WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародне валютне право - Реферат

Міжнародне валютне право - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародне валютне право
Поняття та джерела міжнародного валютного права
Термін "валюта" має кілька значень, зокрема, вживається для позначення іноземних грошей, що беруть участь у міжнародному платіжному обороті.
Після світової економічної кризи 1929-1933 pp. усі валюти є паперовими грошима. Останньою країною, яка в 1971 р. припинила розмін валюти на дорогоцінні метали, були США, тобто відбулась демонетизація. Демонетизація - позбавлення золотих монет статусу законного засобу платежу та обігу, яке здійснюється державою.
Розрізняють валюти конвертовані (такі, що підлягають обміну на інші валюти), обмежено конвертовані (такі, що обмінюються лише на певні валюти) та замкнуті (використовуються лише в межах окремої країни).
Конвертованість може бути повною або частковою: зовнішньою або внутрішньою. За зовнішньої конвертованості вільна конверсія в інші валюти поширюється лише на іноземців, а для громадян валютної зони необхідний особливий дозвіл валютних органів країни. За внутрішньої конвертованості правом вільної конверсії користуються громадяни конкретної країни, а іноземцям необхідно одержувати на це особливий дозвіл.
До грудня 1958 р. конвертованими валютами були долар США, швейцарський франк і португальське ескудо. У грудні 1958 р. конвертованими стали більшість західноєвропейських валют. Країни-члени Міжнародного валютного фонду перейшли до багатовалютної системи згідно з Ямайською угодою 1976 р.
Золотовалютні резерви - це золото у зливках і монетах, іноземна валюта, а також кошти в іноземній валюті на рахунках в іноземних банках. Зазначене належить певній державі в особі її казначейства або центрального банку.
Гроші існують давно, і світ без них уявити неможливо. У стародавні часи вже існував обмін валюти однієї країни на валюту іншої. Займалися цим передусім приватні особи (міняли). (Не ігнорував наявність іноземної валюти і Й. Сталін. Навіть у роки "холодної війни", коли існувала "залізна завіса". Волюнтаристські, кумедно і примітивно, "вождь усіх народів" на довгі роки визначив, що один долар США дорівнює чотирьом радянським карбованцям. Правильність позиції генералісимуса сумнівів не викликала, щоправда, не в усьому світі. Паритет явно був завищений на користь СРСР.)
У літературі зазначається, що міжнародне валютне право своїми витоками має міжнародне публічне та приватне право. Певно, з цим можна погодитись. Як відомо, система права має таку ієрархію: норма - інститут - підгалузь - галузь. Отже, чи є міжнародне валютне право самостійною галуззю права? Однозначно ствердні відповіді можна почути від небагатьох фахівців. Деякі з них залишають осторонь нагадану вже ієрархію і кваліфікують міжнародне валютне право як "систему норм", не вказуючи при цьому, що ж ця система охоплює - лише норми чи інститути та підгалузі.
Проте немає великої біди у невизначеності "вагової категорії" міжнародного валютного права як дисципліни. Головне - знати предмет правового регулювання, а саме: міжнародні валютні відносини. Класично ці відносини слід розуміти як відносини "між народами" (іншими словами, міждержавні валютні відносини). Аспекти валютних відносин, у яких беруть участь юридичні та фізичні особи різних держав, особи без громадянства, іноземна валюта, вважатимемо як такі, що належать до міжнародного приватного права і залишимо їх поза увагою. Під час ознайомлення з основами міжнародного валютного права розглянемо дії, учасниками яких є держави та міждержавні організації.
У вітчизняній і зарубіжній юридичній науці використовується кілька назв дисципліни, що регулює міжнародні валютно-фінансові відносини, наприклад: "Міжнародні кредитні та розрахунково-фінансові відносини", "Міжнародні розрахунки та кредитні відносини", "Міжнародні кредитні та розрахункові відносини", "Міжнародне фінансове право", "Міжнародне валютно-банківське право", "Право міжнародних платежів і кредитів", "Міжнародне валютне та фінансове право". Проте найчастіше використовують найкоротшу назву - "Міжнародне валютне право".
Отже, вважатимемо, що міжнародне валютне право є підгалуззю міжнародного економічного права, а предметом його правового регулювання - міжнародні валютні відносини.
Норми міжнародного валютного права мають певні джерела. У цих джерелах вони юридично зафіксовані. Джерелами міжнародного валютного права є міжнародні угоди, судова та арбітражна практика, міжнародно-правові звичаї.
Організаційно-правовий механізм ш міжнародної валютної системи
Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового господарства та юридично зафіксовані в міжнародних угодах. Найголовнішими елементами цієї системи є національні та колективні валютні одиниці, склад і структура міжнародних ліквідних активів (валютні кошти та золоті резерви), механізм валютних паритетів і курсів, умови взаємної конвертованості валют, обсяги валютних обмежень, форми міжнародних розрахунків, режим міжнародних валютних ринків і світових ринків золота, статус міждержавних валютно-кредитних організацій, що регулюють валютні відносини.
Розвиток світової валютної системи після Другої світової війни пов'язаний із Бреттон-Вудською угодою 1944 р. Вона була важливим джерелом міжнародного валютного права. Наріжним її каменем був золотовалютний стандарт - світова валютна система, за якої зв'язок валют окремо взятих країн із золотом здійснюється опосередковано - через обмін на валюту, яка продовжує зберігати статус такої, що переводиться в золото.
З огляду на тривалу і провідну роль долара США система золотовалютного стандарту була фактично системою золотодоларового стандарту.
Золотовалютний стандарт почав формуватись у 30-х роках і закінчився в 50-60-х роках. Цю систему юридично було оформлено в 1944 р. на Бреттон-Вудській конференції. Відповідно до її рішень було створено МВФ і МБРР.
У ст. 1 Угоди про створення Міжнародного валютного фонду зафіксовано таку мету його діяльності:
o сприяння міжнародному валютному співробітництву через постійні заклади, що становлять механізм для консультацій і співробітництва з міжнародних валютних проблем;
o полегшення рівномірного розширення міжнародної торгівлі й тим самим сприяння розширенню та підтримці високого рівня зайнятості й реальних доходів населення та розвитку продуктивних сил всіх країн-членів як основних цілей економічної політики;
o сприяння стабільності валют, підтримка впорядкованих валютних відносин між країнами-членами і запобігання знеціненню валют з метою конкуренції;
o допомога у створенні багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між країнами-членами і в усуненні валютних обмежень, що перешкоджають розширенню світової торгівлі;
o створення у країнах-членах шляхом тимчасового надання їм загальних коштів за належні гарантії впевненості, що в такий спосіб їм буде надана можливість виправити порушення рівноваги платіжних балансів без необхідності вдаватися до заходів, щозавдають шкоди національному і міжнародному процвітанню;
o скорочення відповідно до викладеного тривалості й зниження ступеня порушення рівноваги міжнародних платіжних балансів країн-членів.
Фонд у своїй політиці та рішеннях керується цілями, викладеними в цій статті.
Наприкінці 60-х років золотовалютна система перестала відповідати потребам досягнутого рівня інтернаціоналізації господарського життя планети. У 70-х роках після укладення Ямайської угоди золо-тодоларова система припинила існувати.
Ямайська угода - це домовленість про основні принципи формування нової світової валютної системи замість Бреттон-Вудської системи золотовалютного стандарту. Домовленості було досягнуто на нараді країн-учасниць МВФ, яка відбулась 1976 р. у Кінгстоні - столиці Ямайки. Ямайська угода запровадила Спеціальні правила запозичення (СПЗ) (Special Drawing Rights - SDR) як базу нової валютної системи, юридично зафіксувала демонетизацію золота та узаконила режим "плаваючих" валютних курсів.
Спеціальні правила запозичення - це міжнародні резервні кредитно-розрахункові кошти країн-членів МВФ, призначені для покриття дефіцитів їх платіжних балансів. Були вперше запроваджені в 1970 р. згідно з рішенням МВФ, прийнятим у 1969 р. як допоміжний засіб міжнародних розрахунків. Золота і доларів США виявилось недостатньо для
Loading...

 
 

Цікаве