WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

безпосереднього вчинення умисного злочину, що суттєво розрізняються між собою за характером суспільно-небезпечних дій і їх наслідків, за ступенями реалізації винним злочинного наміру. Н.А. Беляєв і М.І. Ковальов стадіями злочину визначають певні етапи в розвитку умисного злочину, які полягають в готуванні до вчинення злочину, в замаху на його вчинення і в здійсненні закінченого злочину. З цього приводу професор Станин В.В. висловлюється так: стадії вчинення злочину - це етапи здійснення умисного злочину, які відрізняються за характером дій і ступенем їх суспільної небезпеки. Н.В.Чернишов, М.В. Володько і М.А. Хазін вважають, що стадії вчинення злочину - це етапи навмисного злочину, які він може проходити від моменту задуму до повного завершення.
М.Й. Коржанський визначає поняття стадій злочину як здійснення злочинного наміру в декілька етапів, які різняться ступенем реалізації цього наміру, ступенем закінченості злочину. А.Н. Ігнатов, Ю.А. Красинов під стадіями навмисного злочину розуміють визначені етапи його підготовки і безпосереднього здійснення (етапи розвитку злочинної діяльності). На думку Б.В. Здравомислова, стадії злочину є ні що інше, як етапи реалізації злочинного умислу, намір винного вчинити конкретне злочинне посягання.
Так, Шевчук А.В. досліджуючи дану проблему, визначив стадії злочину, як сукупність етапів, що мають самостійне юридичне значення, які проходять злочин ступенево в своєму розвитку по вихідній від моменту задуму чи підготовчих дій до моменту реалізації злочинного наміру, до закінченого злочину, тобто до моменту вчинення злочину з формальним складом або до моменту настання суспільно-небезпечних наслідків, що вказані у законі для матеріальних складів, і які відрізняються між собою характером дій і ступенем їх суспільної небезпеки, а також моментом припинення (чи закінчення) злочинної поведінки. На думку В. Тихого, стадії злочину - це передбачені КК, суспільно-небезпечні етапи, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, тобто характером діяння і моментом його закінчення (припинення), а тим самим - і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.
Ще цілий ряд учених дають найрізноманітніші визначення поняття "стадії злочину". Всі дефініції є, звісно, правильними, і всі вони в тій чи іншій мірі відрізняться одна від одної. Проте для всіх визначень спільним є те, що стадії вчинення злочину - це етапи, які проходить злочин від початку до кінця злочинної діяльності суб'єкта злочину.
Кримінально-правове поняття злочинної діяльності відповідає розвитку злочину в реальній дійсності, воно відображає цей об'єктивний процес. Умисна злочинна діяльність може проходити 3 етапи: готування, замах і закінчений злочин. Відповідно і розрізняють три стадії умисної злочинної діяльності:
1) стадія готування до вчинення злочину;
2) стадія замаху на вчинення злочину;
3) закінчений злочин.
Перші дві стадії у теорії кримінального права прийнято об'єднувати поняттям "попередня злочинна діяльність", оскільки вони мають місце до закінчення злочину, тобто передують його завершенню і здійснюються не як самоціль, а для успішного його завершення. Ці дві стадії називають ще незакінченою злочинною діяльністю.
Сутність кожної з трьох стадій вчинення злочину зводиться до такого: готування до злочину в загальній формі являє собою створення реальних умов для наступного вчинення злочину; замах - дія (в окремих випадках бездіяльність), що безпосередньо спрямована на вчинення злочину, тобто це часткове виконання об'єктивної сторони конкретного злочинного посягання, якщо злочинець не доводить злочин до кінця з причин, які від нього не залежать; закінчений злочин - діяння, що містить усі ознаки конкретного складу злочину в повному обсязі.
В теорії кримінального права висловлювались й інші позиції щодо найменування й кількості стадій злочину. Автори ряду підручників із загальної частини кримінального права вважали стадіями злочину виконання складу злочину і настання злочинних наслідків (Г.А.Кригер, Н.Ф.Кузнецова). Ця позиція перш за все не відповідає закону, який не називає таких стадій. Крім цього, найменування, які пропонуються, недоцільні, бо за своєю сутністю виконання злочину є не що інше, як замах, тобто часткове виконання об'єктивної сторони. Настання наслідків не може бути стадією, оскільки в злочинах з формальним складом (яких майже половина в КК) наслідки не є ознакою складу злочину. А що ж стосується матеріальних складів злочину, то настання наслідків веде до закінченого злочину.
Також варто наголосити, що деякими авторами, наприклад А.А. Пионтковським, до стадій вчинення злочину відносять і виявлення умислу. З цим не погоджуються більшість науковців, які вважають, що у відповідності із законом злочином може бути визнана лише суспільно-небезпечна дія, а не думка, не певний стан свідомості. А тому за українським кримінальним правом можна говорити про стадії вчинення злочину тільки в тих випадках, коли в наявності акт зовнішньої поведінки. Без цього акту взагалі не може бути мови про встановлення тих чи інших процесів, що протікають в свідомості людини. Тому не є стадіями вчинення той або інший стан свідомості особи, і думки, формування намірів, їх прояв, виявлення тощо. Це ще не є діянням, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільно-небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися, як стадії вчинення злочину.
Розмежування стадій в кримінальному праві засновано на розкритті об'єктивно існуючих а не привнесених свідомістю меж між цими стадіями.
А.Н. Трайнін в опублікованому ним в 1929 році підручнику з загальної частини кримінального права стверджував, що межі між готуванням і замахом можуть бути встановлені лише в конкретному випадку. Визначення цих кордонів А.Н. Трайнін відносив вцілому до компетенції судді, а не законодавця, рахуючи, що попередньо фіксувати ці межі неможливо. Пізніше, в кінці 1953 року, А.Н. Трайнін стверджував, що одне й те ж діяння чи одні й ті ж дії можуть в різній обстановці бути то готуванням, то замахом.
З цим не можна погодитись. Оскільки стадії, як відрізняються між собою відображають реально існуючі в об'єктивній дійсності етапи в розвитку цілеспрямованого діяння, вони можуть бути визначені законодавством, юридичною наукою і судовою практикою з достатньою чіткістю. Це визначення стадій подано як в законі, так і в науці кримінального права.
Діяння, що по суті є готуванням, не стнуть іншими і в інших обставинах.
А.Н. Трайнін в якості ілюстрації невизначеності та непостійності в залежності від обставин меж між готуванням і замахом наводить приклад зламу злочинцем дверей для вчинення вбивства чикрадіжки. В першому випадку буде готування до вбивства, в другому, при тих же самих діях, - замах на крадіжку.
Проте, в цих випадках різкий характер стадій залежить не від обставин, а від характеру об'єкта, на який вчиняється посягання, і від характеру вчинюваних винним суспільно-небезпечних дій. Злам дверей для вчинення крадіжки завжди буде замахом на крадіжку, в яких
Loading...

 
 

Цікаве