WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

хоча об'єктивно цей засіб не може потягнути злочинний результат. У цьому випадку має місце помилка в плані вчинення злочину.
В.Ф.Кіріченко розрізняє непридатні засоби на два види:
а) засоби, непридатні в силу об'єктивних особливостей конкретного випадку, але в інших випадках є в повній мірі придатні для досягнення злочинного результату;
б) Засоби, непридатні в силу об'єктивної нездатності при будь-яких умовах спричинити злочинний результат.
На думку В..Кіріченко, лише засоби другого виду є непридатними у власному сенці слова.
Від непридатного замаху треба відрізняти замах з кінченими засобами, коли особа внаслідок неуцтва або релігійних забобонів обирає засіб, об'єктивно неспроможний викликати бажаний злочинний результат, наприклад, ворожба, закляття. Звернення до вказаних засобів навіть за умови впевненості особи в їх ефективності розглядається як виявлення наміру і в кримінальному порядку не переслідується.
Усі прибічники, що визнають існування непридатного замаху, погоджуються з тим, що даний вид замаху має бути кримінально-караним, проте, факт непридатності обраних засобів, виходячи з концепції гуманізації покарань, може бути лише пом'якшуючою відповідальність обставиною.
Непридатний замах має суттєво практичне значення. Він необхідний для призначення покарання. Хоча судово-прокурорська практика не визнає такого виду замаху і поняття непридатного замаху у процесуальних актах не використовується. Однак при "явній" непридатності замаху це враховується при вирішенні питань про кримінальну відповідальність та при призначенні покарання.
3.2. Відмежування замаху на злочин від інших стадій попередньої злочинної діяльності: готування до злочину та закінченого злочину
В науці кримінального права порушувалося ще одне питання: чи є готування до злочину і замах на злочин двома самостійними стадіями чи єдиною стадією здійснення злочинної діяльності.
Так, А.Н.Трайнін в своїх працях практично не розмежовував стадії незакінченого злочину.
Проте, в працях більшості науковців з кримінального права підготовчі дії та замах на злочин визнавались і визнаються двома самостійними стадіями попередньої злочинної діяльності.
Розмежування готування та замаху передбачає певні труднощі, але не можна погодитись з тими науковцями, які надмірно перебільшують ці труднощі.
Готування і замах на злочин якісно відрізняються між собою, як різні за своїм характером і ступенем суспільної небезпечності стадії вчинення злочину.
При розмежуванні готування і замаху на злочин необхідно виходити з того, що юридичні конституції цих стадій незакінченого злочину відображають існуючі в дійсності етапи вчинення злочинної діяльності.
Заперечуючи необхідність розмежування цих стадій злочинної діяльності А.Н.Трайнін розробив розгорнуту теорію їх розмежування. Суть теорії зводилась до того, що діяння, яке створює замах є елементом складу відповідного злочину, то готування - це дії які є "необхідними актами, що забезпечують вчинення злочину."
Співвідношення готування і замаху А.Н.Трайнин визначав в таких формулах:
а) готування = умисел+дії, які не є елементом складу злочину;
б) замах = умисел+дії, що є елементом складу злочину-(мінус) наслідки.
Таким чином А.Н.Трайнін також прийшов до висновку, що готування є початком вчинення злочинного діяння, воно лише забезпечує його можливість в майбутньому. Характерною ж відмінною рисою замаху на злочин він визначив початок виконання складу злочину.
З такою позицією А.Н.Трайніна погодитись неможливо, бо стадії готування та замаху є необхідними етапами попередньої злочинної діяльності, на яких виконується склад злочину. Тому, неправий і М.І.Ковальов, який вважає теорію А.Н.Трайніна ясною і досить чіткою.
Важко погодитись із точкою зору Н.Д.Дурманова, який вказує, що від готування замах відрізняється тим, що вольові дії винного безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, тобто на виконання складу злочину, що виражається в безпосередньому посяганні на об'єкт, яке має місце при безпосередньому взаємодії суб'єкта з об'єктом. Дана позиція є невдалою для розмежування стадії злочинної діяльності оскільки, по-перше, безпорядна взаємодія (дотикання) об'єкта з суб'єктом практично важко уявляється, а, по-друге, така позиція вносить ще більшу неясність при розмежуванні готування та замаху.
Замах на злочин відрізняється від підготовчих дій тим, що він є діянням, безпосередньо спрямованим (об'єктивно і суб'єктивно) на вчинення закінченого злочину. Винний здійснює спробу вчинити саме закінчений злочин, у нього є намір довести початий злочин до кінця і при тому, як правило, в даний момент і в даному місці. Для цього суб'єкт вчиняє або починає вчиняти таке діяння, яке могло утворити (хоч з причин, що не залежать від волі винного і не створило) склад закінченого злочину. За своїми зовнішніми рисами діяння, що утворюють замах,схожі з тими, за допомогою яких створюється склад закінченого злочину. Різними є ступінь втілення в цих діяннях об'єктивної сторони злочину.
Підготовчі ж дії є лише першою підготовчою стадією, що створює умови для виконання складу злочину. В цьому змісти, вони також направлені на вчинення злочину. Маючи умисел на вчинення злочину, винний ще не ставить перед собою завдання довести злочин до кінця саме в даний і в даному місці, він ще не починає виконувати суб'єктивну сторону складу закінчення злочину. Самі ж по собі готувальні дії, які б вони не були успішні для злочинця не здатні викликати злочинний результат. Виключенням є випадки, коли законодавець шляхом створення усічених складів злочину визнає готування самостійним закінченим злочином.
Отже, для відмежування замаху на злочин і готування до нього, необхідно встановити, чи є вчинене особою діяння складовою частиною об'єктивної сторони того чи іншого злочину.
При замаху на вчинення злочину винна особа знаходиться ближче і реальніше до поставленої мети, ніж при готуванні до злочину. Якщо при готуванні особа лише створює ті чи інші умови для вчинення злочину в майбутньому, то при замаху вона вже безпосередньо вчиняє злочин, виконуючи суб'єктивну сторону злочину, хоча і не доводить його до кінця з причин, що не залежать від волі винного.
Характерною особливістю замаху, яке відрізняє його від готування є те,що при замаху об'єкт злочину ставиться під безпосередню загрозу спричинення йому шкоди. Небезпечність настання суспільно-небезпечних наслідків чи повного завершення дій стає реальною. При замаху в діях особи вже містяться ознаки передбаченого законом суспільно-небезпечного діяння, які утворюються склад незакінченого злочину: об'єкт, наявність дій, які входять в об'єктивну сторону злочину, наявність умислу, ознаки суб'єкту злочину.
Отже, в більшості випадків розмежування готування і замаху на злочин не є складним. Проте не завжди так легко провести межу між двома стадіями незакінченого злочину. Певні труднощі деколи виникають в тих випадках, коли злочинцем вчинені не всі, а лише частина дій, з допомогою яких він може виконати склад закінченого злочину, особливо якщо ці дії безпосередньо слідують за
Loading...

 
 

Цікаве