WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

сторони. В злочинах з формальним складом, що вчиняється шляхом без діяння, вся поведінка особи до моменту вчинення злочину, що виражається в бездіяльності не має кримінально-правового значення, закінченого злочину. Наприклад, невиконання вироку, рішення суду - ст..382 КК України, відмова свідка від дачі показань - ст.385 КК України. Тощо.
Другою характерною ознакою об'єктивної сторони замаху є те, що злочин не доводиться до кінця, тобто незавершеність кримінального посягання виражається у відсутності однієї чи декількох ознак, передбачених відповідною нормою Особливої частини КК України. На цій стадії об'єктивна сторона злочину виконується лише частково, не досягає свого повного розвитку. При цьому слід відрізняти злочини з матеріальними і формальними складами. Для перших ознакою незавершеності є ненастання (відсутність) того злочинного результату, який є конструктивною ознакою даного складу злочину (наприклад, при вбивстві - смерть потерпілого). Разом з тим стадія замаху не означає у всіх випадках відсутності взагалі злочинного наміру. В деяких випадках він фактично настає, однак ніколи не може бути тим, який передбачено конкретною нормою Особливої частини Кримінального кодексу України.
Так, при замаху на вбивство може бути завдана шкода здоров'ю. Вчинене буде розглядатись не як заподіяння тяжких ушкоджень, а як замах на вбивство. В даному випадку суб'єктивну завершеність дій винного слід відрізняти від фактичної незавершеності злочинного діяння (відсутність передбаченої законом злочинний результат). У випадках, коли передбачений законом злочинний результат настає не одразу, а через певний проміжок часу (наприклад, настання смерті через декілька дій після спричинення потерпілому з метою позбавлення життя травми), злочин визнається закінченим. Оскільки, з точки зору закону кримінальне діяння вважається закінченим, якщо наступив спричинений навмисними діями винуватого злочинний результат, незалежно від того, скільки пройшло часу після вчинення суспільно-небезпечної дії.
У злочинах з формальним складом незавершеність полягає у неповному виконанні всіх тих дій, які входять в об'єктивну сторону конкретного складу злочину. В законі прямо вказано на незавершеність злочину, однак ця ознака по різному трактувалась науковцями в ряді робіт. Так, наприклад, Дурманов Н.Д. оспорював положення про те, що при замаху вчиняються дії, які входять в об'єктивну сторону складу злочину. Для об'єктивної сторони закінченого злочину характерна наявність дій, які потягнули злочинний результат.
Однак, цей факт, що злочинний результат в ряді випадків є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони, ні в якому разі не суперечить тому, що при замаху вчиняються дії, які входять в об'єктивну сторону складу злочину. Злочинний результат не вичерпує об'єктивної сторони, він є її частиною, при чому не завжди обов'язковою. При замаху має місце саме суспільно небезпечне діяння. Отже, у злочинах з формальним складом незавершеність полягає у вчиненні не всіх тих дій, що утворюють передбачений законом закінчений злочин.
Саме не повне виконання об'єктивної сторони - це ознака, яка найбільш чітко відмежовує замах від закінченого злочину: злочинцю не вдається або досягти злочинного результату, якого він прагнув, або повністю виконати дії, що є необхідними для завершення злочину.
Третьою ознакою, що характеризує об'єктивну сторону замаху є незавершеність злочину, яка є вимушеною. вимушеність полягає в тому, що злочин не доводиться до кінця, з причин, що не залежать від волі винного. Законодавець спеціально підкреслює, що злочин при замаху є незакінченим не з волі особи, а з причин, які не залежать від волі винної особи.
Ці обставини, як об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зашкодили закінчити злочин всупереч докладеним зусиллям особи (наприклад, активний опір потерпілого, недосконалість знарядь злочину, недостатність фізичних сил чи досвіду, невміння користуватись зброєю, її несправність, затримання злочинця тощо). Причини, внаслідок яких особа вимушена відмовитись від доведення злочину до кінця можуть виникнути під впливом її власних дій (наприклад, вживання значних доз алкоголю, наркотичних засобів, випадкове заподіяння самому собі тілесного ушкодження тощо). Іноді серед цих обставин виділяють непереборні (наприклад, при вчиненні крадіжки, злочинця затримують власники майна) і так, що роблять доведення злочину до кінця практично мало реальним (при проникненні особи до приміщення з митою крадіжки, увімкнулась сигналізація тощо).
При усій різноманітності обставин, які перешкоджають завершеності злочину, їх об'єднує те, що будь яка з них виникає чи існує незалежно від винного. Ця ознака також дає змогу відрізнити замах на злочин від закінченого злочину.
Складніше відокремити, перерваний з незалежних від волі винного обставин, злочин від добровільної відмови, коли є або виникли обставини, що не виключають повної можливості доведення до кінця злочинного посягання, однак суттєво його ускладнюють. Якщо труднощі, які виникли за переконанням винуватого можливо подолати, хоча для цього й необхідно доложити певних зусиль, то в наявності добровільна відмова від закінчення злочину.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 року № 2 "Про судову практику в справах про контрабандута порушення митних правил" зазначається, що добровільна відмова можлива на стадії готування або незакінченого замаху на вчинення злочину, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього. В іншій Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 3 "Про судову практику в справах про згвалтування та інші статеві злочини" вказується, що суди повинні мати на увазі, що не може злочину, яка викликана неможливістю дальшого продовження злочинних дій з причин, незалежних від волі винного.
Кримінальний закон (ч.1 ст.15 КК України) характеризує замах на злочин, як умисне діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину. Тим самим підкреслюється четверта ознака замаху, що характеризує суб'єктивну сторону. Таке законодавче формулювання дозволяє стверджувати, що замах на злочин, є стадією розвитку умисного злочину. Отже, як і попередня стаді (готування), замах є станом реалізації умислу на вчинення злочину, тобто навмисною, цілеспрямованою злочинною діяльністю. Винний практично розпочавши злочин, прагне довести його до кінця. При необережному злочині особа або передбачає настання суспільно небезпечного результату, але легковажно розраховує на його відвернення, або взагалі не передбачає, тобто вольова діяльність особи абсолютно не спрямовується на вчинення злочину. Тому в необережних злочинах немає і не може бути стадії замаху оскільки винний не намірений спричинити шкоду.
Специфіка змісту умислу при замаху полягає в тому, що свідомістю особи охоплюється незавершеність злочину. Здійснюючи замах, винна особа усвідомлює практично всі елементи певного складу злочину. Проте, це усвідомлення поєднується з розумінням того, що повна реалізація умислу при цьому не досягнута.
За суб'єктивними
Loading...

 
 

Цікаве