WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Становлення і розвиток Верховного Суду України - Реферат

Становлення і розвиток Верховного Суду України - Реферат


Реферат на тему:
Становлення і розвиток Верховного Суду України
Прийняття 7 лютого 2002 р. Закону України "Про судоустрій України" знаменувало собою новий етап у багатовіковій історії організації та діяльності судів в Україні.
Ще за часів Київської Русі (IХ-ХII ст.) судові функції крім Великого київського князя здійснювали представники місцевої адміністрації - посадники та волостелі. Складовою Української козацької держави, створеної під проводом Богдана Хмельницького, була розгалужена судова система, в якій головне місце належало Генеральному судді, котрий очолював вищий судовий орган держави. Така організація судів ще довго продовжувала існувати і після входження України до складу Росії у 1654 р. й була скасована у ХVIII ст. у зв'язку з ліквідацією російським царатом української національної державності.
В умовах національних державотворчих процесів у 1917-1920 рр. відбувалося формування судової системи в Українській Народній Республіці, Українській Гетьманській державі, УНР часів Директорії 1. Формувалися судові органи й у Західноукраїнській Народній Республіці.
Але істотні прорахунки українських демократів, допущені в ході розбудови національної державності, і деякі інші чинники дозволили українським більшовикам, спираючись на всебічну допомогу своїх російських однопартійців, утворити Українську радянську республіку і встановити жорстокий радянський режим на більшій частині України. У процесі побудови радянського державного апарату у 1917-1920 рр. була створена і діяла розгалужена система радянських судів, налаштованих насамперед на придушення тих суспільних сил України, які чинили опір більшовицькій тиранії, що запанувала на теренах країни.
Декілька років панування в Україні радянської тоталітарно-репресивної системи підірвали її економіку і наприкінці 1920 р. призвели країну до краю прірви, що викликало невдоволення політикою радянської влади серед широких верств трудового населення України. Тому, боючись втратити владу, правляча більшовицька партія визнала за необхідне на початку 1921 р. перейти до нової економічної політики, що зумовило проведення цілого ряду реформ як в економіці, так і в державному апараті та законодавстві УСРР.
Основою судової реформи стала постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 16 грудня 1922 р., якою було затверджено Положення про судоустрій УСРР (далі - Положення 1922 р.) 2, що вводилося в дію з 1 лютого 1923 р.
У ст. 1 названого Положення зазначалося, що "з метою охорони завоювань пролетарської революції, забезпечення інтересів держави, прав трудящих та їх об'єднань на території УСРР діє єдина система судових установ: 1) народний суд у складі постійного судді, 2) народний суд у складі постійного судді і двох народних засідателів, 3) губернський суд, 4) Верховний Суд УСРР і його колегії". Із прийняттям Положення 1922 р. підлягали ліквідації: дисциплінарні товариські суди, що існували при губпрофрадах і повітових об'єднаннях профспілок; особливі сесії народних судів; губернські й окружні (районні) революційні трибунали; губернські раднарсуди; Верховний трибунал і відділ Верховного судового контролю Народного Комісаріату юстиції УСРР 3.
Таким чином, з 1923 р. судову систему УСРР очолив Верховний Суд УСРР. Він розглядався сучасниками як "вищий інститут всієї судової системи, центральний штаб, що зосереджує в своїх руках усі нитки судової практики та скеровує їх у відповідному напрямкові" 4. Відповідно до ст. 55 Положення 1922 р. Верховний Суд створювався у складі: Президії, пленарного засідання, касаційних колегій у цивільних і кримінальних справах, судової колегії, дисциплінарної колегії.
Голова Верховного Суду УСРР та його заступник, голова судової колегії призначалися Президією ВУЦВК безпосередньо, голови касаційних колегій і члени Верховного Суду - за поданням Народного комісара юстиції республіки. Відкликання з посад суддів Верховного Суду УСРР здійснювалося лише Президією ВУЦВК.
Згідно зі ст. 59 Положення 1922 р., Голова, його заступник, голови судової і касаційних колегій утворювали Президію Верховного Суду УСРР. До компетенції Президії належали: розподіл обов'язків між членами Верховного Суду УСРР; перевірка і затвердження звітності; призначення спеціальних ревізій губернських судів та інших прирівняних до них судів на пропозицію Прокурора республіки і заслуховування звітів про наслідки цих ревізій; порушення дисциплінарних проваджень щодо членів Верховного Суду УСРР, голів губернських і прирівняних до них судів, їх заступників як за наслідками ревізій, так і за окремими повідомленнями Прокурора республіки та накладення на них дисциплінарних стягнень у межах наданої Президії влади; скликання пленарних засідань Верховного Суду УСРР. У засіданні Президії Верховного Суду УСРР брав участь з правом дорадчого голосу Прокурор цього суду, присутність якого була обов'язковою.
Пленарне засідання Верховного Суду УСРР було правомочним, якщо на ньому були присутні не менше половини всіх його членів та Прокурор республіки або його старший помічник. До відання пленарного засідання належали: тлумачення законів з питань судової практики, що порушувались окремими колегіями, складами суду, Президією Верховного Суду, Прокурором республіки чи його помічником; розгляд, скасування і зміна вироків, рішень та ухвал судових і касаційних колегій Верховного чи будь-якого іншого суду республіки на пропозицію Президії ВУЦВК, Президії Верховного Суду УСРР, Прокурора республіки і за протестами головуючих на засіданнях цих колегій або присутніх на них прокурорів. Крім того, на пленарних засіданнях Верховного Суду УСРР обиралась дисциплінарна колегія.
Судові засідання касаційних колегій (у цивільних і кримінальних справах) проводились у складі трьох постійних членів суду. При колегіях перебували два помічники Прокурора Верховного Суду УСРР.
До підсудності Верховного Суду УСРР по першій інстанції належали справи особливої важливості, які передавались на його розгляд за постановою ВУЦВК і РНК УСРР, Пленуму Верховного Суду УСРР, Прокурора республіки, Державного політичного управління УСРР. Це були справи за обвинуваченням членів ВУЦВК, народних комісарів, членів Президії Української Ради Народного Господарства, голів та членів президій губвиконкомів, губсудів, членів Реввійськради республіки та колегії ДПУ УСРР, повноважних послів та їх помічників, а також цивільні справи, у яких позивачем або відповідачем виступав Народний Комісаріат республіки чи прирівняна до нього центральна державна установа УСРР. Усі справи по першій інстанції розглядались у складі трьох постійних
Loading...

 
 

Цікаве