WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Специфіка теорії соціально-педагогічного захисту дитинства - Реферат

Специфіка теорії соціально-педагогічного захисту дитинства - Реферат

своїх прав не знав жоден з правопорушників, а деякі з них - тільки третина (29%) осіб досліджуваної категорії.
Багато засуджених із звільненням від відбування покарання з випробуванням чули про Конвенцію ООН про права дитини, але ніхто не зміг сказати, які саме права передбачені нею. Більша половина з них були впевнені, що їхні права захищені державою (64%). Решта (36%) респондентів визначили, що захист їх прав покладено на батьків, педагогів. Загалом, для неповнолітніх правопорушників характерним є неправильне розуміння правових понять правопорядку, законності, гуманності, справедливості.
Визнаючи дефектність правосвідомості неповнолітніх правопорушників, слід відмітити, що її формування здебільшого здійснювалося через призму негативного ставлення до оточення. Насамперед, несприятливих сімейних умов: майже кожний другий з них виховується у неблагополучній тією чи іншою мірою сім'ї. Більшість мають значні проблеми у стосунках з ровесниками, у навчальних колективах. Часто паралельно з негативними проявами низької правосвідомості у неповнолітніх правопорушників спостерігається замкнутість, озлобленість у ставленні до оточуючих.
Як доводять результати дослідження, ніхто з правопорушників нічого не знає про надання допомоги у разі порушення їхніх прав: ні органів, до яких можна звернутися, ні самого механізму цього процесу. Майже третина із досліджуваної категорії осіб (28%) впевнені, що їх права у процесі розслідування злочину на досудовому етапі, розгляду справи у суді, при призначенні покарання та його відбуванні не були порушені, 26% - заперечують, що правовий захист, передбачений державою законодавчо, має місце на практиці, майже половина з них (46%) - не розмежовують діяльності працівників органів внутрішніх справ, суду з політикою держави та її нормативно-правовим забезпеченням.
У тих неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом, знання своїх прав дещо підвищується. Покращується їх обізнаність зі своїми правами, гарантованими державою у ситуаціях, пов'язаних з порушенням правових норм. Завадою при їх застосуванні у багатьох випадках стають і незнання механізмів захисту своїх прав, і недовіра до осіб, які ці права забезпечують, і до системи правосуддя загалом.
Слід відмітити і наявність значних відхилень у моральному розвитку правопорушників, що значною мірою пов'язано з відхиленнями у їх правосвідомості. Це проявляється: по-перше, у розумінні й впровадженні понять чесності, справедливості, взаємопідтримки; по-друге, у розвитку негативних рис, таких як хитрість, цинізм, зневажливість, корисливість, егоїзм; по-третє, у нормах поведінки - готовність діяти поза законом, вміння обманювати.
Можна зробити висновок: якщо неповнолітній володіє високими моральними якостями, вчинення ним правопорушення неможливе, оскільки він керується цим у ставлення до оточення. Вчинення аморальних, протиправних, асоціальних дій неповнолітніми з добре розвинутими моральними позитивними рисами іноді пояснюється впливом осіб з негативною спрямованістю поведінки, несприятливими умовами та обставинами.
З огляду на викладене, серед причин низької правосвідомості неповнолітніх виступають:
- низький рівень знань своїх прав;
- несформованість відповідного рівня морально-правової культури;
- дефектність, упущення, недоліки в дієвості права та розуміння цього неповнолітніми;
- неузгодженість між нормативно-правовою базою суспільства та механізмами її реалізації;
- відсутність чіткої системи формування правосвідомості.
Підвищення правосвідомості населення та неповнолітніх у частині знань та уявлень про свої права можливе за певних умов.
Правовий захист, законодавчо гарантований державою, має мати чітке й точне виконання на практиці.
Правові та моральні норми самим своїм змістом повинні впливати на свідомість молодих осіб, формуючи у них уявлення, переконання, норми поведінки. Спрямувати формування правосвідомості у правильне русло допомагає законодавче забезпечення та гуманне впровадження правових норм щодо захисту особи від неправомірних дій інших людей.
Необхідним є активізація правового виховання неповнолітніх, що включає інформування, консультування, створення виховуючих ситуацій за місцем навчання і проживання, підвищення ролі сімейного впливу.
На практиці має мати місце підвищення правосвідомості неповнолітніх загалом, елементом якої є і розвиток знань про свої права.
Оскільки рівень знань неповнолітніми своїх прав залишається на дуже низькому рівні, потребує вдосконалення та інтенсифікація системи їх формування.
Визначення рівня правосвідомості неповнолітніх передбачає проведення анкетування, спостережень, бесід, застосування методів експертної оцінки, вивчення документації. Орієнтовна схема алгоритму діагностики рівня правосвідомості неповнолітніх має вигляд: визначення мети, предмету дослідження - розробка плану діагностики - реалізація діагностичної методики - аналіз критеріїв та показників - формування висновків.
З метою підвищення рівня освоєння неповнолітніми правових норм суспільства у частині знань своїх прав передбачається просвітницько-інформаційна діяльність. Здебільшого це здійснюється у взаємодії суспільних інститутів та структур державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у частині: охорони здоров'я дітей; державної сімейної політики; правового захисту дитини у різних сферах її життєдіяльності; правового захисту неповнолітніх при порушенні ними правових суспільних норм; діяльності установ, організацій та закладів, що надають соціально-правову допомогу й захист неповнолітнім, їх нормативно-правової бази діяльності та особливостей функціонування; механізму соціально-правового захисту неповнолітніми своїх прав, шляхів отримання ними соціально-правової допомоги в державі.
Така просвітницька робота здійснюється за допомогою різних форм і методів:
- лекцій, кіно- і відеолекторіїв, групових й індивідуальних бесід;
- розкриття закономірностей спільної профілактичної та соціально-правової діяльності працівників органів суду, прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, адвокатури через засоби масової інформації;
- організації тренінгових занять для осіб, які потребують посиленого педагогічного впливу;
- правової пропаганди та висвітлення інформації правового характеру через телебачення, радіо, пресу;
- здійснення просвітницько-інформаційних заходів серед учнів за місцем їх навчання;
- проведення виховних заходів під час дозвілля неповнолітніх у місцях їх масового збору та за місцем проживання;
- поширення друкованої інформації з відповідними роз'ясненнями.
У порівнянні зправовиховною просвітницька робота є спрямованою на загальне сприйняття інформації. При цьому не аналізується її виховний вплив на конкретну групу, окремого індивіда. Безпосередньо на формування правосвідомості, навичок, норм і правил поведінки спрямоване правове виховання. Слід також зауважити, що просвітницько-інформаційна робота насамперед розвиває правосвідомість, а правовиховна - і сприяє формуванню на її основі позитивних навичок поведінки.
Правове
Loading...

 
 

Цікаве