WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Специфіка теорії соціально-педагогічного захисту дитинства - Реферат

Специфіка теорії соціально-педагогічного захисту дитинства - Реферат

підходу в кожній конкретній ситуації, тобто, урахування: специфіки категорії особи, яка потребує соціально-правового захисту і допомоги; особливостей життєдіяльності неповнолітнього у різних сферах; специфіки впливу на кожного індивіда залежно від умов його виховання й проживання, психолого-педагогічної характеристики, очікуваних результатів профілактично-реабілітаційної роботи.
4. Варіативним є самий механізм охорони прав і законних інтересів дітей у державі. Це потребує знань шляхів захисту індивіда з урахуванням його вихідного соціального стану та форм, методів надання соціально-правової й психолого-педагогічної допомоги.
5. Технологія, механізм захисту прав особи повинні бути прозорими, чіткими, доцільними, обґрунтованими і зрозумілими як для самого неповнолітнього, так і для його батьків.
6. Соціально-педагогічний захист дитинства вимагає здійснення соціального прогнозу, що свідчить про професіоналізм, високий фаховий рівень.
7. Як правило, соціально-педагогічна діяльність у сфері захисту прав дітей має комплексний характер, спрямована на нормалізацію стосунків неповнолітнього, його соціально-правового статусу, корекцію відхилень у правосвідомості, налагодження взаємодії усіх осіб, причетних до його виховання й організації життєдіяльності.
4. Напрями практичної діяльності соціального педагога у сфері захисту прав дітей.
Формування особистості неповнолітнього залежить від факторів, які обумовлюють і визначають спрямованість цього процесу. Характер реагування на порушення прав особи з боку держави відображається на її самосвідомості, ставленні до суспільства, чинних у ньому моральних і правових норм. Це визначає те, що:
1) порушення прав неповнолітніх має бути не тільки у правовому полі зору держави, а й соціології, педагогіки;
2) охорона прав та інтересів дітей здійснюється у всіх сферах їх життєдіяльності.
Реалізація прав дітей у суспільстві передбачає:
- розроблення та подальше вдосконалення національної соціально-правової політики стосовно дітей та їх сімей;
- вдосконалення та розширення сфери соціально-правового захисту неповнолітніх;
- підвищення рівня життя суспільства загалом і, насамперед, уразливих категорій, серед яких і неповнолітні;
- підвищення інформованості та навчання батьків, педагогів і вихователів;
- формування відповідного фахового рівня працівників сфери соціально-правового захисту населення;
- здійснення просвітницької, інформаційної, консультаційної, правовиховної роботи педагогів з дітьми, батьками на індивідуальному рівні.
Соціально-педагогічна робота, спрямована на захист прав неповнолітніх, відбувається на загальному та індивідуальному рівнях.
Загальний рівень соціально-педагогічної діяльності передбачає профілактичну роботу з усіма особами віком до 18 років, а саме:
- діагностику рівня сформованості та розвитку правосвідомості неповнолітніх;
- реалізацію заходів просвітницько-інформаційної та правовиховної діяльності;
- налагодження взаємодії працівників усіх структур, задіяних до процесу сприяння соціалізації та виховання неповнолітніх.
Проведенню просвітницько-інформаційної та правовиховної роботи передує діагностика рівня сформованості та розвитку правосвідомості неповнолітніх. Законодавча база, механізм охорони дитинства шляхом функціонування інститутів, задіяних до цього, у нашому суспільстві в основному є налагодженими. Слабкою ланкою у цьому процесі залишається насамперед правова обізнаність дітей, їхніх батьків.
Профілактична робота з неповнолітніми обумовлена необхідністю формування у них навичок поведінки, які відповідні правовим нормам суспільства. Це насамперед і підвищення рівня їх правосвідомості у сфері знань та уявлень про свої права. Однак, для розвитку особистості певної суми знань недостатньо. Володіючи ними, можна проявити егоцентричні нахили, низький рівень моральності. Неповнолітні повинні володіти у сукупності внутрішньою правовою культурою, мати відповідні погляди, переконання, які визначали б їхню поведінку, а також вміти відстоювати свою позицію у критичних ситуаціях, у ставленні до людей. Це вимагає підходити до дослідження правосвідомості неповнолітніх комплексно.
Розвиток особистості дитини проходить зазвичай складно і суперечливо. Визначення та підвищення рівня правосвідомості неповнолітніх допомагає:
- уникнути вчинення ними правопорушень, аморальних вчинків;
- забезпечити дієвість усіх норм права, спрямованих на створення сприятливих умов життя, життєдіяльності неповнолітніх;
- вибрати шляхи, форми, методи підвищення правосвідомості особистості;
- підвищити рівень правової культури в суспільних стосунках.
Правосвідомість неповнолітніх умовно можна поділити на декілька сфер. Одна стосується знань про право взагалі, друга - про свої обов'язки у сфері правових відносин, третя - власне про свої права, законодавчо гарантовані у даному суспільстві. Всі вони нерозривно взаємопов'язані одна з одною, взаємообумовлюють і визначають загальний розвиток правосвідомості особи. Дуже часто, говорячи про правосвідомість, мається на увазі якась одна з цих трьох сфер.
Загалом, рівень розвитку правосвідомості, правової культури неповнолітніх перебуває на низькому рівні. Це дуже часто стає причиною соціальної дезадаптації, погіршення якості розвитку, виникнення відхилень у поведінці. Низька правосвідомість неповнолітніх тягне за собою, з одного боку, вчинення правопорушень, злочинів, асоціальних дій, з іншого - недостатній рівень розвитку таких якостей, як гідність, самоповага. Природнє бажання самоутвердитись унаслідок цього набуває викривленого, деформованого характеру, оскільки така поведінка є здебільшого асоціальною.
Закономірно постає запитання, наскільки добре володіють знаннями про свої права неповнолітні правопорушники. Це діти:
- які через вчинення правопорушень проявили низький рівень розвитку правосвідомості загалом, її дефектність та відхилення;
- здебільшого виховуються у неблагополучних тією чи іншою мірою сім'ї, тобто, зазнали порушень своїх прав у сімейному оточенні;
- які у своєму житті уже порушили правову чи суспільну норму і у зв'язку з цим вимушені задуматись над своїми правами.
Із 142 засуджених із звільненням від відбування покарання підлітків і юнаків, тільки 12% з них змогли чітко назвати свої права, передбачені законодавством з моменту розслідування вчинених неповнолітньою особою протиправних дій і до відбуття нею покарання, 38% - про переважну більшість своїх прав чули, але не слідкували за абсолютним їх дотриманням, 53% - знали про свої права частково, тією чи іншою мірою змогли проаналізувати їх дієвість. Серед останніх ніхто не назвав права на свободу виявлення власних поглядів.
Добревідомими для неповнолітніх правопорушників виявилися такі права, як: мати захисника, бути затриманим не більше часу, встановленого законом, неприпустимість фізичного насилля з боку працівників органів у справах неповнолітніх, представлення їхніх інтересів батьками. Це є свідченням набутого досвіду. На момент вчинення протиправних дій повний перелік

 
 

Цікаве

Загрузка...