WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи міжнародного економічного права (пошукова робота) - Реферат

Принципи міжнародного економічного права (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Принципи міжнародного економічного права
Поняття та система принципів міжнародного економічного права
Принцип (від лат. principium - початок, основа) - це основне, визначальне положення певної теорії, вчення, а також керівна ідея, основне правило діяльності.
Слово "система" (від грецьк. systema - ціле, що складене з окремих частин) має багатогранне значення. Це передусім множина закономірно пов'язаних один з одним елементів (предметів, явищ, поглядів, принципів, знань тощо). Це також порядок, зумовлений планомірним правильним розташуванням частин у певному зв'язку і чіткій послідовності дій.
Система принципів міжнародного економічного права складається з двох великих груп - основні (загальні) та спеціальні принципи.
До основних принципів міжнародного економічного права належать основні принципи міжнародного публічного права. Останнє, як відомо, є ширшим поняттям, ніж перше: міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, а не окремою гілкою права.
Загальні принципи міжнародного економічного права:
1) мирного співіснування;
2) суверенної рівності держав;
3) співробітництва держав;
4) невтручання;
5) сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;
6) взаємної вигоди.
Спеціальні принципи міжнародного економічного права:
1) розвитку економічних і науково-технічних відносин між державами;
2) юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримінації держав;
3) свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;
4) невід'ємного суверенітету держав над власними природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю;
5) нації найбільшого сприяння;
6) національного режиму.
На принципах міжнародного економічного права створюються принципи зовнішньоекономічної діяльності держав світу. Принципи міжнародного економічного права запозичуються для формулювання, наприклад, мети і завдань зовнішньоекономічної діяльності.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності України зафіксовані, зокрема, у ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який було прийнято 16 квітня 1991 р. та до якого неодноразово вносилися зміни та доповнення.
У розд. І "Основи міжнародних економічних відносин" Хартії економічних прав і обов'язків держав (далі - Хартія) від 12 грудня 1974 р. зазначається, що економічні, а також політичні й інші відносини між державами регулюватимуться, зокрема, такими принципами:
o суверенітет, територіальна цілісність та політична незалежність держав;
o суверенна рівність усіх держав;
o ненапад;
o невтручання;
o взаємна і рівна вигода;
o мирне співіснування;
o рівноправність і самовизначення народів;
o мирне регулювання спорів;
o усунення несправедливостей, що виникають через застосування сили, які позбавляють націю природних засобів, необхідних для її нормального розвитку;
o сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;
o повага прав людини та основних свобод;
o відсутність потягу до гегемонії та сфер впливу;
o сприяння міжнародній соціальній справедливості;
o міжнародне співробітництво з метою розвитку;
o вільний доступ до моря та з нього для країн, що не мають виходу до моря, у межах зазначених принципів.
Набір принципів досить широкий. Він свідчить про різнобічні й багатопланові зусилля світового товариства, а також про нечітку структуру Хартії. У ній багато повторів і паралелізмів, тому що до укладання Хартії 1974 р. було залучено тисячі фахівців і політиків усього світу.
Наведені в Хартії принципи стосуються переважно загальних принципів міжнародного публічного права.
У юридичній літературі існує й інша класифікація принципів міжнародного економічного права. До першої групи зараховують принципи, які безпосередньо випливають з основних принципів міжнародного публічного права і дотримання яких, як правило, є загальнообов'язковим. Другу групу принципів становлять договірні принципи, тобто такі, що діють у взаємовідносинах держав лише тоді, коли відповідні держави взяли на себе конкретні договірні зобов'язання щодо їх дотримання у дво- чи багатосторонніх відносинах.
Загальні принципи відомі ще як "когентні". їх походження є звичаєво-правовим і згодом фіксується в договірному порядку. Спеціальні ж принципи мають конвенційний характер, їх дієвість базується на включенні до відповідних міжнародних договорів.
Нормативне закріплення принципів міжнародного економічного права - важлива умова їх дотримання
У багатьох статтях розд. II "Економічні права та обов'язки держав" Хартії відбито не лише загальні, а й спеціальні принципи міжнародного економічного права. Зауважимо, що принципи існують для того, щоб ними керувалися. Вони відбиваються в нормах права (у розглядуваному випадку - у нормах міжнародного публічного права), які, зокрема, фіксуються в міжнародно-правових актах. Перевтілення принципів у письмово зафіксовані норми права є важливою запорукою дотримання відповідних норм. Логіка тут така: закріпити, щоб знати, як діяти.
Наведемо переклад зазначеного розділу з нашими зауваженнями. Офіційний текст статей 1-28 Хартії прокурсивлено.
Стаття 1. Кожна держава має суверенне і невід'ємне право вибирати власну економічну систему, а також власну політич-
ну, соціальну і культурну системи згідно з волею свого народу, без втручання або застосування сили чи погрози ззовні в будь-якій формі.
Юридичне значення Хартії та інших документів про встановлення нового економічного порядку полягає в тому, що незважаючи на рекомендаційний характер норм цих документів згадані норми визнані державами. Ці принципи фіксуються у дво- та багатосторонніх економічних угодах. Принципи набирають статусу загальновизнаних.
Дотримання принципу невтручання виключає можливість використання будь-яких санкцій, запровадження ембарго та інших обмежень, спрямованих проти певної країни чи групи держав. Принцип невтручання зафіксований і в конституціях окремих країн. На практиці цей міжнародно-правовий принцип часто порушується.
Принцип незастосування сили посідає чільне місце в системі принципів Статуту 00Н. Цей принцип вважається розвитком принципу ненападу. Принцип було підтверджено, розвинуто та конкретизовано у численних дво- та багатосторонніх міжнародних документах.
Стаття 2. Кожна держава має і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами та економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання та експлуатацію.
Кожна держава має право:
а) регулювати і контролювати іноземні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції згідно з власними законами та постановами і відповідно до власних національних цілей та першочергових завдань. Жодна держава не повинна змушуватися до надання пільгового режиму іноземним інвестиціям;
б) регулювати і контролювати діяльність транснаціональних корпорацій умежах дії власної національної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відповідала її економічній та соціальній політиці. Транснаціональні корпорації не повинні втручатись у внутрішні справи приймаючої держави. Кожна держава повинна з урахуванням усіх власних суверенних прав співробітничати з іншими державами щодо здійснення права, викладеного в цьому підпункті;
в) націоналізувати, експропріювати або передавати іноземну власність. У цьому разі держава, яка застосовує такі заходи, має сплачувати відповідну компенсацію з урахуванням її відповідних законів і постанов та всіх обставин, які ця держава вважає доречними. У будь-якому разі, коли питання про компенсації спричинюються до спору, він має врегульовуватися згідно з внутрішнім правом націоналізуючої держави і її судами, якщо лише всі заінтересовані
Loading...

 
 

Цікаве