WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми та напрями реформування правоохоронних органів України - Реферат

Актуальні проблеми та напрями реформування правоохоронних органів України - Реферат

спецслужб (служб безпеки і розвідувальних служб), тому що вони працюють у тісній взаємодії один з одним. Що є неможливим за інституціонального підходу, оскільки комітет не одержить необхідної інформації щодо однієї із служб, сфера діяльності якої поза його компетенцією.
У деяких державах є певні відхилення від загальноприйнятої норми. Наприклад, у США створено два окремі комітети в обох палатах Конгресу, і кожний із них має право контролювати діяльність служб безпеки і розвідувальних служб. Комітет з безпеки і розвідки Великобританії контролює діяльність лише деяких розвідувальних служб. Сфера його впливу, відповідно до закону, не поширюється на штаб воєнної розвідки, Об'єднаний комітет спецслужб і Національну кримінальну поліцію. Але на практиці, маючи підтримку уряду, комітет перевіряє роботу і цих організацій.
Отже, роль і функції парламентського комітету в законодавстві країни визначено в двох варіантах. За першим комітетові надано широкі повноваження з наступним виокремленням тих конкретних сфер, які не підлягають контролю [8]. Другий варіант передбачає складання переліку функцій комітету, як, наприклад, визначено в правилах комітету з безпеки і контролю над діяльністю розвідувальних служб верхньої палати Конгресу США.
Слід зауважити, що комітет має повноваження розглядати операції, які здійснюють спецслужби, або не має їх, і його функції обмежуються конкретними питаннями програми діяльності спецслужб, а також їх фінансування, як, наприклад, у Німеччині [9]. Німецький федеральний парламент уповноважив комісію з контролю над діяльністю спецслужб (PKGrG) наглядати і за вибором курсу діяльності, установленням правил і принципів, і за операціями служб безпеки. Члени комісії можуть не лише отримувати інформацію в повному обсязі, а й здійснювати нагляд за виконанням операцій. До того ж ця комісія регулярно отримує письмову інформацію про операції розвідувальних служб, а також про будь-які дії, пов'язані з розвідкою і про які було повідомлено в засобах масової інформації. Федеральний уряд повинен надавати Федеральній комісії (PKGrG) повну інформацію про діяльність спецслужб та операції, які вони проводять, крім того, дозволяє комісії вивчати документацію спецслужб, проводити бесіди зі співробітниками, а також відвідувати спецслужби.
Як показує досвід демократичних держав, з одного боку, парламентський комітет з питань безпеки і контролю, функцією якого є також нагляд за розвідувальними операціями, має довіру і йому може бути надано велику владу, а з другого - він обов'язково матиме певні обмеження у проведенні розслідувань, а також у звіті парламенту та громадськості. Працюючи в умовах надзвичайної таємності, комітет може стикнутися з проблемою непорозуміння між парламентаріями - членами комітету та рештою членів парламенту.
Атмосфера таємності і, як її наслідок, перепони ускладнюють парламентський контроль. Проникнення в цю атмосферу забезпечує ефективність контролю, але водночас не припускає оприлюднення його результатів. Однак, не одержуючи таємної інформації, комітет працюватиме поза сферою діяльності контрольованих організацій.
Для розв'язання цієї дилеми використовують кілька стратегій. Одна передбачає створення організації, яка від імені парламенту може знайомитися з таємною інформацією, а потім доповідати про неї комітетові. У деяких державах цю функцію виконує генеральний інспектор. За іншою стратегією уряд чи парламент надає спеціальні повноваження з вивчення оперативних матеріалів комітету як організації з відповідним досвідом роботи у цій сфері. Спеціальні розслідування проводять, коли передбачувані дії служб безпеки та розвідки викликають суперечливі думки. У такому разі комітетові надається також доступ до необхідної інформації, завдяки чому забезпечується співробітництво та взаємодія з парламентським комітетом в інтересах держави й служб.
Головна дилема для всіх спецслужб світу - як діяти для захисту демократії та одночасно здійснювати таємні операції, закриті для суспільства. Отже, перед усіма службами постає проблема досягнення балансу між таємністю та відкритістю. Збереження певного рівня відкритості діяльності спецслужб - найкращий спосіб забезпечення демократичної відповідальності та контролю, які необхідні для збільшення поінформованості суспільства та громадської підтримки спецслужб. Але завжди треба бути пильним: особливість спецслужб у тому, що баланс між таємністю і демократією завжди хтось намагатиметься порушити.
З огляду на викладене можна дійти таких висновків:
" роль розвідувальних служб і спецслужб має бути чітко визначена і обмежена обставинами, що становлять загрозу національній безпеці та суспільному устрою;
" завдання й повноваження органу за його мандатом має чітко визначати законодавство;
" особливі повноваження, які надано або які перебирають на себе розвідувальні служби, повинні бути законодавчо закріплені;
" щоб уникнути довільного використання особливих повноважень та порушень прав людини, дії розвідувальних служб мають підлягати відповідному нагляду і контролю;
" законодавство про розвідувальні служби має містити положеннящодо заходів захисту проти зловживань виконавчої влади та політизації розвідувальних служб;
" повноваження парламентського комітету з контролю розвідувальних служб повинні бути чітко й конкретно сформульовані;
" функції парламентського комітету можуть стосуватися таких питань: законність, ефективність, продуктивність, бюджетна та фінансова звітність, відповідність конвенціям з прав і свобод людини, курс діяльності та адміністрування розвідувальних служб;
" для здійснення ефективного контролю і нагляду лише законодавчої бази недостатньо. Потрібно віднайти ефективні способи тлумачення та впровадження в життя цих законів з допомогою незалежних організацій, про що громадськість має бути поінформована, і за чиїм виконанням треба стежити. Розподіл влад може сприяти створенню дієвої структури для забезпечення незалежного контролю та нагляду.
Джерела
1. Ядерное распространение. Выступления на слушаниях в комитете США по разведке. - 1997. - Февраль, вып. 16.
2. Richelson, Jeffrey T. The U.S. Intelligence Community. Exchange and Liaison Arrangements. 4th ed. - Boulder: Westview Press, 1999.
3. Herman, Michael. Intelligence Services in the Information Age. Norway as an Intelligence Ally. - London & Portland, OR: Frank Cass Publishers, 2001. - P. 139-146.
4. http://www.mi5.gov.uk/function.htm
5. Caparini, Marina. Challenges of control and oversight of intelligence services in liberal democracy. Paper presented at the Workshop on Democratic and Parliamentary Oversight of Intelligence Services, organized by the Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces (DCAF). - Geneva.- 2002.- 3-5 October. - P.2.
6. Born H., Johnson L.K., Leigh, I. (eds.) Who's watching the spies? Establishing Intelligence Service Accountability. - Dulles, VA: Hotomac Books, lnc., 2005.
7. Gardiner, Keith L. January Squaring the Circle: Dealing with Intelligence. Policy Dreakdowns. Intelligence and National Security. - 1991. -Vol. 6, № 1. - P. 141-153.
8. Intelligence Services Act, Sections 28 and 29 (Committee on ASIO, ASIS and DSD). - 2001. - № 152.
9. German Bundestag, Secretariat of the Parliamentary Control Commission, Parliamentary Control of the Intelligence Service in Germany. - Berlin: Bundespresseamt, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве