WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія зародження, розвитку і становлення інституту адвокатури в Україні та країнах СНД - Курсова робота

Історія зародження, розвитку і становлення інституту адвокатури в Україні та країнах СНД - Курсова робота

провадження" не визначає повноважень адвоката на цій стадії процесу, але встановлює загальні правила представництва сторін (ст. 12) та коло осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні (ст. 13). Однак Закон до таких осіб не відносить адвокатів, які прийняли дорученні про надання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також осіб, виключених з колегії адвокатів, хоча ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України містить таку заборону.
Діяльність суду по здійсненню правосуддя в сфері цивільних правовідносин не завжди завершується постановленням рішення, бо таке ще не означає досягнення практичного результату, який виявляється лише у виконавчому провадженні. Зважаючи на це, видається бажаною участь адвоката у виконавчому провадженні з метою захисту прав сторін на цій стадії цивільного процесу. А договір про надання юридичної допомоги не повинен зорієнтовувати адвоката виключно на роботу в :удовому процесі до моменту вирішення цивільної справи. Інакше може виникнути ситуація, коли особа, звертаючись за юридичною допомогою на вирішальній стадії процесу, не затримує її, а особа, вимога якої задоволена судом, залишається сам на сам з державним виконавцем; може минути чимало часу, перш ніж її вимоги будуть реально виконані. В такій ситуації подальший розвиток справи залежатиме від дій державного виконавця. Це не означає, що останній є абсолютним монополістом уданій стадії процесу. Законом "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачена можливість нагляду за законністю виконавчого провадження, контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання ;удових рішень державним виконавцем з боку начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби, керівника вищестоящого органу, органів прокуратури (ст. 8). Однак і активна участь адвоката у виконавчому провадженні сприяє реалізації механізму правового захисту особи в цивільному процесі.
Адвокат як представник сторони (стягувана) вправі подати до відповідного відділу Державної виконавчої служби України заяву про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа (ст. 18 Закону), тим самим порушити процес виконання. Факт, що адвокат порушує процес про примусове виконання рішення, бере участь на цій стадії процесу, не виключає можливості сторони самостійно виступити у виконавчому провадженні, що є однією з особливостей процесуального представництва.
Від активної позиції адвоката вже у підготовчій частині виконавчого провадження залежить своєчасність вчинення дій по виконанню судового рішення. Звичайно, виконання судових рішень майнового характеру зале-жить, передусім, від своєчасного його забезпечення (ч. 4 ст. 24 Закону). Адвокат зобов'язаний потурбуватися про забезпечення виконання по майнових стягненнях, своєчасно реагувати на необхідність опису майна бо-ржника і накладення на нього арешту, звільнення від останнього, виключення майна з опису. В інтересах довірителя адвокат вправі запропонувати можливі заходи по реалізації прийнятого рішення, попередити сторони про можливі наслідки вчинення чи невчинення тих чи інших дій, а також заявляти клопотання, відводи державному виконавцеві. Боржникові доцільно роз'яснювати переваги добровільного виконання рішення, що набрало законної сили, неминучість примусового виконання, попереджати про можливість настання негативних наслідків для нього в разі ухилення від виконання. В інтересах свого клієнта адвокат може бути присутній при проведенні виконавчих дій, порушувати провадження у суді, отримувати від державних виконавців необхідні відомості, пов'язані з виконанням.
Адвокат як особа, яка володіє спеціальними знаннями в галузі права, при встановленні факту відчуження майна боржником, має перевірити законність угоди, а в разі підозри про її фіктивність ставити перед повноважними особами питання про пред'явлення позову щодо визнання угоди недійсною3. Адвокат має інформувати сторону, яку представляє, про її право укладати мирову угоду і в стадії виконання судових рішень, що є особливо ефективним способом виконання у провадженнях про звернення стягнення на майно та про його поділ.
Захист законних інтересів сторони у виконавчому провадженні адвокат може здійснювати і в інших формах: надання юридичних консультацій, складання заяв, клопотань, проектів мирових угод та інших процесуальних документів.
Необхідність участі адвоката на завершальній стадії процесу захисту цивільних прав обумовлена, головним чином, складністю законодавства, що регулює правовідносини, які виникають при реалізації прав, поновлених судовим актом чи актом іншого юрисдикційного органу, а також значимістю повноти надання юридичної допомоги громадянам та юридичним особам.
РОЗДІЛ 4. АДВОКАТУРА В КРАЇНАХ СНД
4.1. Організація та діяльність адвокатури в Російській Федерації
В останні роки в Україні активно формується ринок надання кваліфікованої юридичної допомоги, де найвагоміше місце займає, безперечно, адвокатура - інститут, який найтісніше пов'язаний з правовим захистом прав і законних інтересів громадян та організацій. Цей захист може забезпечити функціонування дієздатного інституту адвокатури з чітко визначеним статусом адвоката та адвокатських об'єднань. Чинний Закон "Про адвокатуру", прийнятий 19 грудня 1992 p., вже об'єктивно не відповідає потребам сьогодення. Про актуальність "адвокатського" питання свідчить і чимала кількість поданих до Верховної Ради законопроектів, які пропонують як зміни до вже існуючого Закону "Про адвокатуру", так і повністю нові варіанти останнього. Обговоренню проблем та перспектив української адвокатури приділяється постійна увага в юридичній пресі. Необхідність якісного оновлення законодавства, що регулює адвокатську діяльність, не викликає заперечень, але Україні сьогодні потрібен не просто новий чи оновлений закон про адвокатуру, а якісно прогресивний нормативний акт, який би врахував також досвід країн пострадянського простору, відповідне законодавство яких у останні роки збагатилось прийняттям нових законів про адвокатуру. Найновішим за часом прийняття та найзмістовнішим за обсягом є закон "Про адвокатську діяльність та адвокатуру у Російській Федерації". Ознайомленню з організацією та діяльністю російської адвокатури відповідно до положень цього закону та прийнятого на його основі Кодексу професійної етики адвоката і присвячена ця стаття.
Конституція Російської Федерації закріплює у ст. 48 за кожною людиною право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги. Реалізації цього конституційного припису сприяє адвокатура, діяльність якої регулюється у Російській Федерації (далі - РФ) наступними нормативно-правовими актами:Федеральним законом № 63 - ФЗ від 31 травня 2002 р. "Про адвокатську діяльність та адвокатуру у Російській Федерації" (далі - Закон), який діє з 1 серпня 2002 p.; іншими федеральними законами; прийня-тими відповідно до федеральних законів нормативно-правовими актами Уряду РФ та органів виконавчої влади; законами та іншими
Loading...

 
 

Цікаве