WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Виникнення правосуб'єктності підприємств: деякі питання - Реферат

Виникнення правосуб'єктності підприємств: деякі питання - Реферат

товариств як обрання керівника з числа засновників (учасників), такі призначення зборами учасників найманого керівника можливе лише після реєстрації товариства.
Слід звернути увагу і на поширену думку, яка грунтується на ст. 14 Закону "Про підприємства в Україні", про те, що "свої права з управління підприємством власник здійснюєбезпосередньо або через уповноважені ним органи (далі - власник), хоча він може делегувати їх іншому органу, який передбачається статутом підприємства"[16]. Як вбачається, право на управління підприємством розглядається не як зазначений вище виняток, а як його самостійне право, воно не ототожнюється з правами органу юридичної особи. Таким чином, прихильниками наведеної точки зору допускається можливість існування юридичної особи без органу, що суперечить ст. 29 Цивільного кодексу. Без сумніву, безпосередня участь "власника" (засновника - курсив Л.С.) в управлінні підприємством може мати місце, але тільки шляхом виконання функції керівника підприємства як його виконавчого органу. В таких випадках має місце збігання в одній особі засновника (учасника) і органу юридичної особи, межі прав якого визначаються в загальному порядку галузевим законодавством і статутними документами, а не правом власності.
Отже, оскільки дієздатність юридичної особи (як здатність своїми діями набувати права і створювати для себе обов'язки) може здійснюватися тільки керівником (виконавчим органом), момент її виникнення знаходиться в прямому співвідношенні з таким складним юридичним фактом як призначення (обрання) керівника підприємства або вступ на посаду керів-ника самого засновника приватного підприємства, логічним завершенням якого повинно бути оформлення належним чином контракту на управління майном та персоналом підприємства, а у випадках виконання цих функцій засновником - відповідним наказом по підприємству.
Проведений автором даної публікації вибірковий аналіз практики свідчить про повсюдне нівелювання зазначеного важливого питання як учасниками підприємств корпоративного типу, обраними на посаду керівника, так і засновниками приватних підприємств, які прийняли рішення про взяття на себе виконання функцій керівника. Слід констатувати, що це є наслідком не тільки їх правового нігілізму, а й безпідставної не уваги до вказаного питання законодавця, яким й нині не визначені вимоги до порядку оформлення правовідносин керівника з недержавними суб'єктами підприємницької діяльності.
Така ситуація здатна не тільки породжувати конфлікти між керівником та його роботодавцем, а й ставити іноді під сумніви факт наявності правосуб'єктності підприємства з усіма правовими наслідками, що з цього випливають.
Наведене, на мій погляд, дозволяє зробити наступні висновки.
Момент виникнення правоздатності підприємства поєднаний з часом його легітимації так само, як можливість реалізації правоздатності тісно пов'язана з моментом виникнення дієздатності підприємства.
Виникнення дієздатності підприємства визначається сукупністю таких обставин як момент створення (обрання, призначення) його виконавчого органу, належне правове оформлення правовідносин роботодавця з найнятим (обраним) керівником та фактичний початок виконання ним цієї функції, тобто є похідним від них. У разі прийняття фізичною осо-бою-засновником рішення про взяття на себе виконання функцій керівника при-ватного підприємства його дієздатність виникає з моменту письмового оформлення такого рішення у формі наказу і фактичного початку роботи на зазначеній посаді.
Зміна порядку створення підприємства і призначення його керівника дає підстави для визнання застарілими тих точок зору, згідно з якими їх правосуб'єктність продовжує розглядатись як єдність право- і дієздатності, оскільки вони виникають одночасно, і тих, котрі ототожнюють правосуб'єктність з правоздатністю у зв'язку з різним моментом виникнення правоздатності і дієздатності, або зовсім зводять її зміст до однієї правоздатності.
Так як правоздатність підприємства не завжди виникає одночасно з дієздатністю, а виникнення останньої можливе лише у легітимного суб'єкта господарювання, погоджуюся з позицією тих авторів, які розглядають правосуб'єктність як єдність право- і дієздатності, але із застереженням, що виникає вона одночасно з дієздатністю підприємства, тобто з моменту утворення (появи) його функціонуючого виконавчого органу (керівника), без котрого підприємство нездатне стати учасником правовідносин ні у сфері праці, ні у господарюванні (підприємництві) тощо.
Правосуб'єктність підприємства має комплексний характер і включає роботодавчу (трудову), цивільну та господарську (підприємницьку) правосуб'єктність, які виникають одночасно. Кожна з них, у свою чергу, має особливості, пов'язані з розподілом на загальну і спеціальні правосуб'єктності, з приводу чого знову загострились дискусії.
Беручи до уваги важливість інституту правосуб'єктності у правозастосовчій практиці, пропоную у законодавчих актах, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання (підприємництва), передбачити норми, які визначають момент та підстави виникнення їх дієздатності (правосуб'єктності).
Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання
Cтаття 26 Цивільного кодексу України передбачає, що юридичні особи мають цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей їх діяльності. Така правоздатність увійшла в наукову юридичну лексику під назвою "спеціальної правоздатності". Сутність її полягає в тому, що названа особа має право вчиняти лише дії, спрямовані на досягнення зазначеної в установчих документах мети. Концепція спеціальної правосуб'єктності сформувалася історично і органічно пов'язана з дозвільним порядком виникнення юридичних осіб. Статути перших корпорацій затверджувалися або санкціонувалися державою, і тому вчинення дій, ними не передбачених, було правопорушенням. В країнах англо-саксонської правової системи явище спеціальної правоздатності отримало назву доктрини "Ultra vires". Так описує сутність останньої англійський юрист В.Ансон: здатність корпорації укладати договори обмежена тим фактом, що будь-яка дія, вчинена нею з перевищенням прав, наданих корпорації за законом, за загальним правилом є Ultra vires та недійсна. Вона не існує окремо від акта парламента, яким створена або дозволено її створення, а тому правоздатність корпорації обмежена виконанням повноважень, наданих законом, або які можуть розумно випливати з його тексту. Навіть, якщо акціонери згодом схвалять договір, який суперечить цілям статуту, він не може вважатися зобов'язуючим компанію. В результаті правило Ultra vires виявлялося пасткою для необережного і час від часу спричиняло серйозні труднощі. Застосовуючи цю
Loading...

 
 

Цікаве