WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

ознаками замах характеризується виною лише у формі умислу. Як зазначав Крігер Г.А., що ця ознака замаху випливає з цього сутності, як перерваної всупереч волі винного дії, а також безпосередньої спрямованості дій на виконання складу злочину.
Судова практика, як і доктрина кримінального права дотримується позиції згідно якої при замаху на злочин можливий лише прямий умисел. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" зазначається, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Надзвичайно спірним в кримінально-правовій літературі є питання про можливість стадії замаху при вчиненні злочину з непрямим умислом. А.А.Жижиленко вважав, що замах можливий однозначно при прямому умислі так і при непрямому або евентуальному. М.М.Ісаєв, Н.В.Лясс, А.А.Піонтковський та інші автори в принципі визнають можливість замаху при вчиненні злочину з непрямим умислом, однак вважають практично нереальною або взагалі неможливою караність такого умислу досить важко і злочинець може дуже часто з успіхом заперечувати свідоме допущення ним настання результату.
А.Н.Трайнін, заперечуючи можливість замаху при евентуальному умислі, вказував, що не бажаючи результату, особа не може готуватися до вчинення злочину, ні тим більше здійснювати замах на його вчинення.
Дійсно, при непрямому умислі вольова діяльність суб'єкта не направляється на досягнення даного наслідку. Вона направлена на досягнення зовсім іншого результату, який може бути як злочинним так і не злочинним. Отже, немає і не може бути розгортання вольової діяльності в напрямку досягнення суспільно небезпечного наслідку. Таким чином, замах можливий тільки тоді, коли винна особа вчиняє діяння тільки з прямим умислом. Саме це і було зазначено вперше в Кримінальному кодексі України 2001 року.
Отже, правильне розуміння ознак замаху, що вказані у визначенні цієї стадії попередньої злочинної діяльності є необхідною умовою недопущення помилок в діяльності судово-прокурорських органів.
Замах, як діяння, що безпосередньо спрямоване на виконання складу злочину більш легко визначається, як злочинне діяння ніж готування. Проте, в судово-прокурорській практиці мають місце випадки, коли замах за своїми зовнішніми рисами немає чітко вираженого злочинного характеру. В цих випадках тільки шляхом встановлення та детального аналізу необхідно визначити об'єктивні та суб'єктивні ознаки замаху на злочин.
Процес розвитку злочинної діяльності на стадії замаху характеризується вчиненням суб'єктом дій, які виражають ступінь здійснення злочинного наміру.
Чинний кримінальний кодекс вперше закріпив розподіл замаху на два основних види: закінчений та незакінчений в залежності від характеру вчинених дій та моменту наближення закінчення злочину. При цьому, в літературі неоднаково вирішується питання про критерії такого поділу.
Професор Герцензон А.А., професор Шаргородський М.Д. , а також професор Кузнєцова Н.Ф. притримувалися об'єктивного критерію поділу замаху на види. Так, Герцензон А.А. пише, що закінчений замах міститься в ненастанні злочинного наслідку, хоч і суб'єктом були виконані всі умови для його настання. Суб'єктивного критерію при розмежуванні видів замаху притримувались також ряд теоретиків В.Д.Меньшагін, З.А.Вишинская, Б.С.Утевський, В.Ф.Кіріченко, А.А.Піонтковський.
Так, Піонтковський А.А. по суб'єктивному критерію, визначав, що незакінченим є такий замах при якому особа не вчинила ще всього того, що вона вважала необхідним для реалізації свого злочинного наміру; закінченим є такий замах, при якому особа вчинила все те, що вона вважала необхідним для реалізації злочинного наміру але результат внаслідок чого-небудь не настав.
На сьогодні, виходячи із проведених досліджень та аналізу судової практики, а також виходячи із принципу суб'єктивної відповідальності та загально прийнятого твердження, згідно якого кримінально-правова оцінка діяння визначається передусім виною особи, Шевчук А.В. приймав до висновку, що за основу поділу замаху необхідно брати суб'єктивний критерій, сутність якого полягає в тому, що вид замаху визначається в залежності від оцінки ступеня завершеності злочинних дій самою винною особою. Змістом даного критерію є усвідомлення особою ступеня завершеності дій, що вчиняються.
Проте, на практиці суб'єктивний критерій, якщо його не поєднати з врахуванням об'єктивних даних, досить часто визнається не прийнятним, оскільки дуже важко, а деколи і неможливо довести, що злочинець вважав свої дії достатніми для спричинення суспільно небезпечного результату.
Між незакінченим і закінченим замахом є суттєві відмінності по їх об'єктивних органах, по ступеню виконання об'єктивної сторони складу злочину.
В закінченому замаху відсутній тільки один елемент складу злочину - суспільно-небезпечний наслідок, що вказаний в диспозиції статті Особливої частини КК України. Суб'єктом уже вчинене діяння, достатнє для спричинення наслідку, але він не наступає лишетому, що цьому завадили обставини, що не залежать від волі винного. При незакінченому замаху не тільки відсутній злочинний результат, але й саме діяння, що може викликати його, ще не закінчене.
Загальною, родовою ознакою цих видів замаху є безпосередня спрямованість діяння на вчинення злочину, так, що воно могло б, при відсутності перешкод утворити склад закінченого злочину. Відмінність в тому, що при закінченому замаху таке діяння вчиняється повністю, а при незакінченому - лише частково.
Іншими словами, при незакінченому злочині злочинний результат, до якого прагнув винний не тільки не наступає, але й взагалі не може настати, оскільки особо не закінчено вчинення дій, необхідних для спричинення цього результату. При закінченому замаху настання злочинного результату хоч і не мало місця, проте він міг настати в результаті вчинення з цією ціллю дій, якщо б цьому не зашкодили не залежні від волі винного обставини.
Необхідність врахування як суб'єктивних так і об'єктивних ознак замаху при розмежуванні його видів. Із того, що ці ознаки можуть бути роз'єднані лише мислено, для зручної теоретичного аналізу, в дійсності ж вони складають одне ціле. Тому, не випадково Н.Д.Дурманов підкреслив, що об'єктивний і суб'єктивний моменти діяння нероздільні, і що тому протиставлення цих ознак при визначенні замаху недопустимо.
Розмежування закінченого і незакінченого замаху можливе при вчиненні злочинів з матеріальним складом. Замах при вчиненні злочину з формальним складом може визначатися лише в неповному виконанні самого діяння, що необхідне для реалізації злочинного наміру.
Закінчений замах при рівних умовах є, як правило, більш небезпечний ніж незакінчений. Підвищена небезпека закінченого замаху посилає в тому, що він міг потягнути за собою настання злочинного наслідку в результаті вчинених дій, якщо б цьому не завадили обставини, що не залежать від волі винного. Крім того, закінчений
Loading...

 
 

Цікаве