WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Становлення і розвиток Верховного Суду України - Реферат

Становлення і розвиток Верховного Суду України - Реферат

Верховними судами союзних республік. Крім того, названий Закон не передбачав існування у складі цих судів президій і пленумів. Зосередження у Верховному Суді СРСР величезної кількості справ породжувало тяганину, а в ряді випадків негативно впливало на якість їх розгляду в порядку нагляду 15.
У 30-ті рр. Верховний Суд республіки очолювали Г.М. Завіцький, Г.А. Желєзногорський-Айзенберг, Ф.В. Шум'ятський. У період сталінського "великого терору" названі особи, як і ті, хто обіймав посаду Голови Верховного Суду УСРР у 20-ті рр., були репресовані 16.
У роки Великої Вітчизняної війни діяльність Верховного Суду УРСР на деякий час була перервана у зв'язку з окупацією України фашистською Німеччиною. Після визволення частини території України у 1943 р. на нійвідновили свою діяльність органи державної влади й управління, у тому числі розпочав свою роботу у березні 1943 р. у м. Старобільську Ворошиловградської області і Верховний Суд УРСР у складі п'яти осіб: заступника Голови суду в цивільних справах М.Г. Розанова, заступника Голови суду в кримінальних справах Д.С. Сусла та трьох членів суду 17. У серпні 1943 р. до виконання обов'язків Голови Верховного Суду УРСР повернувся К.Т. Топчій, призначений на цю посаду в травні 1938 р., який у перші роки війни був заступником голів військових трибуналів Південно-Західного, Сталінградського та Центрального фронтів.
5 січня 1944 р. після нетривалого перебування у смт Дворічна Харківської області, а потім - у м. Харкові Верховний Суд УРСР, як і інші центральні партійні й державні установи, повернувся до столиці УРСР - м. Києва.
У перші повоєнні роки організація і діяльність Верховного Суду УРСР здійснювались на основі Конституції УРСР 1937 р. та Закону СРСР "Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік" 1938 р. На першій сесії Верховної Ради УРСР другого скликання
(4-6 березня 1947 р.) був обраний склад Верховного Суду УРСР строком на п'ять років. З травня 1945 р. його очолював О.Ф. Блискавка, а з листопада 1945 р. по грудень 1948 р. - К.Т. Топчій, якого на цій посаді заступив П.Х. Нощенко.
Після смерті у 1953 р. І.В. Сталіна в країні розгорнулася боротьба за демократизацію партійного і державного життя. У процесі десталінізації державного будівництва відбувалися зміни й у судовій системі як СРСР, так і УРСР. Підвищенню ролі Верховного Суду УРСР сприяло утворення в його складі згідно з Указом Верховної Ради УРСР від 3 вересня 1954 р. Президії, на яку покладався розгляд протестів у порядку судового нагляду на вироки, рішення, ухвали і постанови, що набрали законної сили 18.
Друга кодифікація радянського законодавства в Україні, яка розпочалася наприкінці 50-х рр., не обминула і судоустрій республіки. 30 червня 1960 р. був прийнятий Закон "Про судоустрій Української РСР", що забезпечував більш чітку організацію та діяльність Верховного Суду УРСР. Підтверджувалися широкі права цього суду по нагляду за діяльністю всіх судів республіки. За ним було визнано право законодавчої ініціативи, що пояснювалося розширенням у період "хрущовської відлиги" прав союзних республік, зокрема передачею їм права прийняття кримінального, цивільного, процесуального кодексів і закону про судоустрій.
Із 1963 р. Верховний Суд УРСР став здійснювати управління і керівництво органами державного нотаріату, що зумовлювалось ліквідацією в березні 1963 р. Міністерства юстиції УРСР 19. Після того, як у 1970 р. ця функція знову перейшла до поновленого Міністерства юстиції УРСР, Верховний Суд отримав можливість зосередити всі свої зусилля на безпосередньому розгляді цивільних та кримінальних справ, здійсненні контролю за діяльністю судів шляхом перегляду справ у касаційному і наглядному порядку 20.
Високий статус Верховного Суду УРСР закріплювала і Конституція УРСР 1978 р., у ст. 151 якої зазначалося, що "Верховний Суд Української РСР є найвищим судовим органом Української РСР і здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки. Верховний Суд Української РСР обирається Верховною Радою Української РСР у складі Голови, його заступників, членів і народних засідателів" 21. 5 червня 1981 р. був прийнятий Закон "Про судоустрій Української РСР", який розширював законодавчу регламентацію всіх сторін організації та діяльності Верховного Суду УРСР.
Торкнулися судової системи Української РСР і зміни, внесені до Конституції УРСР у 1989 р. Але на той час судові органи республіки ще перебували під впливом союзних державних структур. І лише після прийняття Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., а незабаром - і Закону від 24 жовтня 1990 р. про внесення змін та доповнень до Конституції УРСР суди республіки вийшли з підпорядкування союзних органів.
Протягом останніх десятиліть існування радянської судової системи Верховний Суд УРСР очолювали Ф.К. Глух, В.І. Зайчук, О.Н. Якименко, які незважаючи на всі складнощі радянської дійсності намагалися обстоювати ідеали справедливості 22.
На день проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України Верховний Суд УРСР як найвищий судовий орган республіки функціонував у складі: судової колегії у цивільних справах, судової колегії у кримінальних справах, президії, Пленуму.
В умовах побудови в Україні суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави зазнавав змін і правовий статус Верховного Суду України. Так, Концепцією судово-правової реформи в Україні, схваленою Верховною Радою України 28 квітня 1992 р., передбачалося вдосконалення судової системи, у тому числі її найвищої ланки - Верховного Суду України. Він визначався як вища інстанція в системі судів загальної юрисдикції, уповноважена переглядати в апеляційному та касаційному порядку справи, розглянуті цими судами, а також розглядати справи за нововиявленими обставинами. Таким чином, після десятиліть існування радянських судових органів в Україні передбачалося відновлення перегляду справ вищим судовим органом країни в апеляційному порядку (інститут апеляційного перегляду судових рішень, що не набрали законної сили, існував в Україні ще після Судової реформи 1864 р. і був зруйнований із початком становлення радянської моделі судової системи в 1917 р.). Досить привабливим виглядало також положення Концепції судово-правової реформи зразка 1992 р. про те, що "Верховний Суд України не розглядає справи по першій інстанції, оскільки це суперечить Міжнародному пакту про громадянські та політичні права і позбавляє засуджених та інших учасників процесу права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення" 23.
Для впровадження в життя таких новацій у галузі судоустрою України
Loading...

 
 

Цікаве