WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право і особистість - Курсова робота

Право і особистість - Курсова робота

засудженні і покаранні Сократа, котрий виступив з вимогою дотримання принципів індивідуальної свободи і автономії особи. Яскрава сторінка розвитку і формування прав людини пов'язана з платонівською концепцією про рівність жінки і чоловіка (щоправда, з недопущенням жінок у число верховних правителів).
Надалі питання прав людини розробляють софісти. Славнозвісна формула Піфагора "Міра всіх явищ - людина" містить великий загальногуманістичний потенціал, що є визначальним і до сьогоднішнього часу проблеми, яка розглядає питання прав людини.
Провідну роль у концепції прав людини відіграло поняття суб'єкта права, що було відпрацьовано у римській юриспруденції. Це поняття було виражено у визначенні поняття юридичної особи. На підставі цих понять виник і був поширений принцип правосуб'єктності, який сягнув сфери не тільки приватного, але й публічного права. Це дало можливість Цицерону, котрий займався проблемою співвідношення держави і особи, сформулювати положення: "Дії закону повинні підлягати всі.
У середньовіччя права людини визначалися згідно з її суспільно-ієрархічним станом. Проте це зовсім не означає, що вони не зазнавали розвитку як у практичному житті суспільства, так і у юридичній науці. Саме творчість релігійних авторів, юристів часу середньовіччя сприяла створенню теорії природного права, яка знайшла подальший розвиток у працях Г. Греція, Б. Спінози, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, Т. Джефферсона та інших учених. Своє" критикою феодального ладу і обгрунтуванням нових уявлень про права і свободи людини, про необхідність панування права у взаємовідносинах держави і особи ця теорія відіграла велику роль у формуванні сучасного розуміння прав людини. Важливою складовою нового уявлення про природні права людини і їх дотримання у державі стада концепція суспільного договору як джерела походження і правової основи діяльності держави. "Держава, - писав Г. Гроцій, - це досконалий союз вільних людей, це уклад заради дотримання прав і загальної користі". З таким розумінням держави, що містила ідею правової державності, пов'язано у Греція (а потім і у вчених наступній часів) положення про природне право людей чинити опір владі, якщо та порушує умови суспільного договору.
Розвиваючи природно-правові теорії договірної концепції держави, Б. Спіноза говорив, що "мета держави у дійсності - це свобода.
Теоретичні уявлення про природні права людини, пов'язані з вченням про суспільний договір виникнення держави та принципами поділу влад і народного суверенітету, лягли в основу всіх наступних нормативно-правових актів, в яких йшлося про закріплення прав людини.
Сучасна юридична наука визнає конституційні права, свободи і обов'язки, а також права і обов'язки, закріплені галузевим законодавством. Є загальні і спеціальні права. Крім того, вирізняють соціально-економічні, політичні соціально-культурні, особисті права і свободи, щоправда нині цей порядок зазнає деяких поправок.
1. Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин".
Перед тим, як розглядати права людини і громадянина, важливо спів ставити між собою категорії "людина", "особистість", громадянин.
У різних науках у тому числі й державно-правових, для позначення людської істоти можуть використовуватися різні поняття: "людина", "особистість", "громадянин".
Позначаючи один і той самий об'єкт, кожен з цих термінів, характеризує різні якості одній й тієї самої істоти.
Термін "людина" визначає людську істоту з природної точки зору як невід'ємну частину живої природи, живий організм, що підкоряється біологами законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу буття разом із собі "здібними. Тобто кожна людина народжується на світ з ознаками належності до людського роду та рядом індивідуальних рис, притаманних тільки їй і які змінюються і розвиваються в неї упродовж життя (вік, зовнішність, розум, стать, звички тощо).
Але людина народжується не на безлюдному острові, а в певній сім'ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і за різних обставин свого життя спілкується з різними представниками суспільства, в якому вона живе, навчається, працює. Наприклад, якщо Ви учень, то у Вас виникають стосунки з іншими учнями, вчителями, з директором школи; якщо Ви продавець, то у Вас виникають стосунки 3; покупцями, постачальниками, співробітниками, податковою інспекцією тощо.
Права людини - це охороняємо законом міра можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів людини. Це універсальна категорія, яка приставляє собою витікаючи із самої природи людини можливості користуватися елементарними, найбільш можливими благами в умовах безпечного, вільного існування особистості в суспільстві
Поняття "особа" саме й використовується для позначення людини -учасника суспільних відносин і свідомої діяльності. Іноді його розуміють також як систему суспільне вагомих рис, що характеризують індивіда як члена суспільства або спільноти людей, хоча в цьому випадку здебільшого вживають термін "особистість".
Особистість - це, передусім, соціальний тип людини, але це і конкретна
людина із своєю індивідуальністю і неповторністю. Отже, особистість - це єдність загальних і індивідуальних типових і своєрідних якостей людини. Проте, це зовсім не означає, що поняття "особистість" не включає природне,
біологічне, а поняття "людина" - соціальне. Це не_і правильно тому, що конкретний індивід завжди виступає і як єдність соціального і біологічного, як цілісна, єдина система.
Поняття особистість характеризує людину з соціальної сторони, як розуміючу себе, своє місце і роль в суспільстві, відповідальність перед ним (можливі випадки, коли людина в силу різноманітних об'єктивних і суб'єктивних причин не володіє якостями особистості, наприклад звуження в чому - небудь).
Особистість - це індивідуальне значення сукупності соціально-важливих якостей людини, виявлених у відносинах між людьми. Поняття особистості, особливої характеристики окремої людини органічно зв'язані з суспільством, його особливостями. Суспільство - це історично розвинута система відносин мміж людьми, продукт взаємо праці людей в процесі їх спільної життєдіяльності. Суспільство і особистість - це явища, які існують в нерозривному поєднанні.
Людина народжується не тільки в певному суспільстві, а й у певній державі. Поняття "громадянин" означає зв'язок особи з правовою системою держави, громадянином якої він є, і те, що особа маєвизначену правоздатність саме в цій державі чи перебуває під юрисдикцією цієї держави. Наприклад, громадянин Франції, громадянин України.
Спільним для понять "особа" і "громадянин" є те, що вони стосуються тієї самої людини, але "особа" визначає її місце в суспільстві, а "громадянин" -у державі. "Особою", тобто членом суспільства, можуть бути не тільки громадянин конкретної держави, а й іноземець та особа без громадянства, які проживають на території цієї держави. Водночас людина може не проживати на території держави, але бути її громадянином.
Існують "особи", які з тих чи інших причин у правовому відношенні не пов'язані з жодною державою; це особи без громадянства-"апатриди". Трапляються також випадки, коли особа одночасно належить до двох, а подекуди І більшої кількості держав. Такі особи називаються "біпатри-дами".
Громадянство - це стійкий правовий зв'язок особи І конкретною державою. Держава визнає і гарантує права га свободи людини,
Loading...

 
 

Цікаве