WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

Кримінально-правове дослідження cтадій вчинення злочину - Дипломна робота

виконання інших підготовчих до злочину дій, суб'єкт, як правило, зовсім не намірений обмежувати свою злочинну діяльність, він розглядає їх, як виконання лише попередніх дій, що входять в план здійснення задуманого злочину. Готування забезпечує можливість вчинення в подальшому певного злочинного діяння. Ціллю злочинця є саме вчинення закінченого злочину.
Тому, якщо продовженню розпочатої злочинної діяльності ніхто чи нікого не заважає, винний, що не відмовився від свого наміру виконати злочин, після готувальних дій розпочинає до безпосередньої спроби вчинення закінченого злочину. Якщо ця спроба виявляється невдалою і всупереч бажанню суб'єкта злочин не доводиться до кінця, відповідальність настає за замах на злочин.
Визначення замаху на злочин в науці кримінального права мало свої складності. Так, варто погодитись з А.А.Герцензоном, що найбільші складності в розмежуванні стадій злочину містяться в визначення замаху на злочин. Ці труднощі оцінюються тим, що поняття замаху охоплює різноманітні за своїм характером діяння, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але такі, що не досягли стадії закінченого злочину за обставин, що не залежать від волі винного.
Замах на злочин - це така незакінчена злочинна діяльність, яка вже вийшла за межі готування, але не досягла стадії закінченого злочину.
Замах на злочин - це початок його безпосереднього здійснення, самостійний етап його виконання. Іншими словами це незавершена дія чи дія, яка не потягнула бажаних для винуватого наслідків. Коротко кажучи, замах - це початий, але недоведений до кінця злочин.
Вперше визначення замаху на злочин в кримінальному праві було дане в "Керівних началах по кримінальному праву СРСР" 1919 року. Замах на злочин тут визначався, як дії спрямовані на вчинення злочину, коли особа виконала всі, які вона вважала необхідними для реалізації свого умислу, але злочинний результат не настав, з причин, що не залежали від волі винного (стаття 18). Разом з тим, таке визначення замаху було досить вузьким, бо воно не враховувало багатьох випадків замаху.
Ряд теоретиків кримінального права давали свої визначення замаху, які також мали недоліки.
М.Д.Шаргородський вказує, що під замахом розуміються дії спрямовані безпосередньо на вчинення злочину і є початком його здійснення. На думку Н.Д.Дурманова, замах на злочин є дією безпосередньо направленою на вчинення злочину, на виконання складу злочину, коли винний уже посягнув на об'єкт.
Проте, подібні розуміння замаху на злочин є неприйнятними, оскільки початком виконання злочинного діяння, як вказувалось раніше є готування до злочину.
Б.С.Утевський вказує, що замах має місце в тих випадках, коли особа вчиняє дії, що безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але злочин не доводиться до кінця за тими чи іншими причинами. А.А.Герцензон визначає замах, як дію, направлену на вчинення злочину, але таку, що не призвела до злочинного наслідку, в силу причин, що залежать від волі суб'єкта, так і не залежать від нього. А.А.Трайнін вважав, що замах на злочин присутній тоді, коли є всі елементи складу злочину, за винятком одного - наслідку.
Ці дефініції також є неповними, в них відсутні вказівки на те, що при замаху злочин не доводиться до кінця, з причин, що не залежать від волі винного.
На думку автора найбільш повним доктринальним визначенням є визначення поняття замаху на злочин, що було дане Тишкевичем І.С. Він визначав замах на злочин, як умисне суспільне-небезпечне діяння, безпосередньо спрямоване на виконання складу закінченого злочину, але таке, що не досягло цієї мети з причин, що не залежать від волі особи.
Враховуючи законодавчі та доктринальні визначення замаху на злочин, сучасне законодавче визначення, що дане в ст..15 КК України найбільш точно і повно закріпила всі ознаки замаху. Так, згідно закону, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Наведене у статті 15 визначення замаху на злочин, порівняно з таким визначенням яке дав КК 1960 року, містить дві новели:
1) на законодавчому рівні закріплено, що стадія замаху можлива лише у злочинах, вчинюваних з прямим умислом;
2) шляхом використання терміна діяння уточнено, що замах на злочин може набувати форми, як активних дій, так і бездіяльності.
Законодавче формулювання замаху на злочин дозволяє визначити його суб'єктивні та об'єктивні ознаки. Більшість науковців виділяють три характерні ознаки замаху:
1) дії чи бездіяльність, що безпосередньо спрямовані на вчинення злочину;
2) не доведення злочину до кінця;
3) злочин незавершене з причин, які не залежіть від волі винного.
Разом з тим, на думку автора необхідно виділяти ще й четверту ознаку, яка прямо передбачена в законі: наявність умисної вини, при чому лише у формі прямого умислу.
З об'єктивної сторони замах посягає у діях безпосередньо направлених на вчинення злочину. Термін "безпосередньо" означає, що особа почала виконувати чи фактично виконала об'єктивну сторону конкретного складу злочину. Саме ці дії чи бездіяльність проявляються у виконанні злочину. Вони вже прямо направлені на охоронюваний об'єкт, ставлять його в реальну небезпеку заподіяння шкоди, а в деяких випадкахзаподіюють йому шкоди. Так, замах найчастіше виражається у вчиненні такого діяння, яким може бути виконаний склад певного злочину. Найбільш явним випадком замаху є безпосередня спроба спричинення того суспільно-небезпечного результату, який включений в число необхідних елементів об'єктивної сторони вчиненого злочину. Замах на злочин може також виражатися у вчиненні лише частини дій, необхідних для настання злочинного результату. Таким чином, замах безпосередньо спрямований на вчинення злочину в тому змісті, що дії винного уже можуть створювати, хоч з причин, що не залежать від волі винного ще не створили склад закінченого злочину. Саме в цьому міститься сутність замаху на злочин.
Отже, основний зміст цієї ознаки полягає в частковому, неповному виконанні об'єктивної сторони конкретного злочину, який описаний у диспозиції однієї із статей Особливої частини Кримінального кодексу України. Наприклад, особа, яка посягає на життя, стріляє з пістолета, але промахується, наносить удар ножем, але ніж ламається та ін.
У абсолютній більшості випадків замах здійснюється шляхом злочинних дії з матеріальним складом (здійснення пострілу, проникнення до житла, заподіяння удару тощо). Однак, у деяких злочинах з матеріальним складом замахом може бути визнано і бездіяльність, якщо в ній проявляється воля особи, яка прагне досягти злочинного результату. Класичним прикладом бездіяльності є такий, коли мама не годує дитину з метою убивства останньої.
Замах можливий також і в злочинах з формальним складом, що вчиняється шляхом дій, коли об'єктивна сторона вчиненого злочину виконана не повністю, тобто не повне виконання всіх дій, що входять до суб'єктивної
Loading...

 
 

Цікаве