WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Координація діяльності органів влади у боротьбі з організованою кіберзлочинністю - Реферат

Координація діяльності органів влади у боротьбі з організованою кіберзлочинністю - Реферат

різних джерел дозволяє прогнозувати значне зростання наступними роками таких проявів кіберзлочинності, як розповсюдження комп'ютерних вірусів через Інтернет - комп'ютерних програм здатних спричинити перекручення блокування та знищення комп'ютерної інформації. В окремих країнах, поряд з іншими видами кіберзлочинів, розповсюдження комп'ютерних вірусів розглядається кримінологами як форма кібертероризму.
З огляду на національну безпеку України, спостерігається небезпечна тенденція, пов'язана зі збільшенням технічної і технологічної залежності держави від транскордонних проявів кібертерористів. Останнім резонансним проявом комп'ютерно-вірусного посягання на національну систему електронних телекомунікацій є пошкодження комп'ютерної мережі Укртелекому. Збитки від однієї кібератаки, за різними експертними оцінками, коливаються у межах 1 млн дол. США.
На особливу увагу, у контексті координації діяльності правоохоронних органів різних країн щодо боротьби з транснаціональною кіберзлочинністю, заслуговують показники розкриття транскордонних кіберзлочинів у різних країнах. Так, за інформацією з наукових публікацій, було встановлено, що у Великобританії з 270 встановлених кіберзлочинів за останні 5 років було розкрито тільки 6, у ФРН - 170 із 2777, у Франції - 10 з 70. Як зазначають кримінологи, високий рівень нерозкритих злочинів зумовлено такими чинниками:
- високим рівнем підготовки та інтелектуального потенціалу правопорушників;
- неузгодженістю процедур обміну інформацією та координації діяльності між правоохоронними органами в окремих країнах та з іншими країнами;
- швидкістю і латентністю вчинення транскордонних злочинів з використанням комп'ютерних технологій;
- неузгодженість законодавства різних країн;
- низьким рівнем і плинністю кадрів у поліцейських органах;
- недовірою до правоохоронних органів з боку потерпілих фірм, що пов'язана з острахом отримати широкий розголос фактів вдалих атак на власні комп'ютерні системи, що може призвести до втрати прибутків через загублення ділової репутації і т.ін.
Про необхідність розгортання у нашій країні спеціальних підрозділів у системі різних міністерств та відомств (зокрема, підрозділів комп'ютерної розвідки та безпеки щодо боротьбі з кіберзлочинністю та законодавчого закріплення моніторингу електронних телекомунікацій різними правоохоронними органами) яскраво свідчать результати створених у минулому році спеціальних підрозділів у структурі МВС України. У 2002 році ними виявлено і порушено набагато більше кримінальних справ щодо кіберзлочинів (понад 230), ніж за попередні роки разом узяті, після введення у кримінальне законодавство України у 1994 р. відповідальності за порушення роботи автоматизованих систем (приблизно, близько 10 щороку).
Дослідження діяльності спеціальних підрозділів правоохоронних органів України щодо боротьби з кіберзлочинністю виявило ряд обставин, що не сприяють активізації та координації їх діяльності:
- низький рівень їх технічного та технологічного оснащення;
- прояви нездорової конкуренції між спецпідрозділами різних відомств (з конфіденційних джерел стало відомо, що нерідко спецпідрозділи СБУ передають до спецпідрозділів МВС оперативні матеріали за підвідомчістю за фактами виявлені тільки ті кіберзлочини, які вважаються безнадійними для розкриття);
- спецпідрозділи СБУ (де сконцентровано найкращий потенціал фахівців) не вважають за доцільне ділитися досвідом зі спецпідрозділами інших відомств щодо методів і способів виявлення, документування і розкриття кіберзлочинів, мотивуючи тим, що це є засобами подвійного використання технологій (хоча нерідко зазначені технології описані у відкритих публікаціях);
- низький рівень інформаційно-правової культури у більшості суддівського корпусу, особливо на районному рівні.
Слід зазначити, що окремі міністерства та інші органи республіканської влади демонструють негативний приклад щодо підтримки наукових досліджень, сприяють порушенню норми наукової етики та права інтелектуальної власності стосовно вітчизняних наукових структур. За приклад, науковцями Міжвідомчого НДЦ спільно з науковцями НДЦ правової інформатики Академії правових наук України було розроблено проект Концепції реформування законодавства у сфері суспільних інформаційних відносин (далі - Концепція). Наукові дослідження з обгрунтування Концепції за рекомендацією Урядової комісії було включено до завдань Національної програми інформатизації. Держком'звязку України неодноразово (тричі) оголошував тендер на проведення науково-дослідних робіт. Крім заявки НДЦ правової інформатики на тендер ніхто не бажав до участі в ньому залучатися як виконавець робіт. В останній раз оголошення тендеру в 2002 році у НДЦ правової інформатики з'явився конкурент - якесь товариство з обмеженою відповідальністю. Незважаючи на наукові пріоритети, переможцем тендеру було визнано товариство з обмеженою відповідальністю. Аналіз публікацій за тематикою свідчить, що серед працівників цього товариства фахівців у даній науковій галузі суспільних відносин немає, ніхто з них зауважень та пропозицій до проекту Концепції не подавав. Серед фахівців-науковців існує думка, що при визначенні переможця тендеру існують ознаки чиновницького протекціонізму та корупції в Держкомзв'язку України.
Враховуючи вищезазначене, пропонуються такі рекомендації.
1. На законодавчому рівні (у Кримінально-процесуальному кодексі та інших законах) слід вирішити питання про автоматичне набуття персональними даними та даними про організації (потерпілу сторону) їх банківської та комерційної таємниці статусу оперативно-розшукової, слідчої та судової таємниці. Розголошення у засобах масової інформації відомостей про потерпілу сторону, а також про співпрацю інших юридичних і фізичних осіб дозволяється цими особами тільки за умов конфіденційної інформації - без зазначення установчих даних (назви установи, організації, підприємства, персональних даних фізичних осіб).
2. МВС, Мінюсту, СБУ, Генеральній прокуратурі, Міносвіти та наукирекомендується:
- розглянути питання щодо створення інституту спеціальних судових експертів та спеціалістів, системи цільової підготовки та перепідготовки фахівців за спеціальністю "Судова експертиза засобів комп'ютерної техніки";
- організовувати періодично у рамках системи службової підготовки та науково-практичних семінарів спільне обговорення шляхів вирішення проблем координації, взаємодії щодо боротьби з кіберзлочинністю між оперативними працівниками, слідчими, прокурорами, викладачами відповідних вузів, навчальних і наукових центрів та інших зацікавлених сторін за участю суддів;
- на рівні міжвідомчого нормативного документа вирішити питання організації координації наукових досліджень науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів у сфері боротьби з кіберзлочинністю.
3. Генеральній прокуратурі України розглянути інформацію стосовно проведення тендерів у Держкомзв'язку України щодо закупівлі науково-дослідних робіт.
Список використаної літератури:
1. Аналітичний огляд НЦБ Інтерполу в Україні "Про досвід правоохоронних органів США по боротьбі з комп'ютерною злочинністю". Інформ. лист МВС від 4 квітя 1997 р.
2. Голубєв В.О. Комп`ютерні злочини в банківській діяльності. - З.: Павел, 1997.- С. 133.
3. Уголовный кодекс Украины: научно-практический комментарий. - Киев: Фита, 1995.-862 с.
4. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст із змінами і доповненнями за станом на 1 лютого 1996 року.-Київ: Видання українського державного центру правової інформації Міністерства юстиції України, 1996.- 224 с.
5. Закон України '' Про захист інформації в автоматизованих системах ''.//ВВР №31 1994.-286 с.
6. Положення про технічний захист інформації в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1994 р. № 632 // ЗП України, 1994. №12.;
Loading...

 
 

Цікаве