WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародне валютне право - Реферат

Міжнародне валютне право - Реферат

обслуговування міжнародних економічних відносин, тому СПЗ вважались додатком до них. Спеціальні правила запозичення було названо "паперовим золотом".
Зазначимо, що надання МВФ і Світовим банком позик та кредитів узгоджується з виконаннями країнами-боржниками рекомендацій фінансово-економічного і соціального характеру, наданням відповідними державами звітів та іншої інформації щодо використання коштів. Надання кредитів, зокрема, зумовлюється дотриманням країнами-одержувачами зобов'язань не перевищувати певного темпу інфляції (як правило, не більше 5-10 % щомісяця), не допускати дефіциту державного бюджету понад 5-10 %, підтримувати певний рівень соціального захисту широких верств населення тощо.
У процесі прийняття керівними органами МВФ та Світового банку рішень обов'язкового характеру тривалий час застосовувався принцип "зваженого голосування". Це означало, що кількість голосів держав-членів залежала від розміру капіталу, вкладеного відповідною державою. Фактично країни "Групи десяти" (США та інші розвинені країни) мали необхідну кількість голосів для прийняття потрібних їм рішень.
З огляду на зазначене та інші чинники Радянський Союз не брав участі в діяльності МВФ та Світового банку. Після розпаду СРСР колишні його суб'єкти у 1992 р. увійшли (за винятком Азербайджану) до МВФ, розраховуючи на одержання від нього валютних позик, а також на сприяння у відкладенні оплати боргів колишнього СРСР.
До речі, свого часу відносини між країнами-учасницями РЕВ базувалися на перевідному карбованці, а також на національних валютах країн колишнього соціалістичного табору.
Міжнародні організації та фонди, які причетні до міжнародних валютних відносин, за регіональною ознакою розподіляються на п'ять груп: Європи, Азії, Африки, Латинської Америки, арабських країн.
Організації та фонди ООН становлять окрему групу глобального масштабу.
Країни світу постійно працюють над удосконаленням своїх валютних систем і пошуком найефективніших форм координації своєї валютної політики.
Міжнародні кредитні організації та фонди створюються на основі угод, укладених відповідними державами і функціонують на основі міжнародно-правових аспектів. Такі організації та фонди, як правило, мають міжнародно-правову суб'єктність і від свого імені укладають договори як з країнами-учасницями, так і з іншими державами та міжнародними організаціями.
Європейська валютна система
Європейську валютну систему (European Monetary System) створили країни-члени Європейського Співтовариства в 1979 р. У той час до його складу входили дев'ять держав. Система була покликана забезпечити валютну стабільність шляхом накладання обмежень на коливання валютних курсів [21, 487].
Розглядувана система складається з трьох основних елементів: європейської валютної одиниці (ЕКЮ) (European Currency Unit - ECU), яку використовували у валютних операціях Європейського Співтовариства, механізму обмінного курсу (МОК) (Exchange Rate Mechanism - ERM), згідно з яким країни-члени, що брали в ньому участь, погоджувались утримувати коливання валюти в обумовлених межах, та Європейського валютного фонду співробітництва (ЄВФС) (European Monetary Cooperation Fund - EMCF), до завдань якого належали емісія ЕКЮ і нагляд за МОК.
Голова Комісії європейських співтовариств Жак Делор у 1989 р. запропонував створити Економічний і валютний союз (ЕВС) (Economic and Monetary Union - EMU). Цю ідею було зафіксовано в Маастрихтській угоді 1992 р. про створення ЄС. Для реалізації цієї угоди було створено Європейський валютний інститут (European Monetary Institute), завдання якого полягало в координації економічної та валютної політики ЄС, Європейський центральний банк (European Central Bank) з метою керування цією політикою, а також запроваджено єдину європейську валюту - євро.
Міжнародні валютно-кредитні відносини
У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:
o торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кредитних операцій на основі довгострокового клірингу;
o угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;
o міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;
o спеціальні кредитні угоди.
Коротко розглянемо міжнародно-правові аспекти у валютній сфері, які укладаються державами, але призначаються для врегулювання відповідної діяльності.
У темі 7 вже згадувались дві оттавські конвенції 1988 р.: про міжнародний факторинг і міжнародний лізинг. У 1988 р. було укладено Ньюйоркську конвенцію ООН про міжнародні переказні векселі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої - вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уніфікований закон з переказних і простих векселів.
Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 p. № 827-XIV і № 826-XIV приєднала Україну до зазначених женевських конвенцій.
Згодом, а саме 19 березня 1931 р., у Женеві було укладено конвенцію, що мала на меті вирішити окремі колізії законів про чеки.
Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розрахунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати (МТП), що розміщується в Парижі. Наведемо основні з них.
o Уніфіковані правила і звичаї для документальних акредитивів (1988 p.).
o Керівні зауваження до стандартних форм документарного кредиту (документ МТП № 416).
o Стандартні заявки на документарний кредит та керівні зауваження для заявників на кредит (документ МТП № 416А).
oМіжнародні правила з інкассо (1978 p.).
o Уніфіковані правила з інкассо (редакція 1995 p.; набрали чинності 01.01.96; документ МТП № 522).
o Уніфіковані правила для договірних гарантій (1978 p.).
o Уніфіковані правила для гарантій з вимог (документ МТП № 458). Спеціальні міждержавні кредитні угоди передбачають надання державою-кредитором (позикодавцем) державі-боржниці (позико-одержувачу) певної грошової суми у кредит. У цих угодах визначаються сума позики, відсоткова ставка, строк повернення позики тощо. Держави-кредитори часто вимагають призначення гаранта щодо іноземних кредитів.
Список використаної літератури:
1. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. - М.:БСЭ, 1998.
2. Вельяминов Г. М. Основы международного экономического права. - М.: ТЕИС, 1994.
3. Дахно I. I. Антимонопольне право. - К.: Четверта хвиля, 1998.
4. Дахно И. И. Патентно-лицензионная работа. - К.: Блиц-информ, 1996.
5. Дахно И. И. Патентоведение. - Харьков: Ксилон, 1997.
6. Действующее международное право. - М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1996. - Т. 1-3.
7. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право: Словарь-справочник. - М.: ИНФРА-М, 1997.
8. Международное право: Учебник / Под ред. Г. Н. Тункина. - М.: Юрид. лит., 1994.
9. Международное частное право: Действующие нормативные акты. - М.:
10. Изд-во ин-та междунар. права и экономики, 1997.
11. Международное частное право // Сб. документов. - М.: Изд-во "БЕК", 1997.
12. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. - К.: Либідь, 1995.
13. Основы права Европейского Союза: Учеб. пособие / Под ред. С. Ю. Каш-кина. - М.: Белые альвы, 1997.
14. Панов В. П. Международное право: Учеб. материалы. - М.: ИНФРА-М, 1997.
15. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. - Минск: Амалфея, 1999.
16. Шлеплер Х.-А. Международные экономические организации: Справочник. - М.: Междунар. отношения, 1999.
17. Шумилов В. М. Международное экономическое право. - М.: Издат.-кон-салтинг. фирма "Де-Ка", 1999.
18. Business Guide to the Uruguay Round. - Geneva: ITC/CS, 1995.
19. Chuan J. С Т. Law of International Trade. - London: Sweet & Maxwell, 1998.
20. Competition law of the European communities. Rules applicable to undertakings. - Brussels, 1990. - Vol. 1.
21. Contemporary business low principles and cases / R. C. Hoeber et al. - 3 ed. - N. Y.: Mac Grow Hill book company, 1986.
22. Oxford Paperback Encyclopedia. - London: Oxford Univ. Press, 1998.
23. Trebilcock Michael J., Howse Robert. The Regulation of International Trade. - London: Routledge, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве