WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

замах в багатьох випадках супроводжується спричиненням, не виключених в об'єктивну сторону даного злочину шкідливих наслідків, які нерідко можуть бути дуже тяжкими. Прикладами з практики може бути такий, коли громадянин Н. бажаючи вбити громадянина М. з мотивів ревнощів наніс декілька ножових поранень. Оскільки поранення були несмертельні, громадянин М. отримав тяжкі тілесні ушкодження. Дії Н. кваліфікували, як хамах на вбивство.
Різна ступінь суспільної небезпечності закінченого і незакінченого замаху на злочин враховується при вирішенні питання про можливість добровільної відмови від вчинення злочину, при індивідуалізації покарання, а також при визначенні міри покарання. Тому не можна погодитись з Н.Ф.Кузнєцовою, яка вважає, що поділ замаху на закінчений і незакінчений немає суттєвого практичного значення.
Отже, можна зробити висновок, що ні на законодавчому рівні, ні в доктрині кримінального права не можна і не варто відмовлятися від поділу замаху на закінчений та незакінчений. І підсумовуючи все вище викладене автор вважає доцільним дати визначення видів замаху, що містяться в КК України, де законодавець найбільш повно врахував всі ознаки цих видів замаху.
Так, замах на вчинення злочину є закінчений, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
В науці кримінального права Тішкевич І.С. пропонує поділяти замах на кваліфікований або складний та некваліфікований.
Кваліфікованим замахом на злочин вважається замах, який одночасно містить ознаки іншого закінченого злочину. Наявність таких складних незакінчених злочинів також повинно враховуватись при кваліфікації замаху і при вирішенні питання про правові наслідки добровільної відмови від продовження розпочатого злочину.
Науковці в галузі кримінального права проводять поділ замаху на злочин на придатний та непридатний, останній вид, в свою чергу поділяється на замах на непридатний об'єкт і замах непридатними засобами.
Даний інститут набрав широкого розповсюдження в останні роки. Крім того нерідко зустрічаються помилки в слідчо-судовій практиці. А тому, питання непридатного замаху на сьогодні є достатньо важливим і актуальним, оскільки кримінальний закон не закріпив ні його поняття, ні його видів, ні особливостей кримінальної відповідальності за призначення покарання за даний вид замаху.
Спочатку необхідно розглянути питання замаху на непридатний об'єкт.
Як вказують більшість науковців конструкція замаху на непридатний об'єкт заснована на помилковості розуміння об'єкту злочину. Замах на непридатний об'єкт розуміють, як діяння спрямовані на такий об'єкт, який є непридатним для вчинення над ним злочину чи взагалі відсутній в момент замаху.
В.Ф.Кіриченко звертає увагу на те, що непридатним є не об'єкт, а предмет посягання, внаслідок чого воно не може спричинити дійсної шкоди суспільним відносинам. Непридатність предмета не може викликати непридатність об'єкта, яким є суспільні відносини. Тому об'єкт не може бути непридатним, він або є, або його немає.
Уточнення даного виду непридатного замаху проводить Н.В.Лясс, що вказує на неможливість формулювання замаху на непридатний предмет посягання. Оскільки, не можна забувати про те, що злочинець посягає не на предмет речі, а на суспільні відносини, не предметам, а саме цим відносинам, він намагається нанести шкоду. До того ж об'єкт і предмет посягання можна розрізнити лише у відношенні до частини злочинних діянь (майнові злочини, злочини у сфері господарювання та інші). При посяганні на життя та при вчиненні ряду інших злочинів про предмет говорити не приходиться. Н.Д.Дурманов, наприклад, вказує, що при посяганні на життя, людину не можна розглядати як предмет посягання. Н.Д.Дурманов запропонував використовувати замість поняття замах на непридатний об'єкт поняття замах на нереальний об'єкт. Проте, якщо об'єкти злочинів не можуть бути непридатними, то тим більше вони не можуть бути нереальними.
Отже, непридатним для посягання предмет може стати через його відсутність, а також внаслідок втрати ним своїх попередніх якостей, які були захищені законом.
Замах на відсутній об'єкт проявляється у тому, що здійснюючи посягання на життя особи, власність, винний спрямовує своє посягання відповідно туди, де реально існуюча людина чи майно в даний час відсутня, наприклад, спроба викрасти майно з сейфа, де насправді він пустий.
Для замах на непридатний об'єкт внаслідок втрати ним своїх попередніх якостей характерно, що реальний безпосередній об'єкт, на спричинення шкоди якому спрямований умисел винного, насправді не ставить в небезпеку. Тільки через місце, наприклад: постріл у труп, що прийнятий за живу людину та інше.
Таким чином, під замахом на непридатний об'єкт розуміють такі випадки, коли винна особа посягає наоб'єкт (точніше предмет), який в дійсності відсутній або на предмет (об'єкт), який внаслідок втрати ним своїх якостей не підпадає під кримінально-правову охорону, а отже із-за фактичної помилки даної особи не створюється реальна небезпека завдання чи спричинення шкоди об'єкту.
Іншим видом непридатного замаху є замах з непридатними засобами. Під засобами в даному випадку розуміють не тільки предмети, які використовуються для вчинення злочину, але в деяких випадках і дії. Це в основному відноситься до застосування технічних методів.
Замах з непридатними засобами полягає в тому, що суб'єкт для досягнення злочинного результату використовує засоби, які не можуть за своїми об'єктивним властивостями призвести до настання бажаного результату.
Теорія кримінального права розрізняє декілька видів замаху:
1) коли особа, яка здійснює замах, через помилку використовує непридатний засіб замість придатного, наприклад, нешкідливий порошок замість отрути;
2) коли придатний у даному випадку засіб використовується не в тій кількості, яка необхідна для спричинення шкідливого результату, наприклад, недостатня кількість отрути для смерті особи;
3) коли придатний у даному випадку засіб використано не тим способом, який міг би викликати результат;
4) коли засіб у даному випадку не був достатньо ефективним.
В останніх трьох випадках ніяких специфічних питань не виникає. Посягання у більшості випадків не призводить до закінченого злочину саме внаслідок недостатності чи низької якості засобу, чи невмілого його використання. Це якраз те, що найбільш характерно для замаху.
Отже, залишається випадок, коли винна особа замість придатного засобу використовує непридатний. По-перше, при наявності помилки винний правильно уявляв собі той засіб, який привів би до вчинення злочину, однак при використанні засобу, він помилково взяв інший, який не міг спричинити результат. Отже, тут помилка в самому виконання злочину, хоча план злочину помилки не містив. По-друге, коли винний помилково вважає придатними засіб для вчинення злочину,
Loading...

 
 

Цікаве