WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

перші дві стадії об'єднуються поняттям "попередньої злочинної діяльності". В доктрині цієї галузі права немає однозначного підходу, щодо кількості та найменування стадій , так, ряд науковців до стадій злочину відносили виявлення наміру, виконання складу злочину , настання злочинних наслідків, тощо. Дані позиції науковців є недоцільними, що обгрунтовується в роботі. Отже, правильним є виділення лише трьох стадій злочинної діяльності , межі між якими можна встановити з достатньою чіткістю.
Ще однією особливістю попередньої злочинної діяльності є здійснення її лише з прямим умислом, ступінь реалізації якого на різних стадіях різний, і чим ближче вчинене особою діяння до настання злочинних наслідків, тим більший ступінь суспільної небезпечності злочину, і тим більше реалізується злочинний умисел.
Стадії вчинення злочину мають і теоретичне, і практичне значення, оскільки їх встановлення дозволяє відмежувати злочинну поведінку від незлочинної та визначити особливості кримінальної відповідальності за неї, крім того стадії злочину мають значення для застосування багатьох норм КК України , а тому є необхідним інститутом кримінального права.
Враховуючи особливості незакінченої злочинної діяльності, кримінальна відповідальність за неї має також особливості. Так, як і для закінченого злочину єдиною підставою кримінальної відповідальності за попередню злочинну діяльність є склад злочину. А отже, принцип караності лише тих дій, які містять склад злочину, зберігає свою силу і у випадках притягнення до відповідальності за незакінчений злочин.
Готування, як інститут кримінального права, виник дуже давно для зупинення злочинної діяльності на зародковому етапі. Готування - це діяльність по створенню умов для вчинення злочину, при якій ще не виконується об'єктивна сторона злочину. Саме створення умов для вчинення злочину і наявність реальної можливості настання злочинного результату є сутністю готування до злочину на основі чого і науковці виділяють ознаки готування.
Під виявленням наміру розуміють зовнішній прояв у будь-якій формі наміру особи вчинити злочин, але без подальших дій спрямованих на реалізацію цього наміру.
Відмежування готування від виявлення наміру простежується досить чітко. Так при готуванні починається злочинна діяльність, є склад злочину, який є необхідною і єдиною умовою кримінальної відповідальності. Виявлення наміру не утворює складу злочину та суспільно-небезпечного діяння, що посягає на об'єкти охоронювані законом. Отже виявлення наміру також не є стадією вчинення злочину, хоч необхідно зазначити, що деякі вчені вважали виявлення наміру початковою стадією вчинення злочину. Автор праці притримується позиції згідно якої виявлення умислу не є кримінально караними, а також є стадією вчинення злочину.
Велике теоретичне і практичне значення має інститут відповідальності за готування до злочину. Відповідно до законодавства готування до злочину тягне за собою застосування тих же мір покарання, які призначені кримінальним законом за "даний вид злочину". Так відповідальність за готування настає за тією ж статтею Особливої частини, що і закінчений злочин із обов'язковим посиланням на статтю 14 КК України.
Пом'якшення покарання за готування, як вид попередньої злочинної відповідальності є правом, а не обов'язком суду, оскільки принцип обов'язкового пом'якшення покарання в певних випадках суперечив би завданню максимальної індивідуалізації відповідальності і покарання відповідно до тяжкості злочину і особи злочинця.
Виходячи із принципу факультативного пом'якшення покарання при притягненні особи до відповідальності суду необхідно також враховувати ряд обставин, що пов'язані з не доведенням злочину до кінця; ступінь суспільної небезпечності злочину та злочинцю; ступінь здійснення злочинного наміру; ступінь підготовки злочину; причини, що перешкоджали винному довести розпочату злочинну діяльність до логічного кінця.
Замах характеризується суб'єктивними та об'єктивними ознаками, які мають свої властивості. З об'єктивної сторони замах це суспільно-небезпечне діяння, що безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, ця безпосередність полягає в тому, що дії винного можуть створювати, але ще не створили, з причин, що не залежать від волі винного склад закінченого злочину, а отже основний зміст замаху в неповному, частковомувиконанні об'єктивної сторони складу злочину. Другою ознакою об'єктивної сторони є незавершеність злочину, яка полягає в відсутності однієї або декількох ознак передбачених відповідною статтею Особливої частини КК України. При дослідженні даної ознаки автор вказує, що необхідно розмежовувати незавершеність злочинів із формальним складом - де незавершеність виявляється у неповному виконанні всіх дій, які входять в об'єктивну сторону конкретного злочину та матеріальним складом, де незавершеність злочину - це відсутність намірів вказаних у статті Особливої частини.
Третя ознака - обставини через які злочин не доводиться до кінця, що не залежить від волі винного, можуть бути як суб'єктивного так і об'єктивного характеру. З суб'єктивної сторони замах на злочин характеризується лише умисною формою вини. Причому судова практика, як і доктрина права притримується позиції, згідно якої при замаху на злочин можливий лише прямий умисел. Разом з тим, деякі науковці стверджують, що теоретично замах можливий і з непрямим умислом, але одночасно вказують, що практично довести умисел злочину на вчинення нереально, або взагалі неможливо. Проте, автор погоджується з позицією тих науковців, які стверджують, що замах можливий лише з прямим умислом. Отже, правильне розуміння та виділення ознак замаху на злочин дозволяє уникнути помилок в практичній діяльності.
Оосбливу увагу слід приділяти також відмежуванню статей попередньої злочинної діяльності: замаху від готування до злочину та від закінченого злочину. Так, замах на злочин і готування - це дві самостійні стадії злочинної діяльності, які відрізняються за своїми об'єктивними ознаками, ступенем і характером суспільної небезпечності. Оскільки при замаху безпосередньо починає виконуватися об'єктивна сторона злочину, а при готуванні, дії, що його утворюють ще не входять до об'єктивної сторони: при замаху наявна безпосередня загроза настання злочинного наслідку, або вже настали певні наслідки, а при готуванні дана загроза настання дуже відділена від злочинного наслідку і практично не створює загрози його настання для об'єкту, що охороняється законом. Отже, при готуванні до злочину створюються умови для подальшого вчинення злочину, а при замаху на злочин безпосередньо вчиняється злочин, виконується суб'єктивна сторона злочину. Отже, в більшості випадків розмежування цих стадій не є складними, але при цьому обов'язкове врахування об'єктивних і суб'єктивних ознак готування до злочину та замаху на злочин.
Сутність замаху на злочин визначається і відмежуванням його від закінченого злочину. Основною ознакою розмежування також виступає об'єктивна сторона злочину. Замах на злочин характеризується неповним виконанням об'єктивної сторони, що може
Loading...

 
 

Цікаве