WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Моральні конфлікти, їх попередження та подолання в діяльності працівників міліції. - Реферат

Моральні конфлікти, їх попередження та подолання в діяльності працівників міліції. - Реферат

призводить до недооцінки вірогідності як негативних, так і позитивних наслідків рішень, що реалізуються.
Сприймання ризику залежить від методів подачі інформації. Людина може недооцінювати небезпечність, наприклад, з автокатастрофами, якщо інформацію стосовно них представлено не достатньо (важко) зрозумілою статистичною мовою. В тойже час, вона може переоцінювати значення ризику, якщо постійно наводяться приклади схожих транспортних пригод.
До того ж на оцінку ризику впливає відтягнення термінів можливих негативних наслідків. Наприклад, оцінюючи шкоду від паління цигарок, можлива небезпека віддалена у часі. Тому багатьма людьми вона недооцінюється і не викликає суттєвих змін у поведінці. І навпаки, якщо мова йдеться про прийняття рішення, реалізація якого одразу спричинить конкретні зміни, то його негативні наслідки можуть значною мірою переоцінюватися.
Таким чином, для впливу на процес сприйняття людьми соціального ризику доцільно використовувати відповідні методи подачі інформації. Позаяк хибні дані, надто обмежена або надто перебільшена інформація призводять до неправильної оцінки справжнього ризику, важливо, щоб відповідні органи об'єктивно та своєчасно оповіщали населення про можливі негативні та позитивні наслідки рішень, що приймаються у сфері політики, морально-духовного та економічного життя.
Найважливіший аспект обґрунтованості ризику пов'язаний з юридичними гарантіями його доцільності.
Ризик буде правомірним, якщо він, по-перше, не суперечить нормативним актам, які об'єктивно відображають господарчу, виробничу чи економічну ситуацію; по-друге, якщо у ризикованому рішенні враховуються не тільки кількісні, а й якісні наслідки реалізації цього рішення; по-третє, якщо прогнозовані позитивні результати обраного та реалізованого рішення є вірогіднішим та вагомішим за його можливі негативні наслідки.
Отже, обґрунтований ризик, якщо він спричинив негативні наслідки, має виключати правову та адміністративну відповідальність ініціативного робітника, який пішов на такий ризик.
При наявності значної ролі ризику у професійній діяльності співробітників ОВС варто враховувати два фактори:
по-перше, саме поняття "оперативний ризик", "професійний ризик" практично не визначено;
по-друге, термін "оперативний ризик" не був юридично закріплений у нормативних актах, регулюючих оперативно-розшукову діяльність.
А.Ф.Гранін зазначає, що оперативний ризик - оперативні заходи, спрямовані на досягнення позитивного кінцевого результату у сфері охорони правопорядку, у боротьбі із злочинністю, які, однак, супроводжуються певною небезпекою, можливістю існування негативних наслідків як для самого робітника. Так і для інших осіб, і тому припустимі лише у виключних ситуаціях і з дотриманням певних умов. До таких умов належать: правомірність оперативного розшуку; його обумовленість спільною метою захисту законних прав та інтересів особистості та держави, запобігання моральної та матеріальної шкоди, що спричиняється злочинцем, обґрунтованість ризику максимально правдивою інформацією про наявність зазіхання на правоохоронний інтерес тощо.
Доцільно згадати про існуючу в літературі типологію різного ставлення людей до прийняття рішень у ризикових ситуаціях:
1. Поведінка, орієнтована на виправданий ризик, спрямовано на досягнення соціально значущої мети і пов'язано з почуттям високої відповідальності за виконання дорученої справи. Така ситуація характерна для співробітників ОВС, у
яких вольові якості відповідають вимогам виконання службового обов'язку.
2. Поведінка, орієнтована на невиправданий ризик, здебільшого обумовлена прагненням пережити "відчуття безпеки". Працівникам правоохоронних органів, схильних до такої поведінки, характерні переоцінка власних здібностей, недооцінка особливостей ситуації. У них переважно фіксується суб'єктивна впевненість, що запропоновані дії скінчаться успішно.
Під час розкриття злочинів такі співробітники удаються до так званого "балансування" на межі законності: використовують психічні та фізичні засоби впливу на підозрюваного, принижують їхню особистісну гідність, вважаючи, що "мета виправдовує засоби".
3. Поведінка, орієнтована на дії, пов'язана з невиправданою обережністю. Такі люди розгублюються у складних ситуаціях, стають жертвою своєї невпевненості, надають перевагу альтернативам та рішенням, у яких ризик є мінімальним або взагалі відсутній. Якщо другий тип поведінки можна умовно визначити як авантюристський, то даний - як перестраховуючий. Така поведінка не є оптимальною, а скоріше-наносить ущерб в екстремальних ситуаціях у діяльності ОВС: у разі забезпечення охорони людей під час масових безчинств, знешкодження злочинців, самозахисту з застосуванням зброї. Неприйнятним є тип керівника - "перестраховщика", через те, що він прагне стандартизувати управлінські рішення, не диференціює індивідуальні здібності підлеглих у рішенні оперативно-службових задач.
Таким чином, ризик у професійній діяльності працівників ОВС - це такі дії, коли під час виконання професійних обов'язків співробітник досягає результат відносно попередження, або розкриття злочину, хоча і може при цьому нанести певне ушкодження оточенню, їх інтересам, собі особисто. Варто відзначити, що будь-яким іншим способом результат не можна досягти. Тому не є ризиком дії, пов'язані з порушенням підзаконних актів, законності (безпідставне затримання, привід, обшук).
Необхідно зазначити, що більшість оперативних заходів ставлять співробітника ОВС у ситуацію постійного ризику. Проаналізувавши деякі форми ризику, можна виділити:
1) ризик порушення законності, прав та законних інтересів громадян у проведенні оперативної роботи, схожих на розшукуваних;
2) ризик у процесі застосування зброї;
3) ризик необ'єктивної, хибної оцінки інформації, прийняття неправильних рішень ("мертві версії" ставлять під загрозу не тільки розкриття злочину, а й престиж самих органів дізнання;
4) ризик при застосуванні методів боротьби з тими видами злочинності, які ще не знайшли відбиття у законних актах (боротьба з мафією, рекетом, організовано, злочинністю).
Поведінка в екстремальних ситуаціях може супроводжуватися порушенням закону і тут важливо, щоб ризик виправдовувався, тобто був точно розрахований, надійно забезпечений та організований.
Література:
1.Бандурка A.M., Друзь В.А. Конфликтология. Учебное пособие. - X.,
1997.
2.Джини Грехем Скотт. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991. -186с.
3..Зигерт В., Ланге Л. Руководить без конфликтов. - М., 1990.
4.Карташев С. Конфликтология // Экология преступности. - Кишинев,
1996.-480 с.
5.Основы конфликтологии. Учебное пособие. - М., 1997.
6.Прикладная конфликтология // Хрестоматия. - Минск, 1999. - 624 с
7. Шейнов В.П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. - Минск, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве