WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

замах як злочинне посягання, яке не було закінчене, перерване в результаті прийнятого злочинцем рішення про припинення розпочатого злочину, внаслідок різних обставин за умови, що вони не залежать від волі винного, від закінченого злочину.
Отже, розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати:
а) конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення;
б) зміст умислу винної особи.
Крім того, правильне розмежування даних понять можливе лише на сонові загального вчення про стадії злочинної діяльності з обов'язковим врахуванням вищевказаних обставин, що дозволить уникнути помилок в теорії кримінального права та на практиці.
3.3. Кримінальна відповідальність за замах на злочин
Відповідно до законодавства вчинення замаху на злочин є кримінально караним діянням. Підставою для відповідальності особи за замах на злочин є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у статті 15 КК України та відповідній статті Особливої частини КК України.
Відповідно до законодавства замах на злочин тягне за собою застосування таких мір покарання, як і закінчений злочин. Цей основний принцип випливає з характеру суспільної небезпечності замаху. Діяння винного об'єктивно і суб'єктивно спрямовується на вчинення злочину, але наслідок не настає з причин, що не залежать від волі винного. Отже, характер і ступінь суспільної небезпечності цієї стадії попередньої злочинної діяльності в основному наближені до характеру і ступеню суспільної небезпечності закінченого злочину, на вчинення якого були спрямовані дії винного.
Проте, це ніяк не означає ідентичності характеру і ступеню суспільної небезпечності, оскільки при замаху суттєво відрізняється об'єктивна сторона злочину і перш за все відсутній злочинний наслідок.
Відповідно до ст..16 КК України кримінальна відповідальність за замах на злочин настає за тією статтею Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, з обов'язковим посиланням на ст..15 Загальної частини КК України. Це є юридичною підставою кримінальної відповідальності особи, що вчинила замах на злочин, незалежно від ступеня тяжкості злочину.
Статті Особливої частини КК України визначаючи склади закінчених злочинів містять імперативну норму про застосування відповідних мір покарання до осіб, що вчинили закінчений злочин. Самі по собі статті Особливої частини КК України не містять підстав для відповідальності за замах на злочин. Тому при відсутності в Загальній частині норми, що карає за замах на злочин, він залишався б некараним. Отже, посилання на ст..15 КК України поряд із застосуванням статті Особливої частини КК України є обов'язковим.
Положення закону, що замах карається як і вчинений закінчений злочин, означає лише, що замах карається за тією ж статтею, що і закінчений злочин і в межах санкції статті, що передбачає це злочин, зазначиав в.Д.Меньшагін.
Кримінальне законодавство при притягненні особи до кримінальної відповідальності за замах і при призначенні покарання вимагає призначення також покарання, як і за закінчений злочин, враховуючи ряд причин:
а) деякі злочини настільки суспільно-небезпечні на всіх стадіях їх вчинення, що замах на них в ряді випадків близько перебуває за ступенем своєї тяжкості до закінченого злочину;
б) суспільна небезпечність замаху, як останньої стадії незакінченого злочину наближається до небезпечності закінченого злочину в силу безпосередньої наближеності до стадії закінченого злочину;
в) відсутність злочинного результату, що є необхідною ознакою об'єктивної сторони злочину, не означає, що при замаху завжди відсутні і інші, не вказані в законі шкідливі наслідки, які можуть бути дуже тяжкими.;
г) вчинення дій, що утворюють замах може бути поєднане з обтяжуючими обставинами, що пом'якшення покарання протирічило б завданню загальної і спеціальної привенції злочинів.
Ці причини є основою відмови кримінального законодавства від принципу обов'язкового пом'якшення покарання за замах на злочин. Оскільки можна привести ряд прикладів, де детально продумані і організовані тяжкі злочини не закінчуються лише в силу випадкових моментів. Так, спеціальний рецидив, в ряді випадків настільки посилює характер суспільної небезпечності діяння і особи, що його вчинила, що одного факту не завершення злочину недостатньо для пом'якшення покарання. Також варто врахувати і ту обставину, що не досягнувши своєї мети, злочинець може причинити шкоду об'єкту посягання.
Отже, кримінальне право при призначенні покарання використовує принцип факультативного пом'якшення покарання, цей принцип закріпив ККУкраїни 2001 року в статті 68.
При призначенні покарання за замах на злочин суд в такій же мірі як і при призначенні покарання за закінчений злочин, керується положеннями статті 65 КК України, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, разом з тим враховують і ряд обставин пов'язаних з не доведенням злочину до кінця - специфічних тільки для замаху на злочин.
До таких обставин відносять:
- ступінь суспільної небезпечності діяння та особи, що його вчинила;
- ступінь здійснення злочинного наміру;
- наближеність настання злочинного результату;
- причини, в силу яких злочин не був доведений до кінця.
Доцільно розглянути кожну обставину детально.
Ступінь небезпечності вчиненого та особи є обставиною, що вливає на караність злочину в будь-якій стадії. Ступінь небезпечності вчиненого визначається важливістю та значимістю тих об'єктів на які посягає злочинець. Для визначення ступеня небезпечності особи суттєве значення мають такі обставини, як мотивів винного, повторність вчинення злочину, наявність судимостей за інші злочини чи навпаки вчинення злочину вперше, поведінка особи після спроби вчинення злочину, стійкість умислу особи.
Ступінь здійснення злочинного наміру або підготовленості злочину визначається перш за все стадією злочину на якість було зупинено його вчинення. Також на стадії замаху визначається вид його - закінчений чи незакінчений замах. Проте, суд не може обмежувати лише вказівкою на стадію злочину, він повинен оцінити всі вчинені злочинцем дії, що складають суб'єктивну сторону злочину, щоб визначити ступінь підготовленості.
На ступінь здійснення злочинного наміру також впливає і суб'єктивне ставлення винного до вчиненого ним злочинного діяння. Оскільки, замах здійснюється тільки умисно, то свідомістю особи охоплюється незавершеність злочину, усвідомлення того, що повна реалізація умислу при цьому не досягнута. Нереалізованість умислу, що є суттєвою впливає на правову оцінку вчиненого. Так, якщо при умислі службової особи на одержання хабара у великому або особливо великому розміри нею було одержано з причин, що не залежали від її волі лише частину обумовленого хабара, вчинене належить кваліфікувати як замах на одержання хабара у розмірі, який охоплювався її умислом.
Наближеність настання злочинного результату тісно пов'язана з ступенем підготовленості злочину і визначається двома моментами: наскільки далеко зайшло посягання на об'єкт і в якій мірі діяння реально загрожувало
Loading...

 
 

Цікаве