WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Окремі аспекти міжнародної протидії злочинам, вчинених з використанням інформаційних технологій - Реферат

Окремі аспекти міжнародної протидії злочинам, вчинених з використанням інформаційних технологій - Реферат

комп'ютерних злочинів в Кримінальний Кодекс".
Комп'ютерний злочин, згідно кримінального законодавства Італії - це злочин, скоєний з використанням комп'ютерних технологій, від персонального комп'ютера до портативних телефонних пристроїв, які створені на базі мікрочіпів.
Законодавство Італії забезпечує захист урядових організацій, військових об'єктів, банків, компаній, фірм від несанкціонованого доступу в комп'ютерні мережі, протиправного використання захищених банків даних, незаконного копіювання топографій напівпровідників (чіпів), які злочинці використовують для встановлення кодів кредитних і телефонних карток, банківських рахунків, тощо.
Щорічні втрати в Італії від комп'ютерних злочинів складають сотні мільйонів лір. Характерним для поведінки комп'ютерних злочинців є використання програмного забезпечення, яке може автоматично набирати всі алфавітно-цифрові комбінації на основі принципу генератора випадкових чисел. Завдяки цій процедурі вони здатні встановити пароль, що дозволить увійти до системи [3, 109].
Франція володіє повним юридичним арсеналом для боротьби з такою категорією злочинності. У 1994 році було сформовано Бригаду поліції з компетентного персоналу, яка спеціалізується на виявленні та розслідуванні комп'ютерних злочинів при тісному співробітництві із службами безпеки та цивільними організаціями.
З 1 березня 1994 року було введено в дію нову версію Кримінального Кодексу, який докорінно змінив внутрішні закони про комп'ютерну злочинність.
До Кримінального Кодексу були внесені статті з санкціями проти правопорушень, які пов'язані з обробкою інформації та із злочинами стосовно фальсифікації даних.
Прийнятий 5 січня 1994 року Закон "Godfrran", який було названо на честь автора, вніс ясність та уточнив питання юриспруденції і практики відносно несанкціонованого доступу та протидії функціонуванню систем, які приносять щорічних збитків, наприклад, страховим компаніям в розмірі 5 мільярдів франків.
В Іспанії вислів "комп'ютерний злочин" має визначення:
1. Дії, які спрямовані на знищення або стирання програм чи їх складових частин, заміну, знищення накопиченої інформації, необґрунтоване використання ЕОМ.
2. Дії проти держави, національної безпеки, найближчого оточення, майна, тощо.
Єдиний закон, який передбачає покарання за комп'ютерні злочини - Кримінальний Кодекс Іспанії. Диспозиції статей Кодексу сформульовані у відповідності до норм Державного Закону № 5/92 від 2 жовтня 1992 року, який регулює процеси персональної автоматизованої обробки даних і передбачає утворення органу захисту даних для контролю за виконанням цих норм.
Перші законодавчі акти стосовно комп'ютерної злочинності в Австралії були прийняті в 1979 році.
Сектор комп'ютерних злочинів (CCS) Австралійської федеральної поліції (АРР) , який був організований в 1989 році, виконує дві функції. Перша - збір розвідувальної (оперативно-пошукової) інформації про спеціальні комп'ютерні злочини та їх розслідування. Друга - забезпечення технічної підтримки інших підрозділів щодо дослідження комп'ютерних засобів, які пов'язані із злочинами або допомагали в їх вчиненні.
Згідно чинного законодавства Австралії, комп'ютерні злочини поділяються на три загальні види:
1. Специфічні комп'ютерні злочини.
2. Злочини, пов'язані з комп'ютером.
3. Злочини, які вчинені за допомогою комп'ютерів.
Специфічні комп'ютерні злочини вміщують правопорушення, в яких комп'ютерна система є об'єктом вчинення злочину. Прикладом цього виду злочинів може бути протизаконний доступ до комп'ютерної системи.
До злочинів, які пов'язані з комп'ютерами, належать правопорушення, в яких комп'ютер виступає в ролі предмета або інструмента здійснення правопорушення. Одним з прикладів цієї категорії злочинів є крадіжка грошей з банка з використанням комп'ютера, як інструмента вчинення злочину.
Третій вид злочинів - правопорушення, в яких інформаційна технологія використовується як допоміжна у його вчиненні. Як приклад - використання синдикатами, які займаються розповсюдженням наркотиків, спеціальних комп'ютерів або комунікаційних засобів для безпечного зв'язку між собою.
Сьогодні Україна стоїть перед проблемою подальшого розвитку сучасних біо- та інформаційних технологій, телекомунікаційних систем, інформатизації суспільства. Головним завданням інформатизації суспільства є створення правових, економічних, технологічних, соціальних та освітніх першооснов для забезпечення будь-якому потенційному користувачеві в будь-який час у будь-якому місті країни доступу до інформації, яка необхідна для вирішення відповідних господарських, технічних, наукових, соціальних та особистих проблем.
Розвиток, мережі комерційних банків з великими обсягами банківських фінансових операцій щодо переказів значних сум грошей між державними і комерційними структурами, як в межах країни, так і за кордон, поставив питання про спрощення розрахунків шляхом впровадження в банківську систему комп'ютерної мережі та інших технічних засобів.
Введення мережі електронних розрахунків, безумовно, якоюсь мірою, призведе до зміни техніки виконання корисливих злочинів у сфері банківської діяльності, але в її основі будуть ті ж механізми документообігу, що базуються на системі бухгалтерського обліку. Тому діюча технологія вчинення злочинів може механічно перенестись в умови електронних розрахунків. Ця злочинність і для України набуває міжнародного характеру і загрожує економічнимосновам держави, як і світовій економічній системі. На думку зарубіжних спеціалістів незаконне використання комп'ютерів дає більші прибутки з меншим ризиком, ніж пограбування банків, тому число таких злочинів з кожним роком буде зростати.
Деякі банківські керівники пов'язують надійність електронних банківських систем з засобами їх зовнішнього захисту, тобто введенням системи шифрів (системи паролів) для входу не тільки в саму комп'ютерну мережу, а й до різних рівнів інформації системи у залежності від допуску користувачів. Коло працівників, які за технологією виконання банківських операцій мають доступ до широкого діапазону цієї інформації, досить велике. Тому система захисту електронних мереж, що базується тільки на кодуванні входів до різних видів інформації, малоефективна. Треба знайти принципово нові підходи для розробки відносно надійної системи захисту комп'ютерних мереж. Така система повинна будуватися згідно з технологією банківського документообігу та особливостями форм розрахунково-кредитних операцій.
Інформаційна технологія стала промисловим фактором. Сьогодні вона займає позицію, яка прирівнюється до таких факторів, як праця та капітал. Це означає, що той, хто вміє користуватися інформаційною технологією, одержує змогу впливати на економічні процеси, а, відтак, на політику і взагалі на суспільство.
Протягом останнього десятиріччя значно розширилися масштаби протизаконного використання ЕОМ саме при вчиненні економічних злочинів.
Організація інформаційно-технологічних систем на світовому рівні поряд з поліпшенням взаємодії ставить багато проблем. Організовані злочинні формування намагаються проникнути у виробництво програмного забезпечення і впливати на безпеку комп'ютерних мереж. Ці проблеми не можна не враховувати.
Просте управління комп'ютерами та, водночас, недостатня захищеність комп'ютерних мереж від несанкціонованого доступу стає причиною розкрадання великої кількості коштів шляхом їх електронного переказу за вигадані послуги, з міжнародних банків усього світу на поточні рахунки до тих країн, де уряди не особливо турбують себе запитами та іншими формами перевірки. Випадки крадіжок грошей за допомогою комп'ютерної техніки стають такими ж небезпечними злочинами, як викрадення дітей, вимагання, тероризм, торгівля наркотиками.
Список використаної літератури:
1. Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп'ютерним злочинам та їх розслідування // Право України. - 1998. - № 1. - с.101-103.
2. Голубєв В.О. Комп'ютерні злочини в банківській діяльності. - Запоріжжя: ВЦ "Павел", 1997. - 118 с.
3. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Комп'ютерна злочинність. Навчальний посібник. - Київ: Атіка, 2002. - 240с.
4. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп'ютерних технологій: Навчальний посібник. / За заг. ред. д.ю.н., професора Р.А.Калюжного. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2002. - 292с.

 
 

Цікаве

Загрузка...