WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретико-правові проблеми боротьби з кіберзлочинами - Реферат

Теоретико-правові проблеми боротьби з кіберзлочинами - Реферат

виходять з практики і враховують новітні досягнення технології промислово розвинених країн. Суть підходу, викладеного в роботі Даррелла Менте, така: у результаті створення телекомунікаційних мереж і їх активного використання утвориться єдиний інформаційний простір всього світу. Виникають значні проблеми, пов'язані з визначенням юрисдикції держав у цьому інформаційному просторі. Державні кордони в ньому не існують або значною мірою стираються. Для усунення пов'язаних з цим проблем необхідне міжнародно-правове регулювання телекомунікаційного простору. В дискусіях з цієї проблеми проводиться паралель з правовим режимом Арктики і Антарктики, на які не розповсюджується суверенітет якої-небудь однієї держави, з іншими міжнародними ресурсами. Тому неможливо зазначати тільки одну загальну проблему, що знаходить відображення в міжнародному праві.
Розглядаючи кримінально-правові аспекти використання мережі Internet, пов'язані з виникненням і розповсюдженням нових видів злочинів, необхідно вказати, що їх аналіз дозволяє розділити їх на дві групи. Перша з них пов'язана з участю у злочинній діяльності працівників тих організацій, що найбільше потерпіли.
До другої групи можна віднести спроби несанкціонованого доступу до телекомунікаційних систем ззовні, із використанням віддалених атак та інших методів. У цих випадках кіберзлочинці можуть атакувати систему тільки із загальнодоступних глобальних мереж і використовують методи, без знання яких боротися з ними важко. Проте у вітчизняній і зарубіжній літературі, доступній широкому колу зацікавлених осіб, аналіз конкретних випадків проникнення в автоматизовані системи належного висвітлення, на жаль, не одержав. Причинами цього є те, що організації, які зіткнулися з розкраданням засобів, псуванням або розголошенням своїх даних, а також випадками блокування наданих ними послуг у результаті дій кіберзлочинців, не зацікавлені в обнародуванні, а тим більше в опублікуванні звітів про такі інциденти.
Кіберзлочини, що набули транснаціонального розмаху, змушують здійснювати пошук адекватних шляхів боротьби з ними. Поширенню масштабів цих негативних явищ, на наш погляд, сприяє невирішеність наступних питань:
- вразливість і взаємозалежність комп'ютерних систем в глобальній мережі Internet. Із зростанням залежності суспільства від комп'ютерної техніки і систем телекомунікацій значно зростає ризик уразливості нової технології, обумовленої злочинними діями. Широке поширення комп'ютерних вірусів і програмних закладок ще раз підкреслює цю небезпеку;
- транснаціональний характер кіберзлочинів, ефективні і дійові заходи, спрямовані на забезпечення цілісності комп'ютерних систем, стають життєво важливими для економічних та соціальних інтересів як країн що розвиваються, так і промислово розвинутих держав;
- відсутність відповідальності. Багато аспектів кіберзлочинності у більшості випадків є наслідком слабкого забезпечення безпеки інформації, ніж результатом дій зловмисників. Звідси з'являється необхідність розширення інформованості суспільства про вразливість комп'ютерних систем і необхідність здійснення дійових заходів безпеки;
- неефективність Цивільного законодавства. Кримінальні закони повинні доповнюватися відповідними цивільними санкціями, бо судові справи пов'язані з кіберзлочинами являють собою найбільш відповідальну процедуру через складність доказу і можуть не вписуватися в традиційні правові рамки;
- недосконалість законодавства і відсутність міжнародного співробітництва. Широке використання мережі Internet значною мірою випереджає рівень розвитку національних і міжнародних соціальних та правових норм, які регулюють сферу захисту інформації;
- застосування карних санкцій ще не забезпечує успіх у боротьбі з кіберзлочинами, тому що в існуючих законах немає їх чіткої класифікації, а складність тлумачення і застосування статей обмежують дії правоохоронних органів. Не розроблений і необхідний механізм забезпечення діяльності та взаємодії правоохоронних органів для належного переслідування і покарання за вчинення кіберзлочинів.
Відсутність належних міжнародних угод певним чином впливає на нормальне функціонування правоохоронних органів, враховуючи при цьому такі обставини:
- кримінальні справи пов'язані з кіберзлочинами можуть попадати в поле зору декількох юрисдикцій. Доказ учинення злочину залишається найбільш складним компонентом розслідування, оскільки досвідчені правопорушники "замітають" свої сліди, просочуючись через систему правосуддя, особливо в країнах, які з тих або інших причин відмовляються співпрацювати при зборі необхідних доказів;
- навіть за умов фіксації в конкретно взятій країні переконливих доказів, не маючи у своєму розпорядженні необхідної юрисдикції, не може бути здійснено переслідування злочинця;
- країна з розвитою юрисдикцією може виявитися неповноважною у судовому переслідуванні злочинця, якщо він постійно проживає в іншій країні, що не має сучасного законодавства, яке забезпечує видачу злочинців у таких випадках;
- навіть там, де переслідування злочинців виявилося успішним, судами виносяться лише номінальні вироки.
Комплексне вирішення зазначених проблем - це невідкладна потреба нашого часу, їх розв'язання дозволить усунути більшість ризиків, а також буде сприяти попередженню, виявленню і кримінальному переслідуванню віртуальних злочинців.
Незважаючи на те, що в нашій державі сьогодні є безліч не менш нагальних проблем, які потрібно вирішувати невідкладно, проблема боротьби з кіберзлочинами не можна лишати поза увагою. Необхідно розробляти методологічні, теоретичні і практичні основи забезпечення захисту інформації в глобальній мережі Internet. Адже майже усі взаємовідносини між суб'єктами інформаційного суспільства ґрунтуватимуться на споживанні й обміні інформацією. А в цьому випадку питання інформаційної безпеки стає превалюючим. Розвиток правового регулювання використання мережі Internet у нашій країні має спрямовуватися як на врахування зарубіжного досвіду, так і національних інтересів України в інформаційній сфері. Особлива увага повинна приділятися виявленню та дослідженню недоліків з метою їх подальшого уникання в правотворчій та правозастосовній діяльності і запобігання негативних наслідків інформатизації. Це повинно здійснюватись шляхомґрунтовного наукового забезпечення, залучення широкого кола вітчизняних фахівців, які володіють знаннями щодо юридичної теорії та практики України і зарубіжних країн, а також мають певну підготовку у галузі використання інформаційних технологій і захисту інформації.
Список використаної літератури:
1. Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность.- М., 1991.- 158с.
2. Collin Barry C. The Future of CyberTerrorism // Proceedings of 11th Annual International Symposium on Criminal Justice Issues.- The University of Illinois at Chicago, 1996.
3. Всеобщая декларация прав человека от 10.12.48 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами.- Вып.XIV.- М., 1957.
4. Про Національну програму інформатизації: Закон України // Відомості Верховної Ради України.- 1998.- №74.- 90с.
5. Darrel Menthe, Jurisdiction In Cyberspace: A Theory of International Spaces // 4 Mich. Tel. Tech. L. Rev.3 (April 23, 1998).
Loading...

 
 

Цікаве