WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія зародження, розвитку і становлення інституту адвокатури в Україні та країнах СНД - Курсова робота

Історія зародження, розвитку і становлення інституту адвокатури в Україні та країнах СНД - Курсова робота


Адвокатська діяльність неможлива без обов'язкової наявності забезпечених державою гарантій незалежності адвоката як суб'єкта відносин, пов'язаних з наданням правової допомоги фізичним та юридичним особам. Серед цих гарантій чи ненайважливіше місце посідає можливість захистити адвокатську таємницю.
Норми, які регулюють відносини, пов'язані з нерозголошенням адвокатської таємниці, містяться у декількох статтях Закону та у ст. 6 Кодексу професійної етики адвоката. Доцільно відмітити, що вказані норми визначають не тільки відношення до адвокатської таємниці різних державних органів та структур, але й ставлення до неї самих адвокатів.
Не розголошувати адвокатської таємниці повинні не тільки адвокати, а й їх помічники, стажери, працівники адвокатських утворень (п. 10 ст. 6 Кодексу). Строк збереження адвокатської таємниці не обмежено у часі (п. 2 ст. 6 Кодексу). Звільнити адвоката від обов'язку зберігати професійну таєм-ницю може лише довіритель (п. З ст. 6 Кодексу). Пункти 2 та 3 ст. 8 Закону закріплюють правила, якими обмежено та врегульовано можливість втручання органів, що провадять оперативно-розшукові та слідчі дії, в адвокатську діяльність, складовою частиною якої є нерозголошення професійної таємниці.
З метою збереження професійної таємниці адвокат повинен вести діловодство окремо від матеріалів та документів, які належать довірителеві (п. 9 ст. 6 Кодексу).
Але можливість забезпечити нерозголошення професійної таємниці - це не єдина гарантія незалежності адвокатів. У п. 1 ст. 18 Закону в імперативному порядку встановлена заборона на втручання в адвокатську діяльність та на вчинення дій, які можуть перешкоджувати здійсненню останньої у будь-який спосіб, за умови, що згадана діяльність не порушує норм законодавства. Ця ж стаття передбачає наступні правові засади, які повинні сприяти захистові адвокатів від усяких посягань з боку різноманітних владних органів та структур: адвоката не може бути притягнено до будь-якої відповідальності, навіть після призупинення чи припинення його статусу, за висловлену ним у процесі виконання своїх обов'язків думку, якщо тільки вироком суду, що набрав чинності, не буде встановлено вину адвоката у кримінальній дії або бездіяльності; ці обмеження не поширюються на цивільно-правову відповідальність адвоката перед довірителем; адвокат, члени його родини та їх майно охороняються державою. Органи внутрішніх справ повинні вживати необхідних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки адвоката, членів його родини та на збереження майна, яке їм належить; кримінальне переслідування адвоката здійснюється з дотриманням гарантій, наданих адвокатові кримінально-процесуальним законодавством.
Гарантії, що розглянуто вище, захищають адвокатів від незаконного кримінального переслідування та втручання в їх професійну діяльність, але незалежність особи значною мірою залежить від ступеня її соціальної захищеності та економічної незалежності. З метою забезпечення цих вимог Закон гарантує адвокатам соціальне забезпечення, передбачене Конституцією РФ для усіх громадян (п. 4 ст. 3), та дозволяє самостійно визначати розмір і форми винагороди, яку адвокат отримає на підставі договору про надання юридичних послуг довірителю. Винагорода та (або) компенсація мають бути внесені до каси відповідного адвокатського утворення або перераховані на розрахунковий рахунок цього утворення у порядку та строки, передбачені угодою. За рахунок отриманої винагороди адвокат відраховує кошти на: загальні потреби адвокатської палати у розміру та порядку, встановленому зборами (конференцією) адвокатів; утри-мання відповідного адвокатського утворення; страхування професійної відповідальності; інші витрати.
Право адвоката на винагороду та компенсацію збитків, пов'язаних з виконанням доручення, не може бути переуступлено третім особам без згоди на це довірителя.
Певною мірою питання оплати праці адвоката висвітлено і в Кодексі, деякі положення ст. 16 якого доповнюють правила, встановлені Законом. Так, наприклад, адвокатові заборонено ділити гонорар з особами, які не є адвокатами, а також приймати від довірителя будь-яке майно як забезпечення угоди про гонорар, крім авансового внеску.
Заходи дисциплінарної відповідальності застосовуються, якщо з моменту виявлення проступку адвоката минуло не більше 6 місяців, до цього строку не зараховується час хвороби адвоката та час перебування адвоката у відпустці (п. 5 ст. 18 Кодексу).
Хоча статус адвоката надається особі на невизначений строк, це не означає, що його не може бути припинено або призупинено. Це питання регулюють норми статей 16 та 17 Закону. Рішення про призупинення статусу адвоката приймає рада адвокатської палати того суб'єкта РФ, до реєстру якого внесено відомості про адвоката. Підставами для призупинення статусу адвоката (у тому числі здійснення ним адвокатської діяльності) є: обрання адвоката до органів державної влади або місцевого самоврядування (на період роботи на постійній основі); неможливість виконання адвокатом протягом строку понад 6 місяців своїх професійних обов'язків; призов адвоката на військову службу; визнання адвоката безвісно відсутнім у встановленому федеральним законом порядку.
Рішення про припинення статусу адвоката приймає рала адвокатської палати того суб'єкта РФ, до регіонального реєстру якого внесено відомості про цього адвоката. У передбачених Законом випадках таке рішення приймається на підставі висновків кваліфікаційної комісії. Про своє рішення палата у семиденний строк повідомляє у письмовій формі: адвоката, статус якого припинено, крім випадків, коли останній помер або його оголошено померлим судовим рішенням; відповідне адвокатське утворення; територіальний орган юстиції, який вносить необхідні зміни до регіональ-ного реєстру.
Якщо територіальний орган юстиції має відомості про наявність обставин, які є підставами для припинення статусу адвоката, він направляє подання про припинення статусу адвоката до відповідної адвокатської палати, яка у місячний термін має прийняти рішення про припинення статусу адвоката. При умові, що адвокатська палата не прийме у вказаний строк необхідне рішення, територіальний орган юстиції вправі вимагати припинення статусу .адвоката у судовому порядку.
Адвокатура як інститут громадянського суспільства складається з певних адвокатських утворень, форма яких встановлена ст. 20 Закону. Ця стаття передбачає, що такими формами є адвокатський кабінет, колегія адвокатів, адвокатське бюро, юридична консультація. Адвокат має право самостійно обирати форму адвокатського утворення та місце здійснення адвокатської діяльності. Про обрану форму тамісце адвокат має сповістити раду адвокатської палати у порядку, встановленому Законом (п. 2 ст. 20). Загальним правилом для всіх видів адвокатським утворень є те, що після заснування та реєстрації зазначені утворення мають право відкривати рахунки в установах банків, мати печатку, штампи, бланки з адресою та назвою адвокатського утворення, яка має містити вказівку на той
Loading...

 
 

Цікаве