WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особистість в сфері правозахисної діяльності - Реферат

Особистість в сфері правозахисної діяльності - Реферат

індивідуальною правосвідомістю, почуттям соціальної відповідальності, соціальної справедливості, правової інтуїції тощо.
Процес соціалізації особистості включає і виховання активної соціальної відповідальності, усвідомлення особистістю свого обов'язку перед суспільством, розуміння необхідності дотримання соціальних норм, що в результаті забезпечує нормативну поведінку, високий рівень соціальної вихованості людини, попередження антисоціальних проявів з її боку.
Повага до права міститься у самій суті громадського (цивільного) виховання. Але повага до закону - це таке ставлення до правових приписів, коли людина практично у своїй діяльності та мотивації визнає особистісну цінність закону.
При формуванні особистості в нормальних умовах соціалізації правові заборони беруться до уваги і стають звичними рамками поведінки; поступово утворюється соціальний стереотип поведінки особистості. В основі цього стереотипу міститься індивідуальна правосвідомість, яка базується на громадській правосвідомості. У людини формується механізм соціального саморегулювання, тобто звична готовність діяти у даній обстановці певним чином.
Свідомість або свідомі процеси як і всі психічні процеси, виконують функції регуляції людської діяльності і в якості її регуляторів включені у процес життя та діяльності людини, її взаємодію зі світом.
Свідомість, відповідно, покращує пристосованість людини до зовнішнього світу. Свідомість формує внутрішній план діяльності, її програму. Саме в свідомості синтезуються динамічні моделі реальності, за допомогою яких людина орієнтується у навколишньому фізичному та соціальному середовищі.
Свідомість визначає попередньо осмислену модель дій, передбачаючи їх наслідки; контроль та управління поведінкою людини; її здатність давати собі звіт у тому, що відбувається в її внутрішньому та зовнішньому світі.
Результатом успішного засвоєння норм поведінки є "етичний" контроль, коли людина так глибоко засвоїла існуючі норми моралі, поведінки, що не задумуючись, поводиться так як цього вимагає суспільство. Людина, яка нормально соціалізована, при скоєнні вчинку, який не відповідає її внутрішнім критеріям, відчуває незадоволення собою.
Особистісне ставлення до прав та обов'язків - це прояв рівня засвоєння соціального, що виражається в характері прийнятих рішень, мотивах, способах та засобах реалізації юридичних норм.
Повнота і ступінь реалізації прав та свобод здебільшого залежать від самої особистості, від її соціальних установок, ціннісних орієнтацій та психологічних властивостей і якостей.
Під правосвідомістю, в широкому аспекті слова, розуміється весь правовий досвід поведінки особистості, групи, суспільства. В першу чергу сюди відноситься психологічний механізм правослухняної поведінки та залежність між різними дефектами індивідуальної правосвідомості та протиправної поведінки.
Правосвідомість - це одна з форм суспільної свідомості. Зміст і розвиток її є детермінованими матеріальними умовами існування суспільства. Вона відображає суспільні стосунки, які регулюються або повинні бути врегульовані нормами права.
Правосвідомість як одна з форм суспільної свідомості має такі ознаки:
- вона не тільки відображає соціальну дійсність, але й активно на неї впливає, є вищим рівнем відображення соціально-економічних відносин людей, які виражені в законах їх суспільства;
- завжди проявляється через другу сигнальну систему; мовно-мислительна діяльність людей виступає в якості механізму правосвідомості відображаючи систему правових знань та понять, яка регулює суспільні стосунки;
- не може існувати без свого конкретного носія - конкретної
особистості, груп, колективів. На підставі спільності свідомості,
своїх правових норм, в суспільстві відбувається об'єднання людей в групи, виникає групова правосвідомість, яка є характерною для соціальних спільнот та історичних епох.
Дослідження осіб, які скоїли злочини, дозволили виявити такі
закономірності:
- правосвідомість особи, яка скоїла злочин, як правило, з різних аспектів не співпадає з існуючою суспільною правосвідомістю тобто є протирічить правовим нормам;
- злочинець заперечує конкретну правову норму або групу норм, які захищають суспільні стосунки на які він заприсягнувся;
- злочинець погоджується з правильною і справедливо діючою правовою нормою, у відповідності з якою він був засуджений, в її абстрактному розумінні, проте вважає вирок несправедливим (як правило надто суворим) стосовно до себе.
Отже при перевихованні засуджених потрібно працювати над відновленням не правосвідомості взагалі, а саме тих її аспектів, які втрачено або заперечуються даною особистістю.
Правосвідомість є функцією віку. Вона формується на протязі всього життя індивіда. Новонароджена дитина правосвідомістю не володіє. Особистість формує правосвідомість через свою соціалізацію. Розвиток індивідуальної правосвідомості тісно пов'язаний з дієздатністю особистості.
Для ефективності правової норми потрібно дотримуватись таких умов:
- особистість повинна визнавати ті соціальні цінності, які закріпляє та оберігає правова норма;
- правова норма повинна розвиватись та змінюватись з врахуванням змін, які відбуваються у суспільній правосвідомості;
- норми права повинні враховувати розвитком суспільних потреб, матеріальних та духовних інтересів суспільства й не відставати від них.
5. СИСТЕМА ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЇХ РОЛЬ В ПРАВОВІЙ НАУЦІ
а) ВІДЧУТТЯ ТА СПРИЙМАННЯ
Щоб правильно оцінити покази свідків кримінального чи цивільного процесу потрібно знати про основні закономірності, властивості відчуттів, які впливають на формування показів.
Слід пам'ятати, що у людей пороги чутливості (нижній, верхній, різнісний) індивідуальні. В залежності від віку та інших обставин вони змінюються. Гострота чутливості зростає з віком, досягаючи максимуму до 20-30 років. На тимчасові відхилення чутливості від звичайної норми впливають такі фактори як період дня, сторонні подразники, психічні стани, втома, хвороба, вагітність у жінок тощо. Оцінюючи якість відчуттів свідка, звинувачуваного потрібно також з'ясувати чи не піддавався суб'єкт впливу інших подразників (алкоголю, наркотиків, фармакологічних речовин), які підвищують або різко притуплюють чутливість аналізатора.
Наприклад, досліджуючи вібраційну чутливість у підозрюваного на симуляцію глухоти, можна досить просто розкрити його в брехні.Достатньо за спиною "хворого" кинути на підлогу невеликий предмет щоб перевірити його симулятивну поведінку. Справді хвора людина з пошкодженим слухом з нормальною вібраційною чутливістю відповість на цей подразник. Симулянт, якщо він не знає про розвинене вібраційне відчуття глухих, не зреагує на цей подразник. Зрозуміло, після такої попередньої проби підозрюваний повинен бути відправлений на судово-психологічну або комплексну медико-психологічну експертизу. Чутливість аналізатора під впливом слабких подразників підвищується, а під дією сильних - понижується. Цю закономірність потрібно враховувати у слідчій (судовій) практиці при оцінюванні показів свідків, коли наприклад, суб'єкт, який намагається ввести слідчого (суд) в оману, неправдиво стверджує, що він не бачив деякі
Loading...

 
 

Цікаве