WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи виборчого права - Реферат

Принципи виборчого права - Реферат

застосовується у 76 країнах свічу.
Пропорційна виборча система передбачає проведення виборів за пар-тійними списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими блоками партій пропорційно до кількості голосів, набраних ними. На відміну від мажоритарної виборчої системи, при застосуванні пропорційної системи виборець насамперед голосує не за конкретну особу, а за певну партію чи блок партій, яка виставляє свій список кандидатів.
Історично пропорційна виборча система з'явилася пізніше від мажори-тарної, на початку XX століття, і сьогодні застосовується у 48 країнах світу. Вона впроваджувалася під гаслами справедливості, політичної рівності та поваги прав меншості, і часто пов'язується з ідеєю адекватного представництва всіх провідних політичних сил.
Вважається, що ця виборча система є справедливіша за інші, бо" дозволяє врахувати інтереси різноманітних суспільних груп, національних меншин, сприяє представництву різних політичних сил у парламенті. У той же час надмірна розпорошеність мандатів між різними, інколи дрібними партіями, призводила до неможливості сформувати більшість у парламенті і утворити уряд, а тому у більшості країн, що застосовують пропорційну систему, введений своєрідний бар'єр, тобто мінімальний відсоток голосів виборців, який має отримати список партії, щоб кандидати від неї могли отримати депутатські мандати. Розміри прохідного відсотка різні: 1% у Ізраїлі, 5% у ФРН, Швеції. 10% у Туреччині.
Як вважає Т. І. Кіс, абсолютний пропорціоналізм може існувати лише як теоретичний ідеал, концептуально пов'язаний з ідеальною демократією. Ця система сприяє зростанню політичного представництва, зростанню політичної активності та політичній соціалізації, знижуючи тим самим відчуженість громадян від участі у політичному процесі.
Існує кілька різновидів пропорційної виборчої системи:
o партія попередньо не формує список своїх кандидатів, а здобувши на виборах певне число мандатів, самостійно визначає депутатів;
o партія пропонує повні списки своїх кандидатів з визначеним місцем кожного з них;
o пропорційна система з преференціями (перевагами), яка дозволяє ви-борцям, які голосують за певний партійний список, позначати відповідними номерами тих кандидатів, яким вони віддають перевагу.
Тобто, залежно від можливості виборця вплинути на розташування кандидатів у списку, розрізняють такі різновиди пропорційної виборчої системи як "жорстка", "напівжорстка", "м'яка".
Противники пропорційної виборчої системи наголошують на тому, що замість вироблення ефективної парламентської більшості та сприяння створенню працездатного уряду, вона призводить до фіксації надмірної чисельності партій, появи слабких і мінливих урядових коаліцій.
Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Найголовнішим і найпростішим варіантом такої системи с "лінійне змішування", за якого частина депутатів обирається за ма-жоритарною системою, а інша частина - за пропорцією. Класичним при-кладом застосування змішаної виборчої системи є ФРН, у якій 50 відсотків депутатів Бундестагу обирається за земельними партійними списками, а інші 50 відсотків - на основі мажоритарної системи відносної більшості. Німецький досвід запозичили більшість посткомуністичних країн, зокрема Україна, Росія, Литва та ін. Змішана виборча система у нових державах пострадянського простору надійніше та об'єктивніше дозволяє віддзеркалювати політичну структуру суспільства, веде до появи впливових політичних структур замість "кишенькових'' партій, які нема ют ь популярності серед населення.
На думку М. Томенка, "змішана система дещо привабливіша для про-стого виборця. Наявність загальнонаціональних списків виборчих блоків посилює суспільний інтерес та привертає увагу до перипетії! політичної боротьби. Мотивація пересічного виборця зростає, адже окрім впливу на вибори у своєму одномандатному окрузі, він має можливість долучатися до загальноукраїнського політнкуму. Крім того, у варіанті змішаної системи зменшується роль суб'єктивних факторів (зокрема, владного впливу) на рішення виборців".
4. ВИБОРЧА СИСТЕМА УКРАЇНИ.
За Законом України "Про вибори народних депутатів України" депутати Верховної Ради України обираються за змішаною виборчою системою. 50 відсотків (225 депутатів) обираються у одномандатних виборчих округах на основі мажоритарної виборчої системи відносної більшості, а інші 50% депутатів - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.
По багатомандатному загальнодержавному виборчому округу мандати розподіляються між партіями, виборчими блоками партій, то отримали 4 і більше відсотків голосів пропорційно до отриманої ними кількості голосів. По одномандатному виборчому округу обраним вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні відносно інших кандидатів, котрі балотувалися по даному виборчому округу.
Вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а також голів цих рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах. Вибори депутатів районної та обласної рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах.
Запровадження змішаної виборчої системи, безумовно, є важливим кроком на шляху до демократизації українського суспільства, однак вже сьогодні багато політичних партій виступають за проведення парламент-ських виборів за пропорційною системою, аргументуючи це такими поло-женнями:
o по-перше, вибори за змішаною виборчою системою привели до пар-ламенту багато безпартійних депутатів, що стало однією з причин того, що Верховна Рада України не змогла сформувати парламентську більшість;
o встановлення 4-відсоткового бар'єра, на думку прихильників про-порційної виборчої системи, привело по-суті до порушення конституційного права обирати тих громадян, які віддали свої голоси за політичні партії, що не подолали цей рубіж, але за яких проголосував певний відсоток виборців;
o політичні партії, які подолали цей 4-відсотковий бар'єр, і взяли участь у виборах, поділили між собою депутатські мандати, які поправу належали іншим політичним партіям. Отже, склалася такаситуація, коли голоси ви-борців, які вони віддали за інші політичні партії, тобто проти партій (блоків)-переможців, які пройшли до парламенту, були всупереч їх політичній волі зараховані цим партіям (виборчим блокам партій).
Ті, хто сьогодні виступає за чергове реформування виборчого законодавства України в аспекті переходу до пропорційної виборчої системи, вважають, що така система є перспективнішою, оскільки не буде втрачено жодного голосу виборця.
Використана література
Балабан Р. Результати парламентських виборів. 1990, 1494. 1998 рр. політологічний аналіз // Нова політика. - 1998. - №6.
Бобик В. М. Як сіпати популярним, перемасти чи наборах і утриматися ті політичному Олімпі. -К. 1993.
Білоус А. Пропорційні вибори в Україні: ілюзія чи реалії/ Нова політика. - 2001.-.№ 1.
Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна.- А., 2000.
Бойко О. Вибори до Верховної Ради СРСР: випробуванння сил політичної опозиції// Нова політика. -2001.-№1.
Васютинський В. Про особливості електорального самовизначення громадян України // Українські варіанти. - - 1998. - №2.
Ващенко К. Деякі підсумки виборчої кампанії партії та блоків: регіональний аспект/ Нова політика .-1998.-№2.
Енциклопедія політичної думки/ Пер.англ..-К: Дух і Лівтера.2000.
Loading...

 
 

Цікаве