WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Застосування примусових заходів медичного характеру - Курсова робота

Застосування примусових заходів медичного характеру - Курсова робота

що деякі юристи, як, наприклад, П. П. Музика, К.Х. Антонян, С.В, Бородін, А. В. Наумов, визнають поняття "обмежена та "зменшена" щодо осудності особи як "тотожні". На наш погляд, це невірне тлумачення.
За тлумачним словником української мови: "Обмежений - з вузьким кругозором, інтересами, обмежений у якомусь відношенні; зменшений - зроблений меншим" .
Отже, вищезазначені поняття не тотожні, й відповідно поняття "зменшена осудність" щодо особи застосовувати недоцільно, як стверджують деякі автори" , оскільки судам при призначенні покарання необхідно буде враховувати всі обставини, а саме: особистість злочинця та обставини справи, наприклад, для призначення покарання менше нижчої межі або переходу до іншого, більш м'якого виду покарань, ніж передбачено санкцією статті.
Примусові заходи медичного характеру також можуть застосовуватись до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання. Частина 3 от. 19 КК передбачає випадок, коли особа вчинила злочин в стані осудності, але потім, до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Суд, якщо визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя постанову про застосування до такої особи примусового заходу медичного характеру (ч. 1 ст. 421 КПК). Після одужання особу може бути піддано покаранню, якщо не закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші підстави для звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання. Час перебування у психіатричному закладі особи, до якої було застосовано примусовий захід медичного характеру, зараховується в строк відбуття покарання, якщо вона засуджується до позбавлення волі або виправних робіт (ч. 1 ст. 423 КПК).
Проведення, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психологічного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Особи до яких застосовані примусові заходи медичного характеру підлягають огляду комісії лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу. Який надає особі таку психіатричну допомогу направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу, який надає особі таку психіатричну допомог, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.
В подальшому продовження застосування примусового захисту медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати місяців.
У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через зміну психічного стану особи на краще, суд може передати її на лікування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видумання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановленого вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.
Попереднє слідство в справах про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності розслідуються за правилами передбаченими статтями 111-130, 148-222 цього кодексу.
По закінченні попереднього слідства, якщо буде встановлено неосудність особи, що вчинила злочин, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Ця постанова разом з справою надсилається прокуророві.
Прокурор в свою чергу:
1) погодившись з постановою, затверджує її і надсилає справу до суду;
2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, є недостатніми, для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або в справі зібрано не достатньо доказів, що суспільно-небезпечне діяння вчинене даною особою, повертає справу слідчому для проведення додаткового слідства.
Розгляд даних справ проводиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою. Участю прокурора та захисника.
Участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання.
В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою злочину, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне змагання для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт.
Якщо особа, щодня якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислухує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор, потім захисник.
Заслухавши думку прокурора і захисника суд виходить у нарадну кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:
1) чи мало місце суспільно-небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа;
2) чи вчинено це діяння особо, щодо якої розглядається справа;
3) чи вчинила особа зазначене учення в стані неосудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на душевну хворобу, яки виключає застосування покарання;
4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення злочину захворіла на душевну хворобу, яка виключає застосування покарання. Суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру з зазначенням яких саме.
РОЗДІЛ 2. ОСОБИ ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО
ХАРАКТЕРУ
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
o які вчинили у стані неосудності суспільне небезпечні діяння;
oякі вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
o які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на
Loading...

 
 

Цікаве