WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина працівниками міліції (науковий реферат) - Реферат

Особливості забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина працівниками міліції (науковий реферат) - Реферат

досліди щодо людини без її вільної згоди.
Катування - це умисне, нелюдське поводження (ставлення ) за обтяжливих обставин. застосованих з метою отримання інформації чи зізнання, або ж покарання особи (наприклад, застосування заходів фізичного впливу, залякування, дискримінація будь-якого характеру тощо.)
Нелюдське жорстоке поводження - це дія, якою особі навмисне причиняється сильне фізичне, психічне чиморальне страждання (позбавлення людських відчуттів).
Принизливе для гідності людини поводження або покарання є таким, якщо через нього людина зазнає сильного приниження перед іншими, або ж повинна діяти всупереч властивій волі чи сумлінню (позбавлення сну, харчування і води; стояння голим біля стіни; одягання мішка на голову, утримання у підвалах, де є щур тощо)
Катування, жорстоке нелюдське поводження тощо має місце тоді, коли біль і страждання спричиняється державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи з їх мовчазної згоди.
Покарання визначається загалом як спричинення болю і страждань не спрямованих в основному на приниження честі і гідності людини й призначене судом за скоєні злочини ( див. ст. 50-51 КК України)
Оцінка акту як жорстокого, нелюдського і принижуючого гідність людини поводження є досить складною і залежить від:
а) сукупності таких обставин, як тривалість та інтенсивність відповідного поводження, його наслідків для здоров'я, психічного стану та інших індивідуальних особливостей (вік, стать тощо)
б) власної самостійної оцінки кожної особи, яка оцінює, чи є те чи інше поводження з нею таким, що принижує її честь і гідність (слід пам'ятати, що факти в оцінках можна довести, а самі оціночні судження, їх правдивість довести неможливо).
Забезпечення поваги до гідності людини, недопущення катування чи нелюдського поводження з підозрюваним у скоєнні злочинів і правопорушень у правоохоронній діяльності обумовлено наступним:
1) правоохоронці зобов'язані не виконувати і не брати до уваги будь -які накази або вказівки, якими передбачається катування або інші форми нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (у більш широкому контексті це визначено у ст. 5 Закону "Про міліцію")
2) зміст терміну "катування" не включає біль або страждання, що виникли внаслідок застосування законних санкцій (наприклад, визначених, ст. 12-15 Закону " Про міліцію") і які, власне, невіддільні від цих санкцій чи викликані внаслідок застосування санкцій випадково.
3) з метою дотримання законності, процесуального законодавства, підвищення власного професіоналізму необхідно розвивати і вдосконалювати на практиці технічні навички допитування підозрюваних, методи розслідування, збирання доказів законними та ефективними методами
У ст. 29 Конституції закріплено, що "кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку , встановлених законом"
Зміст вказаного права складають право людини на тілесну, статеву і психологічну захищеність від неправомірного посягання на її свободу; право не бути свавільно позбавленим волі взагалі шляхом незаконного затримання чи арешту , зокрема.
Сутність цього права означає, що держава чи посадова особа органів державної влади не може свавільно обмежувати свободу людини та особисту недоторканість. Затримання і арешт (тримання під вартою) можливе лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відомо, що види взяття під варту (арешт) та затримання особи бувають кримінально-процесуальні, адміністративні та дисциплінарні. Всі вони пов'язані з обмеженням волі, свободи людини, на строк, який визначений Конституцією України, Кримінальним чи Адміністративним Кодексом, процесуальним законодавством та Дисциплінарним статутом ЗС.
Крім наведених вище існують інші види обмеження волі і свободи людини, які передбачені чинним законодавством України ( КК і КПК України, Законодавством про охорону здоров'я , Законами" Про міліцію (ст. 11)" Про органи і служби у справах неповнолітніх"; " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" тощо.) Наприклад, це можуть бути: тримання у психіатричній лікарні, примусова госпіталізація, тримання у приймальнику-розподільнику для неповнолітніх тощо.
Загалом, згідно ст. 5 ЄКПЛ існує шість допустимих підстав для обмеження ( позбавлення ) волі (свободи)
- арешт або затримання особи, здійснене з метою припровадження її до компетентного правового органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідно запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
- законне ув'язнення особи після допущення судом;
- законний арешт або затримання особи за невиконання законної вимоги суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку , передбаченого законом;
- затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру.;
- законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
- законний арешт або затримання особи, здійсненні з метою запобігання її незаконному в'їзду в країну, чи особи, щодо якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.
Згідно Закону "Про міліцію" ст.11/5 - працівники міліції мають повноваження затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях певну категорію осіб, тобто обмежувати їх волю і свободу на законних підставах.
З метою забезпечення прав особи, яка затримана чи взята під варту на законних підставах, правоохоронці зобов'язані виконувати наступні вимоги:
1) обґрунтованість затримання підозрюваних повинна бути перевірена судом (кримінально- процесуальне затримання-протягом 72 годин);
2) забезпечити право затриманому у будь-який час оскаржити в суді своє затримання;
3) негайно звільнити затриманого чи заарештованого, якщо суд протягом 72 годин з моменту затримання не прийняв і не вручив особі вмотивоване рішення про тримання під вартою;
4) надати можливість захищати себе особисто та користуватись правовою допомогою захисника відразу після затримання (а не після висунення звинувачення тощо);
5) відразу після арешту чи затримання надати відомості про їх
Loading...

 
 

Цікаве