WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

обставинах ці дії не були б вчинені, а той же злам дверей з ціллю вчинення вбивства в любих обставинах не стане замахом на вбивство, а залишиться готуванням. Таким чином, межі між стадіями в принципі визначаються зразу ж, і суддя не діє за своїм переконанням, а виходить з наявного в законодавстві, науці і судовій практиці визначення стадій і їх ознак.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного наміру і тому можуть мати місце тільки у злочинах, вчинених з прямим умислом. Ступінь реалізації умислу виражається в різноманітних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою реалізований злочин, тим більшу шкоду можу заподіяти чи заподіює винний. Так, ступінь реалізації злочинного умислу при готуванні здійснюється в такій поведінці, з допомогою якої створюються умови, що полегшують вчинення злочину в майбутньому. Більшим ступенем реалізації злочинного умислу характеризується замах, при якому задуманий злочин уже починає здійснюватись, отримує деякий розвиток його об'єктивна сторона. Повна реалізація злочинного умислу наступає на стадії закінченого злочину при досягненні бажаного злочинного результату. Тому, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити, зокрема, і зі стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Нерідко особа відразу реалізує свій злочинний намір, вчиняючи закінчений злочин, і тоді питання про стадії не виникає. Іноді винний виконує або першу стадію (готування), або другу (замах), і на цьому його злочинні дії зупиняються через причини, які не залежать від волі винного. Але навіть і тоді, коли злочин проходить всі три (дві) стадії, самостійне кримінально-правове значення набуває лише остання стадія. В цьому відношенні судова практика виходить з того, що кожна попередня стадія поглинається наступною. Таким чином, стадія замаху поглинає готування, а закінчений злочин - дві попередні стадії (і готування, і замах на злочин). Відповідно стадії готування і замаху на злочин набувають самостійного кримінально-правового значення тільки лише у випадку, коли злочинне діяння обмежується першою чи другою стадією. В зв'язку з цим статті КК України про караність не тільки закінченого злочину, але й стадій попередньої злочинної діяльності, визначають підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин, якими є встановлення в діянні особи складу незакінченого злочину і кваліфікуються, як замах чи готування до злочину.
Отже, визначивши поняття стадій злочину, на основі дослідженої проблеми можна визначити і значення стадій злочину. Встановлення вказаних стадій необхідно для вирішення питання про кримінальну відповідальність і покарання особи, що вчинила ті чи інші діяння (дії чи бездіяльність), що не утворюють складу закінченого злочину. Визначення стадій злочину дозволяє відрізнити злочинну поведінку від незлочинної. Діяння, що утворюють стадії, характеризуються різним ступенем суспільної небезпеки, чим ближче та чи інша стадія до закінченого злочину, тим небезпечніше вчинене особою діяння, що звичайно повинно враховуватись при призначенні покарання.
Стадії злочину, як інститут кримінального права мають також значення для застосування багатьох норм КК, зокрема, про добровільну відмову від злочину, момент вчинення злочинного посягання і чинності кримінального закону в часі, в тому числі і його зворотньої дії, про місце вчинення злочину і чинність кримінального закону в просторі, про співучасть у злочині, повторність та сукупність злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності, при призначенні покарання тощо.
Отже, стадії вчинення злочину є дуже важливим та необхідним інститутом кримінального права.
1.2. Закінчений злочин як самостійна завершальна стадія
вчинення злочину
Основне розчленування злочинів в залежності від стадій їх вчинення - це поділ їх на закінчені злочини та незакінчені.
Особлива частина кримінального права безпосередньо пов'язує відповідальність саме з закінченими злочинами.
Поняття закінченого злочину характерне для всіх злочинів, як з умислом, так і з необережною формою вини. Разом з тим, при вчиненні необережного злочину немає необхідності називати діяння закінченим злочином, наприклад закінченим необережним вбивством, оскільки необережні діяння не передбачають попередньо злочинної діяльності. Необережні злочини не можуть бути незакінченими злочинами.
У закінченому злочині існує єдність об'єктивної та суб'єктивної сторін. Це завершальна (остання, підсумкова) стадія вчинення злочину. Вона поглинає попередні стадії вчинення злочину, і останні не мають значення для кваліфікації, якщо не утворюють склад іншого злочину, адже всі стадії одного й того ж самого злочину мають єдиний (один і той самий) об'єкт посягання.
Закінченому злочину як самостійній стадії злочинної діяльності притаманна повна реалізація злочинного умислу, що виражається в виконанні всіх запланованих суспільно-небезпечних діянь (дій чи бездіяльності) і в настанні всіх бажаних суспільно-небезпечних наслідків, що складають об'єктивну сторону складу злочину (частина перша статті 2 КК України).
Отже, відповідно до частини 1 ст. 13 КК закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Оскільки в Особливій частині КК конкретні склади злочинів сформульовані як закінчені злочини, момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі.
Тому, об'єктивна і суб'єктивна сторони складу злочину визначають момент закінчення злочину. Разом з тим, необхідно розрізняти момент закінчення злочину і момент закінчення складу злочину, оскільки ці поняття не співпадають. Злочин прийнято визначати закінченим з моменту вчинення суспільно-небезпечного діяння чи настання шкідливих наслідків діяння, тобто з моменту вчинення ознак об'єктивної сторони. Але це не означає, що в діянні особи наявні всі ознаки складу злочину, адже часто реєструються злочини, коли ще не встановлений ні суб'єкт, ні тим більше його вина.
За моментом закінчення злочини поділяються на три види (злочини з матеріальним складом, злочини з формальним складом та злочини з усіченим складом).
Злочини з матеріальним складом - це такі злочини, для об'єктивної сторони яких КК потребує наявності, як діяння (дії абобездіяльності), так і настання або створення небезпеки (загрози) заподіяння суспільно-небезпечних наслідків. Тому злочин з матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно-небезпечний наслідок або небезпека його заподіяння. До злочинів з матеріальним складом відносяться вбивство (ст. 115 - 119 КК), крадіжка (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК) та багато інших суспільно-небезпечних посягань. Так, крадіжка, грабіж або пошкодження
Loading...

 
 

Цікаве