WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Охорона здоров’я неповнолітніх - Реферат

Охорона здоров’я неповнолітніх - Реферат


Реферат на тему:
Охорона здоров'я неповнолітніх
Здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження, розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Охорона материнства - сукупність правових норм, що передбачають гарантований державою рівень матеріальної підтримки батьків з дітьми шляхом надання допомоги з урахуванням складу сім'ї та її доходів, віку, стану здоров'я дітей.
Захист прав дітей і підлітків у сфері медицини визначається як міжнародним, так і національним законодавством. Зокрема, у 1991 році Україна, ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини, підписала Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей і молоді, а також План щодо її виконання.
Законодавча база охорони здоров'я в Україні містить більшість міжнародно визнаних прав людини. Відповідно до Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); кожна людина має невід'ємне право на життя і на захист свого життя та здоров'я (ст. 27); кожна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ст.28); кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу (ст. 49). Зокрема:
Право на життя та охорону здоров'я встановлене ст.6 Закону України "Про охорону дитинства". Згідно викладеного в ній: "Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я. Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя".
Право на достатнє забезпечення їжею було встановлено в ст.25 Загальної Декларації прав людини, у якій проголошувалось, що кожний має право "на адекватний стандарт життя для себе та своєї сім'ї, включаючи адекватну їжу, одяг та житло".
Право на медичну допомогу дітям і підліткам забезпечується лікувально-профілактичними і оздоровчими закладами, дитячими поліклініками, відділеннями, диспансерами, лікарнями, санаторіями та іншими закладами охорони здоров'я відповідно до законодавчої і нормативної бази нашої країни. Неповнолітні перебувають під диспансерним наглядом. Конвенція про права дитини ООН вказує, що кожний дорослий, державний службовець, установа чи організація зобов'язані встановити такі умови для дитини, щоб гарантувати їй нормальний розвиток (ст.2,5).
Згідно зі ст.6 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, і це передбачає:
- життєвий рівень, що включає їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
- безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
- санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
- безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку;
- кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я;
- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі та можливі фактори ризику та їх ступінь;
- участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;
- участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
- можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
- правовий захист будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
- відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
- оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
- можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути порушені загальновизнані права людини і громадянина.
У сфері охорони здоров'я цим же законом встановлено певні обов'язки для суспільства, держави й особистості:
- підтримання необхідного для здоров'я життєвого рівня населення;
- охорона навколишнього середовища як важливої передумови життя і здоров'я людини;
- забезпечення санітарного благополуччя територій та населених пунктів;
- створення сприятливих умов праці, навчання, побуту та відпочинку;
- запобігання інфекційним захворюванням;
- проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств із шкідливими та небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для людей;
- сприяння здоровому способу життя населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000 року затверджено Положення про Міжвідомчу координаційну раду при Міністрерстві охорони здоров'я з питань міжгалузевої взаємодії закладів охорони здоров'я, діяльність якої спрямована передусім на захист прав неповнолітніх у цій сфері.
У системі охорони здоров'я неповнолітніх важливе місце займає профілактика вживання алкоголю, наркотичних речовин та тютюнокуріння.
В Основах законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року проголошено, що в Україні проводиться державна політика обмеження паління та вживання алкогольних напоїв. У ст.53 цього закону обумовлено, що з метою охорони здоров'я населення лікувальні заклади зобов'язані здійснювати соціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань, серед яких хронічний алкоголізм, наркоманія.
Згідно з Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 3 серпня 1996 року за погодженням із Міністерством охорони здоров'я, роздрібна торгівля ними забороняється: з рук, лотків та у непристосованих для зберігання і продажу приміщеннях, що не відповідні вимогам, встановленими цими Правилами; на території
Loading...

 
 

Цікаве