WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Транспортні договори та їх правове регулювання - Курсова робота

Транспортні договори та їх правове регулювання - Курсова робота

пунктом призначення є залізнична станція; б) до Іншого транспортного органу, коли кінцевим пунктом перевезення є порт (пристань), автостанція чи аеропорт. Претензії, що виникають з перевезень пасажирів та багажу, можуть пред'являтися до транспортного органу відправлення або призначення на розсуд заявника. Залежно від характеру порушення право на пред'явлення претензії має відправник чи одержувач вантажу, які можуть переуступити його один одному або кожен з них своєму вищестоящому органові чи транспортно-експедиційній організації. Передача права на пред'явлення до перевізника претензії або позову іншим організаціям чи громадянам не допускається.
Для усіх перевезень, за загальним правилом, у всіх транспортних статутах (кодексах), до пред'явлення перевізникові позову обов'язково слід пред'явити йому претензію. Претензії пред'являються протягом шести місяців, а про сплату штрафів і премій - протягом 45 днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення, здійснюваного перевізниками різних видів транспорту за одним документом, - протягом шести місяців; про сплату штрафу або пені - протягом 45 днів. Якщо претензію відхилено чи відповідь не одержано у зазначені строки, заявникові надається на пред'явлення позову два місяці з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до відправників, одержувачів чи пасажирів позовів, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячний строк.
Відповідно до ст. 944 ЦК України до вчинення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, є обов'язковим пред'явлення претензії в порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами. Позов до перевізника може бути вчинено вантажовідправником або вавнтажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. Позовна давність за вимогами, що випливають з перевезення вантажу, встановлюється в один рік з моменту, що визначається згідно з транспортними статутами (кодексами).
Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями в закордонному сполученні, встановлюються транспортними статутами (кодексами) або міжнародними угодами.
?
ВИСНОВОК
Після вище пройденого матеріалу, проаналізувавши всі друковані джерела, які стосуються теми "Транспортні договори та їх правове регулювання" я можу зробити наступні висновки:
- по-перше, я зрозумів що таке транспортні договори, і яка саме їх роль в нашійнезалежній Україні, саме тепер, коли йде перехід до нової ринкової економіки, нових суспільно-політичних, правових відносин.
На даний момент, на мою думку, застосування, наприклад, того ж самого договору перевезення, сприяє швидкому розвитку відносин між самими суб'єктами підприємницької діяльності, забезпечує потреби споживачів у будь-якому виді продукції.
Що ж стосується прав особи в даних договорах, то наприклад, стаття 911 ЦК України встановлює мінімальний обсяг прав пасажира, що має бути забезпечений транспортною організацією, яка здійснює перевезення. Так, пасажир має право:
1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;
2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років, якщо вона не займає окремого місця;
3) купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки зі сплатою в пільговому порядку;
4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу в межах норм, встановлених транспортними статутами (кодексами);
5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;
6) відмовитися від поїздки з поверненням вартості або частини вартості квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);
7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце від-правлення транспортного засобу за вказаним у квитку маршрутом;
8) інші права, встановлені транспортними статутами (кодексами).
У разі порушення зобов'язання, що випливає із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену погодженням сторін, якщо інше не передбачено транспортними статутами та кодексами (ст. 920 ЦК України). Крім того, ЦК України встановлена також відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу (ст. 921), а також відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставления пасажира до пункту призначення (ст. 922). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти (ст. 924).
Підбиваючи підсумки, необхідно сказати, що наше законодавство поки що ще не на сто відсотків проконтролювало правове регулювання всіх транспортних договорів, є багато прогалин, тому, на мою думку, тільки реальне законодавче втручання з боку держави дозволить вивести роль транспортних договорів на провідне місце в реалізації прав юридичних та фізичних осіб.
?
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року - К., 1996 р.
2. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року N 435-IV.
3. Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №12 - Ст.. 10.
4. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 р.
5. Указ Президента України "Про відзначення нагородами працівників залізничного транспорту". - К., 2002.
6. Указ Президента України від 5.11.2000 №678 "Про положення про Міністерство транспорту України". - К., 2000р.
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 3.04.02 №204 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" - К., 2002 р.
8. Державний комітет з питань регулярної політики та підприємництва. Лист від 9.02.2002 р. "Щодо ліцензування надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом".
9. Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. зі змінам та доповненнями.
10. Бірюков І. А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України: Загальна частина. - К.: Наукова думка, 2000. - 304 с.
11. Голованів Обязательственное право. - СПб., 2002. - С.227
12. О.В. Дзера Цивільне право України: Підручник у 2 книгах. - К., Юрінком Інтер, 2002 р.
13. Я.М. Шевченко Цивільне право України: Академічний курс. - К., 2003 р.
Loading...

 
 

Цікаве