WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави. Основні напрямки формув - Реферат

Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави. Основні напрямки формув - Реферат


Контрольна робота
Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави. Основні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні
План
1. Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави.
2. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави
3. Основні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави в Україні
1. Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави
Громадянське суспільство - це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.
Ознаками громадянського суспільства є:
" приватна власність, вільна праця, підприємництво;
" існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян .на добровільній основі;
" багатоманітність виховання, освіти, науки, культури;
" наявність незалежної системи засобів масової інформації;
" вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей;
" переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного і суспільного життя на засадах свободи, незалежності та недоторканності.
У громадянському суспільстві повинна існувати правова держава, себто така, в якій лише юридичними засобами забезпечуються зверхність права, реальне здійснення, гарантування, охорона, захист і поновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави і особи, контроль і нагляд за створенням і застосуванням юридичних законів.
До основних ознак правової держави слід віднести такі:
" вона сприймається як об'єднаність, солідарність і корелятивність усіх людей;
" у ній панує право як загальна міра свободи, рівності й справедливості в суспільстві, що й визначає зміст чинних законів, інших нормативних та індивідуальних правових актів;
" вичерпне врегулювання правового статусу людини і громадянина та забезпечення його ефективної реалізації;
" розвинена система чинного законодавства;
" взаємна відповідальність особи і держави, її органів і посадових (службових) осіб;
" провідна роль суду в розв'язанні спірних питань і конфліктних ситуацій;
" ефективна діяльність інших правоохоронних органів у забезпеченні законності й правопорядку;
" високий рівень правосвідомості та правової культури громадян; професіоналізму працівників правоохоронних органів і т. ін.
Концепція правової держави має довгу і повчальну історію. Ще в давні часи почався пошук справедливості, принципів, форм і конструкцій взаємозв'язку, взаємодії та взаємо доповнення влади і права. Погляди на державу і право, на його місце і роль у суспільстві поступово закристалізували ідею розумності й справедливості такої форми політичної влади, за якої життя людей регулюється правом, яке за підтримки державної влади стає самостійною владною силою. Держава, її державні структури та посадові особи з допомогою права упорядковуються процедурно. Діяльність державного карату чітко регламентується правом; навіть структури, від яких залежить прийняття тих чи тих законів, не мають права самочинно, без певних процедур змінювати закони.
Таке розуміння держави, як організації на основі права публічної влади, і є основною ідеєю правової держави. Такі ідеї вже в античний період розвитку державності висловлювалися філософами та юристами. Теоретично в концепцію правової держави ці ідеї було оформлено значно пізніше - під час боротьби проти феодального свавілля, а також початку і розвитку буржуазних резолюцій та утвердження нового ладу.
Отже, ідеї панування права в суспільстві, пов'язаності правом держави, її органів та посадових осіб, що виникли за античних часів, розвивались і доповнювались ідеями: вчень про демократію; республіканської форми правління; конституціоналізму; прав і свобод людини; народного суверенітету, панування права і закону та рівноправності всіх перед ними; поділу влади і незалежності суду,
Як результат об'єднання цих ідей у певну конструкцію було сформульовано теорію правової держави.
Як уже зазначалося, основні принципи правової держави було сформульовано за часів античності. Біля витоків цих ідей стояла богиня правосуддя Феміда - з пов'язкою на очах, із мечем: і терезами правосуддя в руках. Солон своїми реформами в VI ст. до н. е. намагався об'єднати силу і право, проголосивши: "Всіх я звільнив. А цього досягнув владою закону, силу з правом об'єднавши". Як підкреслював потім Арістотель, із Солона в Афінах почалася демократія, Принцип зверхності права сформулював Геракліт у безсмертному афоризмі: "Народ повинен битися за закон, як за свої стіни". Платон (427-347 до н, е.) наполягав на тому, що державність можлива лише там. де панують справедливі закони. В його творі "Закони" підкреслювалося: "Ми визнаємо, що там, де закони встановлено в інтересах декількох людей, мова йде не про державний устрій, а лише про внутрішні сварки, і те, що вважається там справедливістю, не має цього ймення. Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і знаходиться під будь-чиєю владою. Там же, де закон - володар над правителями, а вони - його раби, я вбачаю порятунок держави і всі блага, що їх можуть дарувати державам боги".
Арістотель (384-322 до н. е.), як "батько" античної політичної науки, обґрунтовував правління розумних законів. Він писав: "Отже, хто вимагає, щоб закон панував, вимагає, здається" того, щоб панували тільки божество і розум, а хто вимагає, щоб панувала людина, привносить у цю свою вимогу такий собі тваринний елемент, оскільки пристрасть є дещо тваринне, та й злість штовхає на лиху стежку правителів, хоч би вони були найкращими людьми; навпаки, закон - це врівноважений розум". Внутрішній взаємозв'язок права і держави Арістотель сформулював так: "Поняття справедливості пов'язане з уявленням про державу, оскільки право, що служить критерієм справедливості, є регуляційною кормою політичного спілкування".
Отже, античні філософи і правознавці зв'язували державу правом і показували необхідність існування в державі правових законів, що панували б над державними структурами, були б мірилом справедливості дій держави та її чиновників і регулювали політичні відносини.
Подальший теоретичний і практичний досвід показує, що-для правової держави є необхідними не тільки панування права і правового закону, а й належна організація самої системи державної влади, встановлення різних державних органів, чітке розмежування їхньої компетенції,, визначення місця в цій системі;, характеру співвідношень між органами, способів їх формування, форм діяльності та інших організаційних івладно-інституційних аспектів,
Правова держава передбачає взаємодоповняльну єдність панування права і правової форми організації влади. Ще Арістотель зазначав, що кожна держава повинна мати три ЄЛЄМЄРІТИ: законорадчий орган; магістратури; судові органи. Звісно, його ідеї ще не були теорією поділу влади, але виявилися підґрунтям, на якому згодом було сформульовано цю теорію,
Важливий крок у напрямку формулювання теорії правової держави зробив давньоримський вчений Марк Туллій Цицерон (106-43 до н. е.). Він розглядав державу як публічно-правову
Loading...

 
 

Цікаве