WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота


Підшукування співучасників - це будь-які дії щодо притягнення, залучення до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника.
Як готування до злочину кваліфікуються і невдалі підмова та пособництво. Так, невдалу підмову та пособництво Н.Д.Дурманов виділяє як спеціальний вид готування до злочину.
Змова на вчинення злочину - це попередній зговір, досягнення угоди між двома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин (ч.2 ст.28 КК України).
У випадках, що передбачені в Особливій частині Кримінального кодексу України, такі види готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину можуть утворювати самостійні склади злочинів.
Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру.
Інше умисне створення умов для вчинення злочину - це найрізноманітніші дії, що створюють можливість для вчинення злочину. Наприклад, підготовка місця здійснення злочину, сховища для приховування викраденого, влаштування засідки, підготовка алібі, розробка плану вчинення злочину тощо.
Підшукування або пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод - ці дії також охоплюються поняттям створення умов для вчинення злочину, бо є їх різновидами, але враховуючи їх поширення, законодавець виділяє їх у самостійні види готування злочину.
Крім вказаних форм готування до злочину Н.Д. Дурманов виділив і спеціальні види готування до вчинення злочину. Він відзначив, що деякі види готування відрізняються суттєвими специфічними особливостями. Це більшим чином, готувальні дії, пов'язані зі співучастю в злочині і готувальні дії, що утворюють склад іншого закінченого злочину. Саме в якості таких видів готування він розглядав:
1) невдале підмовництво та пособництво як види готування до злочину;
2) закінчений злочин, що являє собою готування до вчинення іншого злочину.
Невдале підмовництво та пособництво має місце в тих випадках, коли особа не сприймає, відкидає пропозицію підмовника, чи посібника вчинити злочин, чи добровільно відмовляється від вчинення злочину. А.А.Піонтковський вірно вважає, що дії підмовника та пособника в таких випадках потрібно розглядати як готування до злочину, оскільки вони своїми діями намагалися створити умови для вчинення злочину . Таку ж точку зору підтримував і А.Н.Трайнін, Тішкевіч І.С.
На сьогодні, таку точку зору підтримує Тихий В. , який вважає, що така діяльність підмовника або підсобника являє собою створення умов для вчинення злочину у вигляді підшукування співучасників.
Підмовництво та пособництво мають багато спільних рис з готуваннями до злочину. Проте, особливістю підмовництва та пособництва є те, що вони створюють умови не безпосередньо для самого акта вчинення злочину, а для майбутніх дій виконавця. Це створення умов виражається головним чином у вигляді впливу на свідомість виконавця. Такі дії підмовника чи пособника викликають чи укріплюють рішучість виконавця.
Як вказує науковець Шевчук А.В. із передбаченими в законі значний теоретичний і практичний інтерес має розгляд питання про підготовчі дії, які самі по собі утворюють склад іншого злочину. Нерідко трапляється, що готування до вчинення одного злочину уже містить у собі всі ознаки іншого закінченого злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Також, на думку Шевчука А.В. доцільно було б охарактеризувати такі суспільно небезпечні, антисуспільні фонові явища, зокрема, як проституція, наркоманія, бродяжництво та гомосексуалізм, які створюють підгрунтя для вчинення злочинів у майбутньому. Окремі види поведінки, які утворюють ці явища нині, самі собою представляють значний ступінь суспільної небезпеки, проте діючим законом передбачені частково. Шевчук А.В. вказує, що існування фонових явищ та діяльність осіб чи злочинних організацій в цій сфері є також спеціальним різновидом готування для вчинення злочинів у майбутньому.
Досліджуючи дану проблему Шевчук А.В. вказує, що поряд із передбаченими в КК України формами готування до злочину та виділеними науковими спеціальними формами готування доцільно було б передбачити на законодавчому рівні такі форми, як мотивація та планування злочину, вибір об'єкту та мети, оскільки ці складові в умовах сьогодення є невід'ємною частиною більшості умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів.
Мотивація злочинної поведінки - це стимули, як зовнішні так і внутрішні, які зумовлюють прагнення вчинити конкретні суспільно-небезпечні діяння. Саме ці стимули, які можуть бути різними, породжують різні мотиви вчинення злочину - користь, помста, заздрість. Однак, слід зазначити, що не завжди мотивація підпадає під ознаки готування, а лише тоді, коли прагнення особи об'єктивовані назовні, знаходять свій прояв в конкретних актах поведінки.
Вибір мети та об'єкту безпосередньо пов'язані з плануванням конкретного посягання. Обгрунтовуючи дані форми готування, Шевчук А.В. вказує, що детально плануються корисливі злочини, насильницькі злочини, це поведінка складова організованої злочинності.
Отже, в процесі дослідження готування до злочину, його ознак та форм можна дати таке узагальнене визначення готування до вчинення злочину - це окрема самостійна стадія вчинення злочину, яка характеризується сукупністю таких форм, як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, інше умисне створення умов для вчинення злочину, а також мотивація злочину та його планування, вибір мети та об'єкту злочинного посягання.
2.2. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру
Кримінальне право проводить чітке розмежування між караною і некараною діяльністю особи спрямовано. На вчинення злочину. Досфери некараної, такої, за яку не можна притягнути до кримінальної відповідальності, діяльності особи відноситься будь яке виявлення наміру, не пов'язане з вчиненням дій, що направлені на здійснення та реалізацію злочинного наміру ("голий умисел").
Якщо історично спостерігати розвиток даного положення, то можна відмітити, що виявлення та формування умислу (або злий умисел) підлягало покаранню згідно Соборного Уложення 1649 р., де вказувалось, що виявлення умислу караються смертю. В відповідності до Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. каралось виявлення наміру, під яким розумілось виявлення наміру, під яким розумілось виявлення на словах чи письмово, чи іншою будь-якою дією наміру вчинити злочин.
Проте, один із перших російських юристів А.П.Куніцин рішуче виступив проти караності виявлення наміру по кримінальному праву. Як на початку ХІХ століття віл стверджував, що: "Одно намерение, за котрым еще не последовало никакого вредного действия, не дает властителю права употреблять наказание, або права других нарубают не помышления, а дела".
Сучасне кримінальне право не вважає злочинними виявлення наміру. Закріплений УКК
Loading...

 
 

Цікаве