаємодії. Для неї характерна свідома, цілеспрямована діяльність.
Загальновизнаним є те, що саме в координатах ціннісно-нормативної системи особистості та соціального середовища, їх взаємодії потрібно шукати безпосередні причини злочинної поведінки.
Злочинність - це не тільки сукупність злочинних діянь, але і сукупність осіб, які їх скоюють.
На відміну від вбивць, законослухняні люди здатні вийти з групи, уникати контактів, які їх незадовільняють чи травмують, або будуть намагатись змінити своє ставлення (внутрішню позицію) до таких обставин.
Для багатьох вбивць, наприклад, ситуація принципово інша. Контакт з кимсь іншим, (в побутових стосунках - з жертвою злочину) набуває для них надто важливого характеру. При цьому сам злочинець приписує жертві здатність задовольнити його потреби, а потім у тій чи іншій формі вимагає цього задоволення.
Системний підхід дає можливість глибоко і насучасному науковому рівні дослідити цю проблему. Головні положення цього підходу:
o особистість правопорушника досліджується як складна ієрархічна система, в якій виділяють елементи, які мають прямий зв'язок із злочинною поведінкою;
o особистість правопорушника пізнається через його діяльність, через взаємодію з соціальним
Loading...

 
 

Цікаве