WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна власність: ретроспективний аспект та сучасні концептуальні підходи - Реферат

Державна власність: ретроспективний аспект та сучасні концептуальні підходи - Реферат

економіки на макрорівні Вплив на макроекономічний розвиток власною діяльністю і через монопольні ціни
Організація зовнішньоекономічної діяльності в інтересах країни Тенденція до реального створення ТНК як "трампліну" до світового панування
Навіть якщо обмежитися переліченими характеристиками, то можна виявити наявні переваги державної монополії над приватною. Проте слід мати на увазі, що практичне втілення цих властивостей двох монополій має певні "перекоси": державній загрожує бюрократія і навіть кримінал на державному рівні, приватній - тенденції до зрощення приватної і державної власності, а також до заборонених законом видів діяльності. І хоча останнім часом спостерігається намагання державних монополій звільнитися від впливу приватних, зв'язок між ними існує більш тісний, ніж цього потребує об'єктивний процес розвитку як національних економік, так і світового господарства.
Що може бути критерієм доцільності існування тієї чи іншої монополії? Зупинімося натих проблемах, які, на наш погляд, існують тепер на шляху поширення державної власності. Перша з них - розрахунки щодо співставлення рівня економічної ефективності державної і приватної власності. Загальновідомою є думка про те, що приватна власність ефективніша ніж державна. Якщо брати до уваги так звану чисту ефективність, то воно так і є. Але слід враховувати також, і те, що в сфері державної власності (і тільки в ній) існують такі види діяльності, які за визначенням не можуть бути ефективними. I це відомий факт. Тому в розрахунках неодмінно слід зважати на цю обставину. До речі, ще на зламі 60-70-х р. минулого століття Дж. К. Гелбрейт чітко розумів її і розмежував поняття (і на практиці) цілей корпорації, її техноструктури та цілей суспільства [7]. Другою проблемою є з'ясування того, за умов якої з монополій доцільніше забезпечувати сприятливіші умови життєдіяльності людини, у тому числі її робочої сили, з оглядом на тенденцію до інформаційного суспільства. Третя проблема - встановлення оптимальних на даний період для даної країни меж державної власності, її майнового наповнення. Це завдання найскладніше, оскільки його розв'язання пов'язано зі змінами у структурі національної економіки, оцінкою об'єктів власності та методикою їх відбору, оптимальним співвідношенням між типами державної власності, конкретними умовами корисної діяльності, наявністю прогалин (ніш) у ринковому секторі чи приватній монополії, політичним станом. Четверта проблема - інвестування економічних і соціальних об'єктів власності як з точки зору ефективності інвестицій, так і з позиції задоволення суспільних потреб.
Імовірно, у визначенні критерію доцільності існування державної чи приватної монополії (власності) слід виходити з головної ролі, яку має відігравати державна власність в сучасних умовах: реальна допомога ринковим важелям в єдиному механізмі регулювання економіки, тобто оптимальне вирішення проблем співвідношення держави і ринку.
Серед нових концептуальних підходів до визначення ролі державної власності в сучасній економіці як розвинутих у економічному відношенні країн, так і країн постсоціалістичного простору є, на нашу думку, неоднозначні тлумачення досить складних процесів, що відбуваються в цих країнах, по-перше, з акціонерною власністю, по-друге, з корпоративною власністю, якщо виходити з того, що це не одне й те саме. Формальним вододілом цих форм власності може бути той факт, що корпоративна власність охоплює, як правило, капіталомістке виробництво, високі технології, участь структур національної економіки у світових інтеграційних проектах, інвестування проектів освоєння космосу та світового океану тощо. Звичайна акціонерна власність може панувати у будь-якій галузі та сфері діяльності, у тому числі в легкій і харчовій промисловості, сільському господарстві, торгівлі, сфері послуг і т.ін. Можна зазначити також, що акціонерна власність була започаткована ще в XVII столітті, розповсюдилася на зламі XIX і XX століть та виявилася основною організаційною формою монополістичних об'єднань епохи новітнього капіталізму. Більше того, практика переходу до ринкових принципів господарювання, зокрема в Україні, довела, що найбільш сприятливою й пристосованою до них формою власності виявилася саме акціонерна власність. І тут виникає питання: чому саме акціонерна, а не приватна, чому в нас не знайшла потрібних підстав для поширеного розвитку приватна власність? І ще одне питання не менш принципове: чи можна вважати акціонерну власність колективною, приватно-колективною або навіть приватною, адже в науковій літературі існують різні позиції щодо цього. Роздуми з цього приводу допоможуть зробити певні висновки стосовно розмежування понять акціонерної і корпоративної власності та ролі державної власності в їх формуванні й подальшому розвиткові.
На нашу думку аналіз цих питань слід провести таким чином: виявити наявні відмінності акціонерної власності від корпоративної, потім встановити взаємозв'язок між державною й акціонерною власністю, а потім - між державною і корпоративною власністю. Таким методом, на наш погляд, можна як розмежувати ці форми власності, так і встановити ту місію, яку виконує при цьому держава і державна власність.
Оскільки акціонерна власність була й залишається найбільш дослідженою й звичною в економічній теорії і практиці господарювання розвинутих систем, немає потреби детально зупинятися на її характеристиках. Зазначимо лише те, що вона має безперечні переваги як щодо приватної власності, так і щодо державної (чи суспільної) власності. До них слід віднести: а) прискорення процесів концентрації і централізації капіталу, що відіграє позитивну роль в організації продуктивних сил у періоди їх швидкого розвитку, який потребує великого капіталу; б) можливість скористатися заощадженнями населення і дрібних підприємців, які можна використати в якості інвестицій і досягти значних обсягів виробництва (корисної діяльності); в) можливість поліпшити соціальну ситуацію продажем акцій найманим працівникам, які хоча й в обмеженій кількості, але ж набувають можливості участі в розподілі прибутку тощо. Отже, у такий спосіб акціонерна власність, безумовно, є кроком уперед порівняно з приватною.
Корпоративна власність у більшості випадків ототожнюється дослідниками з акціонерною [8]. Певний сенс у цьому, безумовно, є. Адже і перша, і друга являють собою об'єднану власність окремих суб'єктів на умовах їхніх внесків (паїв), принципи організації, управління діяльністю та розподілу прибутку схожі,
Loading...

 
 

Цікаве