WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Моральні конфлікти, їх попередження та подолання в діяльності працівників міліції. - Реферат

Моральні конфлікти, їх попередження та подолання в діяльності працівників міліції. - Реферат

яка обирає ці засоби. У будь-яких діях враховуються перш за все їх безпосередні наслідки. Проте, ці наслідки можуть мати значення як для самої людини, так і для інших людей, зокрема, суспільства.
З точки зоруморалі важливо враховувати інтереси як окремої особистості, так і соціальної групи чи суспільства. У практиці правоохоронних органів бувають ситуації, коли людина, відстоюючи свої законні, визнані суспільством інтереси, чинить збитки іншим людям і навіть цілим групам. Отже, не всі ті дії, у яких переважають егоцентричні інтереси і виникають відповідні наслідки, є неморальними. Безумовно, порочним варто визнати лише таку поведінку, коли збитковість від дій людини перевищує її моральні (і законні) права на захист свого життя, честі, гідності. Рятуючи своє життя, людина досягає цієї мети за рахунок загибелі інших ні в чому невинних людей. У роки сталінських репресій багато слідчих розуміло, що відправляють у табори чи на страту невинних людей, однак відмова чинити такі діяння могло призвести їх до того ж шляху.
У повсякденному житті під час прийняття, здавалося б, правильного рішення або при визначенні міри відповідальності за ті чи інші дії не так вже рідко обмежуються урахуванням лише прямих наслідків. Коли ж беруться до уваги супутні (побічні) наслідки цих дій, які можуть мати більше значення, ніж прямі, це може, насамкінець, привести до прямо протилежного результату. До таких побічних наслідків слід віднести такі, що або не пов'язані безпосередньо з отриманим результатом, але впливають на подальшу діяльність людини (наприклад, не покарання під час здійснення протиправного діяння співробітником ОВС окрім прямих наслідків від цього вчинку впливає на правову свідомість порушника закону, провокує на здійснення інших подібних акцій, знижує авторитет правоохоронних органів, сприяє виникненню недовіри до правової системи, невіру у справедливість тощо), або мають значення для тих членів суспільства, яких цей вчинок безпосередньо не стосується, але інтересів яких він торкається. Так, напружені стосунки між керівником та підлеглим відбиваються не тільки на їхній поведінці, а й на стосунки у колективі. Нерідко внутрішньоколективні стосунки відбиваються на службовій діяльності.
Моральні наслідки є найчастіше побічними. Але вони мають ту особливість, що зовні, здавалося б, некорисні, неефективні, вчинки, які не мають безпосередньої цінності, набувають високого соціального значення. Неозброєний співробітник міліції кидається на захист людини, що стала жертвою нападу групи озброєних злочинців, знаючи заздалегідь, що програє, але піддаючись почуттю обов'язку. З точки зору практичної ефективності його вчинок позбавлений раціональності, але з позиції високої моральності він несе найвищу цінність.
У ситуації визначення співвіднесеності мети та засобів ми маємо справу з наслідками від використання тих чи інших засобів і досягнення тієї чи іншої мети. Це положення важливе як у процесі вибору, так і під час оцінки результатів вибору. Різниця полягає лише у тому, що у першому випадку всі можливі наслідки є передбачуваними (припустимими), у другому вони наявні (діючі).
Таким чином, вибір засобів досягнення мети може бути визнаний правильним у разі дотримання наступних умов:
- повне вивчення умовних наслідків від досягнення мети і від використання кожного з засобів, що є у фонді;
- вивчення можливостей приходу цих наслідків, співвіднесення умовних наслідків від обраних засобів з наслідками використання інших засобів чи відмови від досягнення мети.
Визнання вибору правильним не означає, що у разі реального його здійснення завжди виходять передбачувані результати, що пов'язано з наявністю випадковості, а також з прихованими від людини, яка чинить вибір, об'єктивними обставинами, які можуть вплинути на кінцевий результат. У такому випадку ця людина не підлягає відповідальності, вибір вчинку нею було зроблено правильно, хоча в силу не залежних від неї обставин він виявився неправильним.
Ризик як засіб подолання конфліктів у ситуації морального вибору.
В історії пізнання склалися різноманітні визначення ризику. У Стародавній Греції цим терміном мореплавці та торгівці позначали скелю (riscue - з італ. "небезпека"), що загрожувала аварією корабля, загибеллю товару та людей. У значенні "лавірувати поміж скель" - у нашому теперішньому значенні "ризикувати" - цей термін приходить в Італію, Францію, а потім у XIX ст. у Росію. Тлумачний словник В.Даля трактує поняття "ризик", "ризикувати" як дії типу "пускатися на вдачу", "робити щось без правильного розрахунку", "діяти сміливо та рішуче", "підлягати небезпеці".
С.І.Ожогов тлумачить термін "ризик" як можливу небезпеку або дію на вдачу з розрахунком на щасливий кінець, а "ризикувати" - як "діяти, не зважаючи на небезпечність".
Єдиного визначення поняття "ризик" філологи не дають. Водночас, простежується певна єдність у його тлумаченні - як вірогідності якихось небажаних наслідків, небезпеки, загрозливої матеріальним цінностям, людині та її планам. Ризик тлумачиться переважно як дії людини, що розпочинаються з думки про можливе недосягнення поставленої мети, або ж про досягнення її шляхом нанесення шкоди іншим особам, або ж певним матеріальним цінностям, або тому, хто ризикує - іти на ризик - значить, враховуючи ситуацію, по можливості зважити усі "за" та "проти", починати такі дії, що спрямовані на досягнення поставленої мети.
На основі вищесказаного, ризик найчастіше розуміється у повсякденному значенні як діяльність з можливою поразкою чи небезпекою, або як діяльність з надією на вдале завершення.
Зведення ризику до можливої небезпеки чи удачі може бути прийнятне відносно життєвих ситуацій, коли, наприклад, йдеться про поїздку в автомобілі, стрибок нетренованої людини з значної висоти тощо. Якщо ж розглядати процеси керування власного життя, які здійснюються на підґрунті інтересів людей, то ототожнення ризику тільки з очікуваною вдачею або тільки з невдачею недоцільно. Ризик в управлінській, господарчій діяльності означає передусім можливість відхилення від припустимої мети під час вибору та реалізації в умовах невизначеності того чи іншого рішення.
Ризик може бути обґрунтованим і необґрунтованим. Якщо оптимальна діяльність в умовах невизначеності спирається на обґрунтований ризик, то бюрократична - на відмові від рішень, пов'язаних з ним, або в силу різних причин містить елементи необґрунтованого ризику, що є формою волюнтаризму та суб'єктивізму.
Суспільна думка, безумовно, належить до ризику. Для цього є кілька причин.
Розходження між об'єктивно існуючою величиною соціального ризику та її суб'єктивним сприйманням залежить від ступеню зрозумілості інформації з даного питання. Люди, як правило. Переоцінюють небезпечність тих подій, про які частіше повідомляється у засобах масової інформації. І навпаки, відсутність широкої інформації
Loading...

 
 

Цікаве