WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні проблеми та напрями реформування правоохоронних органів України - Реферат

Актуальні проблеми та напрями реформування правоохоронних органів України - Реферат

замовнику. Цей процес здійснюється згідно з запитами або вимогами замовника.
Збір інформації передбачає накопичення неопрацьованої інформації, з якої буде отримано остаточні розвіддані.
Опрацювання інформації - надання великій кількості інформації, що надійшла до системи, форми, найпридатнішої для отримання розвідданих за допомогою перекладу та розшифрування. Опрацювання - це також сортування за предметом, використання даних та переведення їх на відповідні носії інформації.
Підготовка звітів та їх аналіз - перетворення основної інформації на кінцеві розвіддані. Якісний аналіз залежить від наявності високопрофесійних спеціалістів, спроможних дати оцінку подіям та умовам, аналізувати загальнодоступну інформацію та дані, отримані таємними каналами.
Поширення інформації - заключний етап циклу, до якого належить передача розвідданих замовникові. Інформація має відповідати таким вимогам: суттєвість, вчасність, точність, широта, бездоганність, що передбачає відсутність політичного підґрунтя (дезінформації, пропаганди, обману). Поширення інформації є найскладнішою складовою розвідувального циклу. Розкриття даних навіть для використання їх урядом створює складнощі через таємність методів та джерел їх отримання.
Звісно, наведена модель розвідувального циклу є дуже спрощеною, але вона дає уяву про проблеми отримання розвідданих та їх поширення.
Демократичні держави зазвичай розділяють внутрішню і зовнішню безпеку, що, в свою чергу, виокремлює служби внутрішньої і зовнішньої розвідки. Це розмежування цілком виправдане такими причинами: розбіжність інформації, яку отримують служби внутрішньої і зовнішньої розвідки; невідповідність законів і правил проведення розвідувальних операцій за кордоном і на своїй території; істотна відмінність завдань, що стоять перед службами внутрішньої і зовнішньої розвідки.
Завдання служб внутрішньої розвідки різних держав відмінні. Але передусім усі вони мусять підтримувати правоохоронні органи, зокрема, міліцію (поліцію), митну і прикордонну служби та інші урядові структури. Допомагає у цьому збір та аналіз інформації з метою попередження й розкриття таємно організованої діяльності, такої як:
" шпигунство (зокрема економічне);
" саботаж та підривна діяльність;
" тероризм;
" політичний, етнічний та расовий екстремізм;
" організована злочинність;
" виробництво та розповсюдження наркотиків;
" виготовлення фальшивих грошей та відмивання грошей;
" розповсюдження зброї масового ураження;
" незаконна торгівля зброєю;
" нелегальна імміграція;
" усі види контрабанди;
" активне радіоелектронне приглушення, хакерство, розповсюдження дитячої порнографії тощо.
У виконанні своїх завдань служба внутрішньої розвідки використовує відповідні специфічні засоби добування інформації:
" цілеспрямоване прослуховування розмов;
" пасивний перехват (прослуховування) інформації, що передбачає таємний контроль за розмовами об'єктів нагляду;
" упровадження агентів в організації, які перебувають під наглядом;
" нагляд.
Головна мета служб зовнішньої розвідки - збір інформації за кордоном, її аналіз та оцінка з точки зору значущості для попередження загрози безпеці держави, а завдання служб зовнішньої розвідки країн визначаються з огляду на реалії дійсності та устремління держави. Та є й завдання, схожі для всіх служб зовнішньої розвідки:
" підтримка державної системи безпеки і зовнішньої політики була і є пріоритетним напрямом роботи;
" інформаційна війна. Служба зовнішньої розвідки відіграє значну роль у переважанні, а інколи й домінуванні країни в інформаційній війні. Дії із захисту державних і приватних комп'ютерних мереж, збір інформації про можливу загрозу інформаційної війни з боку інших держав вважають необхідним підгрунтям для створення ефективної системи захисту найзначніших об'єктів державної інфраструктури. Цей вид діяльності розвідувальних служб порушує багато моральних і правових питань. Так, постає проблема розмежування міжнародних і внутрішньодержавних проникнень до інформаційної системи, що ускладнює розподіл завдань обох служб розвідки та вибір відповідних законів, які діятимуть у певній ситуації;
" допомога в плануванні діяльності оборонного комплексу держави;
" допомога в проведенні воєнних операцій. Війни четвертого покоління жорстко обмежені в просторі з надзвичайно агресивним супротивником, що ускладнює роботу і зменшує можливості розвідувальних служб. Злочинність, тероризм тісно переплітаються і стають частинами якогось оперативного середовища, що з'являється несподівано, швидко змінюється й створює структуру, яка знищує межу між миром і війною, цивільним і кримінальним, воєнним і невоєнним. Тому розвідка розширює коло розв'язуваних проблем і може порушити плани, мета яких - знищення системи національної і міжнародної безпеки;
" економічна розвідка. Збір і аналіз економічної інформації, виявлення критичних ситуацій в економічних відносинах, надання допомоги в прийнятті дипломатичних рішень;
" контроль за укладанням угод.
Без особливих повноважень, наданих службам розвідки, захищати державу було б досить складно. Інколи вимоги до захисту державної безпеки не відповідають поняттям громадських свобод і прав, наданих державою своїм громадянам. Тому прийняті рішення мають бути політично виважені та відповідати чинному законодавству. Адже держава встановлює необхідні правила та забезпечує обізнаність з ними суспільства, і мусить проконтролювати їх дотримання службами і внутрішньої, і зовнішньої розвідки.
Демократичний контроль над діяльністю розвідувальних служб
Уміння тримати під контролем інформацію є важливим і для авторитарної, і для демократичної держави. Але є інформація, яку можна здобути тільки з допомогою розвідувальної діяльності. Її дозоване і підконтрольне поширення - прерогатива спецслужб, тому їх часом звинувачують у тому, що вони - потенційна загроза для органів влади та демократії. Адже розвідувальні служби може бути використано як засіб тиску навладу. Тому так важливо встановити ефективний контроль над їхньою діяльністю.
Такий демократичний контроль передбачає розподіл відповідальності, а його зміст має бути закріплений у конституції. Тому на саміті ОБСЄ в Будапешті у 1994 р. було підписано Кодекс поведінки з воєнно-політичних питань безпеки, який передбачав "наявність демократичного політичного контролю над діяльністю воєнних та воєнізованих організацій, сил внутрішньої безпеки, включаючи розвідувальні служби та поліцію, як найважливішу умову стабільності та безпеки".
З метою встановлення статусу структур спецслужб держава зазвичай законодавчо визначає: основні цілі і завдання діяльності спецслужб; сферу їх відповідальності; рамки їх компетенції; систему організації їх діяльності та можливі обмеження; основні організаційні структури; взаємовідносини між службами розвідки та службами державної безпеки в рамках діяльності спецслужб загалом; можливість здійснення контролю над діяльністю спецслужб; механізми здійснення такого контролю і з боку виконавчої та судової влади, і з боку законодавчої влади; законодавчо затверджені права подання скарг у разі порушення прав і свобод.
Система демократичного контролю будь-якої держави обумовлюється її державним та політичним устроєм, історією та культурним спадком. Необхідно розробити механізми, що приведуть у відповідність законодавчі та конституційні традиції
Loading...

 
 

Цікаве