WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Становлення і розвиток Верховного Суду України - Реферат

Становлення і розвиток Верховного Суду України - Реферат

членів Верховного Суду.
До відання Верховного Суду УСРР також належали: скасування вироків у зв'язку з нововиявленими обставинами на підставі матеріалів їх перевірки і висновків органів прокурорського нагляду; перегляд у порядку судового нагляду за протестами Прокурора республіки або Прокурора Верховного Суду УСРР вироків і рішень усіх судів у кримінальних та цивільних справах, щонабрали законної сили. У порядку судового нагляду та за нововиявленими обставинами справи розглядались у касаційних колегіях у такому ж порядку, як і касаційні скарги та протести. У разі, коли справа була вже розглянута касаційною колегією Верховного Суду УСРР, протести виносилися на розгляд Пленуму цього суду.
При судовій колегії у кримінальних справах Верховного Суду УСРР передбачалася слідча частина, до якої входили слідчі у найважливіших справах.
На початку 1923 р. був затверджений штат Верховного Суду УСРР у такому складі: Голова Верховного Суду, його заступник, чотири голови колегій, 16 членів, шість слідчих у найважливіших справах і 76 осіб канцелярського та обслуговуючого персоналу - всього 104 чоловіки 5.
Таким чином, наприкінці 1922 р. - на початку 1923 р. в УСРР були створені правові й організаційні засади для функціонування Верховного Суду УСРР. Він розпочав свою діяльність 11 березня 1923 р. 6
Першим Головою Верховного Суду УСРР був державний діяч С.Ф. Буздалін 7. До складу суду також увійшли: голова цивільної касаційної колегії Малицький та її члени Семенов, Єсава, Аппен, Ткачов; голова кримінальної касаційної колегії Поволоцький та члени останньої Сухоплюєв, Собчак, Лухта, Меламед; голова судової касаційної колегії Ракітов і члени цієї колегії Конопльов та Каваненко 8.
У подальшому на організацію та діяльність Верховного Суду УСРР впливало багато чинників радянської моделі державності. Так, на обсязі повноважень та ролі Верховного Суду УСРР вже у 20-ті рр. позначилось утворення Союзу РСР, до складу якого увійшла й УСРР. Відповідно до Конституції СРСР 1924 р. при Центральному Виконавчому Комітеті СРСР створювався Верховний Суд СРСР (ст. 43), який міг істотно впливати на Верховний Суд УСРР, оскільки мав, зокрема, право розглядати й опротестовувати перед ЦВК СРСР постанови, рішення, вироки Верховних судів союзних республік, якщо вони, на його думку, суперечили загальносоюзному законодавству або інтересам інших союзних республік 9.
У зв'язку з необхідністю узгодження українського законодавства про судоустрій із законодавством СРСР та з адміністративно-територіальними змінами, що відбулися в Україні протягом 1923-1925 рр., а також з утворенням у 1924 р. у складі УСРР Автономної Молдавської СРР 22 жовтня 1925 р. ВУЦВК затвердив нове Положення про судоустрій УСРР (далі - Положення 1925 р.) 10. За цим Положенням Верховний Суд УСРР, як і раніше, очолював усю судову систему республіки, яка крім нього складалася з таких ланок: народний суд, окружний суд, Головний суд АМСРР. На Верховний Суд УСРР покладалися: судовий контроль над усіма судовими й військовими трибуналами, що діяли на території УСРР; розгляд у касаційно-ревізійному порядку справ, вирішених окружними судами і військовими трибуналами, у порядку нагляду - всіх справ, вирішених будь-яким судом республіки; по першій інстанції - кримінальних і цивільних справ особливої державної ваги.
Деякі норми Положення 1925 р. свідчать про певну демократизацію організації та діяльності Верховного Суду УСРР. Так, для розгляду справ по першій інстанції вводився інститут народних засідателів. Водночас демократичні засади підривались існуванням у складі Верховного Суду УСРР надзвичайних сесій, передбачених Положенням про надзвичайні сесії Верховного Суду УСРР і окружних судів (затверджене постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 18 вересня 1925 р. 11). Діяльність цих сесій обмежувала процесуальні права підсудних, оскільки пред'явлення обвинуваченому матеріалів слідства було необов'язковим, захисники в судове засідання не допускались, а вирок касаційному оскарженню не підлягав.
Положення 1925 р. дістало продовження і подальший розвиток у Положенні про судоустрій УСРР, затвердженому ВУЦВК і РНК УСРР 11 вересня 1929 р. 12 Згідно з новим Положенням Верховний Суд УСРР залишався єдиним судом України, який мав право переглядати вироки, ухвали й рішення всіх судів республіки, що набрали законної сили, у порядку судового нагляду та за нововиявленими обставинами.
У 20-ті рр. Головами (або в.о. Голови) Верховного Суду УСРР також були: С.М. Канарський, М.М. Лебединець, М.В. Михайлик, Ф.Т. Мазур, С.Н. Крупко 13.
Укорінення на початку 30-х рр. командно-адміністративної системи управління негативно вплинуло на організацію та діяльність усіх ланок судової системи України. Так, нове Положення про судоустрій УСРР, затверджене постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 25 вересня 1931 р., зобов'язувало судові органи УСРР крім вирішення завдань, що визначались і попередніми положеннями, боротися з будь-якими спробами протидіяти соціалістичному будівництву, активно сприяти соціалістичній індустріалізації країни, перебудові сільського господарства на соціалістичних засадах і рішучому наступу на рештки капіталістичних елементів. Віднесення боротьби із класовими ворогами до пріоритетних завдань судових органів в умовах сталінського тоталітарного режиму неминуче тягло за собою порушення законності, посилення карального ухилу в діяльності судів, блокувало наявні у них можливості надійно захищати права та свободи людини і громадянина.
Судові органи УСРР продовжували залишатися під тиском цього режиму навіть після того, як правові засади їх організації та діяльності були закріплені в розділі IХ "Суд і прокуратура" Конституції УРСР 1937 р. У її ст. 102 зазначалося, що правосуддя в УРСР здійснюється Верховним Судом УРСР, Верховним Судом МАРСР, обласними судами, судами адміністративних округів, а також спеціальними судами СРСР, що створювалися за постановою Верховної Ради СРСР, та народними судами.
Статус найвищого судового органу УРСР Конституція 1937 р. закріплювала за Верховним Судом УРСР, який обирався Верховною Радою УРСР строком на п'ять років (статті 104, 105) 14. Але в умовах надцентралізації, яка була характерною рисою панівної у той час командно-адміністративної системи управління, конституційна норма про Верховний Суд УРСР як найвищий суд республіки виявилася декларативною, оскільки згідно з прийнятим Верховною Радою СРСР 16 серпня 1938 р. Законом СРСР "Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік" Верховний Суд СРСР наділявся правом розглядати протести на рішення, вироки, ухвали всіх судів, минаючи їх перевірку
Loading...

 
 

Цікаве